28 січня 2020 року м. Київ
Справа № 22-2501 Головуючий у1-й інстанції - Савицький О. А.
Унікальний № 761/33804/19 Доповідач - Пікуль А. А.
Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:
головуючого Пікуль А. А.
суддів Гаращенка Д. Р.
Невідомої Т. О.
за участю секретаря Пузикової В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Національного медичного університету імені О. О. Богомольця на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, третя особа - Перший проректор з науково-педагогічної роботи та післядипломної освіти Національного медичного університету імені О. О. Богомольця ОСОБА_2 , про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
У серпні 2019 року ОСОБА_1 пред'явив в суд позов до Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, третя особа - Перший проректор з науково-педагогічної роботи та післядипломної освіти Національного медичного університету імені О. О. Богомольця ОСОБА_2 , про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому просив поновити його на посаді Заступника ректора з адміністративно - господарської роботи Національного медичного університету імені О.О. Богомольця та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 липня 2019 року по день винесення рішення по справі (а.с.1-7).
Позов обґрунтовував тим, що наказом від 16 жовтня 2018 року № 117-з ОСОБА_1 прийнято на посаду начальника інформаційно-аналітичного відділу Національного медичного університету імені О. О . Богомольця з 17 жовтня 2018 року з повною матеріальною відповідальністю. 07 листопада 2018 року Наказом № 326-з позивача переведено на посаду заступника ректора з адміністративно - господарської роботи та ознайомлено з посадовою інструкцією. З 06 червня 2019 року у зв'язку з погіршенням стану здоров'я позивач був неспроможний виконувати свої трудові обов'язки внаслідок тимчасової втрати працездатності, що було викликане короткотривалими обставинами об'єктивного характеру. 15 серпня 2019 року позивач отримав лист від відповідача з наступними додатками: копія наказу від 25 липня 2019 року № 1193 «Про звільнення ОСОБА_1 » та копія акта службового розслідування, відповідно до яких ОСОБА_1 , заступника ректора з адміністративно - господарської роботи, звільнено із займаної посади за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, п.1 ст.41 КЗпП України.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 до Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Перший проректор з науково-педагогічної роботи та післядипломної освіти Національного медичного університету імені О.О. Богомольця ОСОБА_2 , про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника ректора з адміністративно-господарської роботи Національного медичного університету імені О.О. Богомольця з 25 липня 2019 року.
Стягнуто з Національного медичного університету імені О.О. Богомольця на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 серпня 2019 року до 31 жовтня 2019 року включно в сумі 89 332 грн 50 коп. без вирахування податків, зборів та обов'язкових платежів.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника ректора з адміністративно-господарської роботи Національного медичного університету імені О.О. Богомольця та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 37 519 грн 71 коп. без вирахування податків, зборів та обов'язкових платежів допущене судом до негайного виконання.
Не погодившись з рішенням суду, Національний медичний університет імені О. О. Богомольця подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити (а.с.109-112).
У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , вказує, що визнання листка непрацездатності необґрунтовано виданим свідчить про порушення лікувальним закладом порядку експертизи тимчасової непрацездатності і не спростовує факту хвороби працівника, що не є самостійною та достатньою підставою для звільнення працівника за прогул, а лише не виплати йому грошових коштів. Позивач також наголосив, що доводи скарги виходять за межі позовних вимог та предмету спору.
Заслухавши доповідь судді Пікуль А. А., пояснення учасників справи: представника Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, Паніної К. В., яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити; ОСОБА_1 , який заперечував проти апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія доходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судовим розглядом встановлено, що наказом від 16 жовтня 2018 року № 117-з ОСОБА_1 прийнято на посаду начальника інформаційно-аналітичного відділу Національного медичного університету імені О. О. Богомольця з 17 жовтня 2018 року з повною матеріальною відповідальністю.
07 листопада 2018 року Наказом № 326-з ОСОБА_1 переведено на посаду заступника ректора з адміністративно - господарської роботи та ознайомлено з посадовою інструкцією.
Відповідно до Наказу першого проректора з науково - педагогічної роботи та післядипломної освіти, професора ОСОБА_2 за № 1193-л від 25 липня 2019 року ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади заступника ректора з адміністративно - господарської роботи з 25 липня 2019 року на підставі п.1 ч. І ст. 40 КЗпП України (за одноразове грубе порушення трудових обов'язків).
Підставою для звільнення позивача стали матеріали службового розслідування від 18 червня 2019 року № 647, акти про неможливість відібрання пояснень від 23 липня 2019 року та 24 липня 2019 року, доповідна записка заступника начальника юридичної служби Грищенка К.Г. від 24 липня 2019 року.
Позивач зазначав, що дізнався про звільнення його із займаної посади в період тимчасової непрацездатності, оскільки з 06 червня 2019 року до 16 серпня 2019 року позивач був тимчасово непрацездатний, що підтверджується копіями листів непрацездатності. У нього не були відібрані пояснення стосовно порушень, які були зафіксовані комісією та зазначені в акті службового розслідування від 18 червня 2019 року № 647.
За встановлених обставин, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , районний суд виходив з того, що звільнення позивача за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України було проведене з порушенням трудового законодавства в період його тимчасової непрацездатності, тому його трудові права є порушеними і підлягають поновленню.
При перевірці указаних висновків районного суду у контексті доводів апеляційної скарги відповідача апеляційний суд виходить з наступного.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, є доведеними.
Висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позову відповідають обставинам справи.
Всі висновки суду першої інстанції, мотиви, з яких суд вважав встановленою наявність правових підстав для задоволення позову, нормативно-правові акти, якими керувався суд при ухваленні рішення, повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення (а.с.104-105).
Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.
У даній справі, відповідно до пояснень ОСОБА_1 , він 06 червня 2019 року звернувся до лікаря зі скаргою на травму правового колінного суглоба, на підставі чого лікарем було відкрито лікарняний з відповідним діагнозом та призначено курс лікування, яке тривало до 20 серпня 2019 року.
Згідно з наявними у розпорядженні суду копіями листків непрацездатності ЛН № 347858, 657130, 659161 період тимчасової непрацездатності позивача тривав з 06 червня 2019 року до 20 серпня 2019 року (а.с.91-93).
Водночас звільнення позивача за п.1 ст. 41 КЗпП України відбулося 25 липня 2019 року, тобто у період його тимчасової непрацездатності.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що Фондом соціального страхування України проведено перевірку щодо обґрунтованості видачі листка непрацездатності та його продовження ОСОБА_1 та що за результатами проведеної перевірки встановлено, що ЛН № 347858 з 06 червня 2019 року по 27 червня 2019 року, ЛН № 657130 з 28 червня 2019 року по 15 серпня 2019 року та ЛН № 659161 з 16 серпня 2019 року по 20 серпня 2019 року - видані ОСОБА_1 необґрунтовано, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення з огляду на таке.
Під час апеляційного розгляду у порядку, визначеному ч.3 ст. 367 ЦПК України, судом досліджені у якості нових доказів надані відповідачем: лист Фонду соціального страхування України Управління виконавчої дирекції Фонду у м. Києві № 7659-6 від 13.11.2019; лист Фонду соціального страхування України Управління виконавчої дирекції Фонду у м. Києві № 8340-6 від 18.12.2019; лист Фонду соціального страхування України Управління виконавчої дирекції Фонду у м. Києві № 407-6 від 16.01.2019.
Згідно з відомостями листа Фонду соціального страхування України Управління виконавчої дирекції фонду у м. Києві № 7659-6 від 13 листопада 2019 року (а.с.116), в ході перевірки виявлено, що видані ОСОБА_1 листки непрацездатності визнані необґрунтовано виданими.
Однак, 22 січня 2020 року НМУ ім. Богомольця отримано лист Управляння виконавчої дирекції у м. Києві Фонду соціального страхування України (далі - Фонд) від 16 січня 2020 року № 407-6, в якому зазначено, що у зв'язку з пред'явленням результатів основного методу дослідження заключний висновок щодо видачі змінено - ЛН № 347858 з 06 червня 2019 року по 27 червня 2019 року, ЛН № 657130 з 28 червня 2019 року по 15 серпня 2019 року та ЛН № 659161 з 16 серпня 2019 року по 20 серпня 2019 року визнані виданими обґрунтовано (а.с.137).
Оскільки підстави зміни висновків Фонду - пред'явлення результатів основного методу дослідження, по-перше, зафіксовані у письмовому доказі (листі Фонду); по-друге, пояснені Фондом у листі відповідачу № 407-6 від 16 січня 2020 року, суд апеляційної інстанції залишив без задоволення клопотання відповідача про допит у якості свідка в.о. начальника Управління виконавчої дирекції Фонду Ксьондза С. М. (а.с.144-145) та клопотання про відкладення розгляду справи для проведення незалежної перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності та законності вищенаведених листів Фонду щодо результатів перевірки (а.с.135-136).
Отже, ураховуючи ту обставину, що згідно із заключним висновком Управління виконавчої дирекції у м. Києві Фонду соціального страхування України щодо обґрунтованості видачі ОСОБА_1 листків непрацездатності, викладеним у листі Фонду від 16 січня 2020 року № 407-6, листки непрацездатності визнані виданими обґрунтовано (а.с.137), доводи апеляційної скарги відповідача у цій частині є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо виведення зі штату посади «Заступник ректора з господарських питань», на якій позивач поновлений на роботі, та щодо проходження позивачем після звільнення військової служби у Збройних силах України за контрактом не мають правового значення для вирішення спору, оскільки перебувають у площині виконання рішення про поновлення на роботі та подальшого продовження трудових відносин.
Інших доводів щодо неправильності оскаржуваного рішення апеляційна скарга не містить.
Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про те, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
Керуючись ст. ст. 367-368, 374-375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Національного медичного університету імені О. О. Богомольця залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 06 лютого 2020 року.
Головуючий А. А. Пікуль
Судді Д. Р. Гаращенко
Т. О. Невідома