справа №761/24772/19 Головуючий у І інстанції - Матійчук Г.О.
апеляційне провадження №22-ц/824/727/2020 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.
28 січня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Гуля В.В.,
суддів Сушко Л.П., Сліпченка О.І.,
за участю секретаря Покраси В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу заапеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення коштів,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення коштів та штрафних санкцій. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є клієнтом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та 18.12.2013 року між сторонами було укладено депозитний договір №SAMDNWFD0070038884700, відповідно до умов якого позивач передав банку 100 000, 00 доларів США. Депозитний вклад було внесено на рахунок № НОМЕР_2 з правом автоматичної пролонгації. Крім того, 03.03.2014 між сторонами було укладено депозитний договір №SAMDNWFD0070085938100, відповідно до умов якого позивач передав банку 85 000, 00 доларів США. Депозитний вклад було внесено на рахунок № НОМЕР_1 з правом автоматичної пролонгації. Влітку 2014 року у зв'язку з припиненням функціонування банківських відділень на території АР Крим та м. Севастополя, рахунки позивача було заблоковано, нарахування відсотків припинено. Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про розірвання депозитних договорів та повернення внесених на рахунок грошових коштів, проте вимога позивача банком виконана не була. Станом на 29.12.2018 року на рахунку позивача № НОМЕР_2 згідно договору №SAMDNWFD0070038884700 обліковувалося 100 000 доларів США. Відсоткова ставка за даним договором становила 10% річних. Станом на 29.12.2018 на рахунку позивача НОМЕР_1 згідно договору №SAMDNWFD0070085938100 обліковувалося 85 000 доларів США. Відсоткова ставка за даним договором становила 11% річних. У зв'язку з вищевикладеним позивач змушений звернутися до суду з вимогою про стягнення грошових коштів в сумі 242 944,95 доларів США та 2 868 520,77грн., з яких: по Договору №SAMDNWFD0070038884700 від 18.12.2013: 100 000 доларів США- сума вкладу, 29019,27 доларів США - нараховані відсотки, 5895,24 доларів США - три відсотки річних, 50000 доларів США -сума пені; по Договору №SAMDNWFD0070085938100 від 03.03.2014: 85 000 доларів США- сума вкладу, 28 925,68 доларів США - нараховані відсотки, 5205,60 доларів США - три відсотки річних, 42500 доларів США - сума пені. Судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 травня 2019 року позов задоволено.
Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 кошти по договору № SAMDNWFD0070038884700 від 18.12.2013 року в розмірі - 100 000,00 дол. США - сума вкладу за договором банківського вкладу; 29 019,27 дол. США - відсотки по договору; 5 895,24 дол. США - три відсотки річних; - 50 000,00 дол. США - пеня.
Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 кошти по договору № SAMDNWFD0070085938100 від 03.03.2014 року в розмірі - 85 000,00 дол. США - сума вкладу за договором банківського вкладу; 28 925,68 дол. США - відсотки по договору; 5 205,60 дол. США - три відсотки річних; - 42 500,00 дол. США - пеня. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в сумі 8100, 00 грн.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що наявність у позивача оригіналів договорів, квитанцій про внесення коштів не доводить факт невиконання відповідачем умов договору. Посилання позивача як на доказ у справі, на довідку Севастопольської філії «ПРИВАТБАНК» від 14.03.2014 року щодо залишків коштів є безпідставними, оскільки документ датований на день, коли діяльність філії ще не була припинена і це не свідчить, що грошові кошти перебували на рахунку і не були зняті позивачем до моменту припинення діяльності Кримської філії ПАТ КБ «ПриватБанк».
Також посилається на те, що суд безпідставно стягнув пеню в іноземній валюті, що суперечить положенням ст. 533 ЦК України.
До того ж розрахунок пені здійснений неправильно із розрахунку за кожний день прострочення від загальної суми депозитного вкладу, а не від суми вартості послуги, тобто від суми нарахованих відсотків по депозиту та не застосовано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 20.03.2019 року у справі № 761/26293/16-ц, висновок Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 759/13827/15-ц.
У відзиві позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що після того, як банк прийняв вклад, зобов'язання повернути кошти покладається на банк і відповідно вкладник зобов'язаний довести внесення коштів на депозит, а банк повинен довести факт повернення коштів вкладнику.
Оскільки відповідачем не надано доказів виплати позивачу суми вкладу, тому судом прийнято законне рішення.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 18.12.2013 між сторонами укладено депозитний договір №SAMDNWFD0070038884700 (далі - Договір). Відсоткова ставка за даним договором становила 10% річних. На виконання договору, позивач передав банку 100 000, 00 доларів США. Депозитний вклад було внесено на рахунок № НОМЕР_2 зі строком повернення до 18.12.2014 з правом автоматичної пролонгації, що підтверджується платіжним дорученням №2719665491 від 18.12.2013. (а.с.14, 15)
03.03.2014 між сторонами було укладено депозитний договір №SAMDNWFD0070085938100 (далі-Договір). На виконання договору, позивач передав банку 85 000, 00 доларів США. Відсоткова ставка за даним договором становила 11% річних. Депозитний вклад було внесено на рахунок № НОМЕР_1 зі строком повернення до 03.03.2015 з правом автоматичної пролонгації, що підтверджується платіжним дорученням №2723336589 від 03.03.2014. (а.с.16,17).
У зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань відповідачем, позивач 30.09.2014, 16.06.2017 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з заявами про розблокування рахунків, відкритих на його ім'я на території АР Крим, розірвання вказаних договорів банківського вкладу та в зв'язку з цим повернення належних йому грошових коштів. (а.с.20, 22-23).
У листах від 20.11.2014 №20.1.0.0.0/7-20141117/1717, від 19.06.2017 №20.1.0.0.0/7-20170616/2638 відповідач повідомив, що у зв'язку з окупацією території Автономної Республіки Крим та конфіскацією частини майнового комплексу ПАТ КБ «Приватбанк», що використовувався у банківській діяльності відокремлених структурних підрозділів Банку, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, доступ до договорів з клієнтами на паперових носіях, платіжних документів, документів каси, готівки, електронних носіїв є обмеженим. (а.с.21).
Діяльність відокремленого підрозділу відповідача на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя було припинено постановою Правління Національного банку України «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» від 6 травня 2014 року № 260. Згідно з пунктом 5 цієї постанови банкам, серед яких зазначено й ПАТ КБ «ПриватБанк», визначено припинити діяльність відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити Національний банк України.
Встановивши, що банк не надав суду доказів, які б свідчили про те, що між позивачем та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не укладалися зазначені договори депозитного вкладу, не відкривалися рахунки за цими договорами, не надходили грошові коти до банку, як і доказів на підтвердження припинення відповідних зобов'язань у зв'язку з їх невиконанням, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача сум банківських вкладів за Договором №SAMDNWFD0070038884700 від 18.12.2013 року в розмірі 100 000, 00 доларів США та за Договором №SAMDNWFD0070085938100 від 03.03.2014 року в розмірі 85 000, 00 доларів США.
Також встановлено, що відповідно до п.11 договорів від 18.12.2013 року та від 03.03.2014 року, якщо клієнт вимагає розірвати договір, а 6 місяців з дати його оформлення ще не пройшли, клієнту повертається сума вкладу. За неповні 6 місяців відсотки виплачуються за ставкою вкладу «до запитання» за фактичну кількість днів, що минули з дати оформлення вкладу або продовження його терміну до дня розірвання договору.
Згідно з п.12 договорів від 18.12.2013 року та від 03.03.2014 року, якщо клієнт вимагає розірвати договір після закінчення 6 місяців з дати його оформлення, але до закінчення терміну вкладу, вказаного в розділі «дані вкладу», то клієнту повертається сума вкладу. За неповний термін вкладу відсотки виплачуються за зниженою в 2 рази процентній ставці за фактичну кількість днів, що минули з дати оформлення вкладу або продовження його терміну до дня розірвання договору.
Відповідно до п.13 договорів від 18.12.2013 року та від 03.03.2014 року, якщо клієнт вимагає достроково розірвати договір, а термін вкладу вже був продовжений один або кілька разів, відсотки за кожний повний термін вкладу виплачуються в повному обсязі. Відсотки за останній термін вкладу, який на момент розірвання договору ще не закінчився, нараховуються за умовами, описаними в п.п.11,12 цього Договору.
Оскільки між сторонами не припинилися зобов'язальні відносини щодо повернення вкладів, суд прийшов до висновку, що позивач за період після дострокового розірвання договору, має право на отримання процентів за користування його коштами у розмірі, що сплачується банком на вимогу.
Отже, відсотки за повну кількість років, що минули з моменту укладення договору повинні нараховуватися за ставкою, зазначеною в Розділі «Дані за вкладом», а за неповний рік у зв'язку з достроковим розірванням договором та до фактичного повернення суми вкладу за ставкою вкладу «до запитання».
Згідно Договору від 18.12.2013 року в Розділі «Дані за вкладом», процентна ставка становить 10% річних.
Згідно Договору від 03.03.2014 року в Розділі «Дані за вкладом», процентна ставка становить 11% річних.
Наказом АТ КБ «ПриватБанк» від 05.01.2004 №07 ставка по депозитах «на вимогу» з 06.01.2004 року встановлена в розмірі 1% річних (а.с.25).
Відповідно до протоколу комітету управління активами і пасивами АТ КБ «ПриватБанк» від 25.04.2017 ставка по депозитах «до запитання» з 04.05.2017 становить 0,01% річних. (а.с.26)
Згідно довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 14.03.2014 №14/1725, станом на 14.03.2014 на вказаних рахунках, відкритих на ім'я позивача наявна наступна сума коштів:
- по Договору від 18.12.2013 року складає 100 767,12 доларів США, з яких: 100 000 доларів США - сума вкладу, 767,12 доларів США - сума нарахованих відсотків станом на 14.03.2014.
- по Договору від 03.03.2014 року складає 85 794, 10 доларів США, з яких: 85 000 доларів США - сума вкладу, 794,10 доларів США - сума нарахованих відсотків станом на 14.03.2014. (а.с. 19)
Оскільки сума вкладу згідно Договору №SAMDNWFD0070038884700 від 18.12.2013 становить 100 000, 00 доларів США, нараховані відсотки складають 29019,27 доларів США, з яких:
за період з 14.03.2014 року по 26.12.2016 року становить 27 890,41 доларів США (100 000, 00 доларів США х 10% х 1018 днів :100 : 365 днів),
за період з 27.12.2016 року по 03.05.2017 року становить 345,20 доларів США (100 000, 00 доларів США х 1% х 126 днів :100: 365 днів),
за період з 04.05.2017 року по 29.12.2018 року становить 16,54 доларів США (100 000, 00 доларів США х 0,0 1% х 604 днів :100: 365 днів).
Крім того, згідно Договору № SAMDNWFD0070085938100 від 03.03.2014 сума вкладу становить 85 000, 00 доларів США, нараховані відсотки складають 28 925,68 доларів США, з яких:
за період з 14.03.2014 року по 11.03.2017 року становить 27 998,76доларів США (85 000, 00 доларів США х 11% х 1093 днів :100 : 365 днів),
за період з 12.03.2017 року по 03.05.2017 року становить 118,76доларів США (85 000, 00 доларів США х 1% х 51 день :100: 365 днів),
за період з 04.05.2017 року по 29.12.2018 року становить 14,06доларів США (85 000, 00 доларів США х 0,0 1% х 604 днів :100: 365 днів).
Пунктом 9 Договорів передбачено право позивача дострокового його розірвання, повідомивши про це один одного за два банківських дні до дати розірвання договору.
Судом встановлено, що позивач 16.06.2017 року направив в адресу відповідача заяву про дострокове розірвання вказаних договорів, яка отримана останнім 16.06.2017 року (а.с. 22-23).
Відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за Договорами від 18.12.2013 року та від 03.03.2014 року у період з 21.06.2017 року по 29.12.2018 року.
У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання за Договором від 18.12.2013 року, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних від простроченої суми в розмірі 5 895,24 доларів США (129002,73 х3% х 556дн.:100%:365) за період з 21.06.2017 по 29.12.2018, за Договором від 03.03.2014, з відповідача на користь позивача відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 3% річних від простроченої суми в розмірі 5205,60 доларів США (113 911,62 х3% х 556дн.:100%:365) за період з 21.06.2017 по 29.12.2018.
Крім того відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» стягненню підлягає пеня у розмірі 50000 доларів США за Договором від 18.12.2013 року та 42500 доларів США за договором від 03.03.2014 року.
Такий висновок суду відповідає обставинам проте не в повній мірі.
За змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до частини п'ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав.
Закінчення строку дії договору банківського вкладу в разі невиконання зобов'язань не припиняє зобов'язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов'язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.
Відповідно до частини першої статті 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.
Частиною другою статті 1070 ЦК України передбачено, що проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Встановлено, що сторонами визнаний той факт та підтверджується матеріалами справи, що 18.12.2013 року між сторонами було укладено депозитний договір №SAMDNWFD0070038884700, відповідно до умов якого позивач передав банку 100 000, 00 доларів США, відсоткова ставка за яким становила 10% річних. Депозитний вклад було внесено на рахунок № НОМЕР_2 з правом автоматичної пролонгації. Крім того, 03.03.2014 між сторонами було укладено депозитний договір №SAMDNWFD0070085938100, відповідно до умов якого позивач передав банку 85 000, 00 доларів США, відсоткова ставка за яким становила 11% річних. Депозитний вклад було внесено на рахунок № НОМЕР_1 з правом автоматичної пролонгації, і вказані обставини відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України звільнені від доказування.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цих Кодексом.
Таким чином позивачем доведено факт внесення коштів на депозит і дані обставини банком визнані і не оспорюються.
Заперечуюючи проти позовних вимог відповідач посилається на те, що довідка Севастопольської філії «ПРИВАТБАНК» від 14.03.2014 року щодо залишків коштів є неналежним доказом, оскільки цей документ датований на день, коли діяльність філії ще не була припинена і це не свідчить,що грошові кошти перебували на рахунку і не були зняті позивачем до моменту припинення діяльності Кримської філії ПАТ КБ «ПриватБанк».
Згідно пункту10.1 Глави 10 Положення про забезпечення безперервного функціонування інформаційних систем Національного банку України та банків України, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.06.2004 року № 265, зареєстрованого в Мін'юсті 09 липня 2004 року за № 857/9456, встановлено, що кожний банк з метою збереження інформації, особливо важливої для його роботи, повинен формувати файли за стандартною структурою (далі-архів особливо важливих даних) і організувати збереження належної кількості копій цих файлів, у тому числі у віддаленому пункті. Для банків, які мають технічні і організаційні можливості, дозволяється формувати і зберігати архів особливо важливих даних, який містить інформацію як головного банку, так і всіх його філій, за умови, що архів містить усю потрібну інформацію про філії. Інформація від безбалансових установ має бути включена до архіву особливо важливих даних тієї установи, яка веде їх баланс.
Відповідно до п. 10.2 Глави 10 Положення про забезпечення безперервного функціонування інформаційних систем Національного банку України та банків України, особливо важлива інформація вивантажується після завершення кожного банківського дня і вміщується в такі три файли: клієнти та контрагенти; аналітичні рахунки; операції. Ці файли формуються після завершення кожного банківського дня і містять відомості про клієнтів і контрагентів та аналітичні рахунки за станом на кінець банківського дня, інформацію про операції, що здійснені в цей день. Після завершення місяця формуються файли, що містять відомості про всіх клієнтів, контрагентів і про всі аналітичні рахунки, які були в базах даних САБ протягом місяця, та про операції, здійснені за цей день.
Пунктом 1 Глави 11 Положення про забезпечення безперервного функціонування інформаційних систем Національного банку України та банків України, передбачено, що Банк зобов'язаний організувати структуру електронних архівів і резервних копій баз даних, порядок їх зберігання та зберігання програмних засобів, потрібних для відновлення змісту баз даних на їх підставі, таким чином, щоб забезпечити відновлення з них змісту баз даних САБ та/або виконаних банківських операцій за весь період, визначений нормативно-правовими актами НБУ з питань строків зберігання документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України.
З викладеного вбачається, щовідповідно до Положення про забезпечення безперервного функціонування інформаційних систем Національного банку України та банків України, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.06.2004 року № 265, зареєстрованого в Мін'юсті 09 липня 2004 року за № 857/9456 уся наявна інформація щодо клієнтів та руху їх коштів зберігається саме в банку, тому стверджуючи, що позивач міг кошти зняти з рахунку в банку, саме банк на підтвердження своїх заперечень щодо вказаних обставин мав надати суду відповідний доказ про це, проте такого доказу у справі не має, тому в цій частині доводи апеляційної скарги не приймаються судом до уваги.
Пунктом 9 Договорів передбачено право позивача дострокового його розірвання, повідомивши про це один одного за два банківських дні до дати розірвання договору.
Встановлено, що 16.06.2017 року позивач направив в адресу відповідача заяву про дострокове розірвання вказаних договорів, яка отримана останнім 16.06.2017 року (а.с. 22-23).
Таким чином відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за Договорами від 18.12.2013 року та від 03.03.2014 року у період з 21.06.2017 року по 29.12.2018 року і в цій частині встановлені судом обставини не оспорюються.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що божник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Застосування судом положень ст.625 ЦК України про стягнення 3% річних за весь час прострочення відповідачемне оскаржується.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки.
Згідно ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Стаття 1 Закону України "Про захист прав споживачів" визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь- які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п'ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.
Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка має на меті, окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання.
Враховуючи викладене, слід дійти висновку про поширення положень Закону України "Про захист прав споживачів" на спірні правовідносин.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року по справі № 761/26293/16-ц, постановах Верховного Суду від 01.10.2018 року у справі № 761/42169/16-ц, від 19.09.2018 року у справі № 761/46145/16-ц, від 04.04.2018 року у справі № 367/7401/14-ц та постановах Верховного Суду України від 11.05.2016 року у справі № 6-37цс16, від 01.06.2016 року у справі № 2558цс15.
Відповідно до правової позиції розрахунок пені здійснюється за наступною формулою:
сума заборгованості помножить на 3% та помножить на кількість днів прострочки.
Аналогічну Формулу застосовували суди і у справі № 761/26293/16-ц (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року).
Зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року по справі № 761/26293/16-ц викладено наступний правовий висновок: "Таким чином, відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов'язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені в розмірі 3% від суми утримуваних бачком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі".
Посилання відповідача на правові позиції касаційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки вони прийняті у подібних правовідносинах раніше, ніж правові позиції застосовані судом першої інстанції.
За таких обставин, суд обґрунтовано задовольнив позов про стягнення сум депозитів, процентів по них та 3 % річних і пені, проте суд не звернув уваги та те, що відповідно до положень ст. 533 ЦК України пеня має обчислюватися та стягуватися за судовим рішенням виключно у національній валюті України - гривні, тому в цій частині, в частині стягнення пені апеляційна скарга заслуховує на увагу.
Крім того згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
З матеріалів справи вбачається, що поважною причиною невиконання відповідачем своїх зобов'язань є припинення діяльності українських банківських установ та їх відокремлених підрозділів у зв'язку з окупацією АРК про що було прийнято постанову Правління НБУ від 06 травня 2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя.
Наслідки порушення зобов'язання усунені рішенням суду про стягнення належних позивачу коштів.
Враховуючи викладене відповідно до ч. 3 ст. 533ЦК України, суд вважає за можливе зменшити суму пені до розміру стягнутої судом суми 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання.
Таким чином в частині стягнення пені рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
В іншій частині суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення позову.
Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м.Києва від 22 травня 2019 року в частині стягнення пені скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пеню по договору № SAMDNWFD0070038884700 від 18.12.2013 року в розмірі 714 164,23 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пеню по договору № SAMDNWFD0070085938100 від 03.03.2014 року в розмірі 711 860,98 грн.
В іншій частині рішення Печерського районного суду м.Києва від 22 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 05 лютого2020 року.
Суддя-доповідач В.В. Гуль
Судді Л.П. Сушко
О.І. Сліпченко