Справа № 461/8069/19 Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М.
Провадження № 33/811/57/20 Доповідач: Романюк М. Ф.
07 лютого 2020 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., за участі представника Галицької митниці Держмитслужби Дунаса Т.М., особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу представника Галицької митниці Держмитслужби Квик В.М. на постанову Галицького районного суду м.Львова від 17 грудня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України,
цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 (тисячу сімсот) грн.
Вилучені відповідно до протоколу №3859/20900/19 від 07.10.2019 року 5000 (п'ять тисяч) євро (купюри номіналом 500 євро в кількості 10 шт.) - повернуто ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України 384,20 грн. судового збору.
За постановою суду ОСОБА_1 визнано винним в тому, що 07.10.2019 року, близько 11 год. 50 хв. під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Відліт» терміналу «А» м/п «Львів-аеропрт» Львівської митниці ДФС рейсом W6 6761 Львів-Дортмунд, авіакомпанії WIZZAIR, ОСОБА_1 порушив встановлений порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто обрав форму проходження митного контролю через «зелений коридор» та намагався перемістити через митний кордон України готівку в кількості, що підпадає під обмеження відповідно до постанови правління НБУ №3 від 02.01.2019 року «Про затвердження Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей». У своєму поясненні гр. ОСОБА_1 просив протокол про порушення митних правил складати у його відсутності у зв'язку з необхідністю встигнути на літак. Валюту в сумі 10000 Євро повернуто гр. ОСОБА_1 для подальшого переміщення.
На дану постанову судді представник Галицької митниці Держмитслужби Квик В.М. подав апеляційну скаргу в якій просить, оскаржувану постанову судді скасувати та винести нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним порушення готівкових вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України та накласти стягнення, передбачене санкцією даної статті в повному обсязі - з конфіскацією предметів правопорушення готівкових коштів в сумі 5000 Євро.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновок суду є помилковим та необґрунтованим, а постанова - упередженою. Апелянт не погоджується з рішенням суду про незастосування конфіскації предметів правопорушення, вилучених згідно з протоколом № 3859/20900/19 від 07.10.2019 року, оскільки переміщення валюти через митний кордон України обмежено постановою правління НБУ № 3 від 02.01.2019. Звертає увагу, що діючим законодавством не передбачено можливості звільнення правопорушника від застосування до нього основного адміністративного стягнення, зокрема конфіскації предметів правопорушення та накладання штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яка є невід'ємною частиною санкції ст. 471 МК України. Вважає безпідставним посилання на ст. 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки таке відкидає норми національного законодавства, закріплені у МК України та не враховує, що жодним з рішень Європейського Суду з прав людини не встановлено прямої заборони на конфіскацію предметів порушення митних правил. Вважає, що винесена постанова не спрямована на попередження подібних правопорушень, а навпаки сприяє їх вчиненню в майбутньому та породжує почуття безвідповідальності за вчинене.
Заслухавши пояснення представника Галицької митниці Держмитслужби Дунаса Т.М. на підтримку апеляційної скарги, та ОСОБА_1 про заперечення вимог такої, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно з ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.
Відповідно до вимог ст. 489 МК України, при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також; з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Викладений у судовому рішенні висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення № 3859/20900/19 від 07.10.2019 року; актом про проведення огляду (переогляду) транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 07.10.2019 року; описом предметів, вилучених у ОСОБА_1 від 07.10.2019 року; доповідною запискою головного державного інспектора ВМО №1 митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС Меньшикова Г.
На підставі наведеного, суддя дійшов обґрунтованого висновку про необхідність притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 471 МК України та на законних підставах, із дотриманням вимог ст. 33 КУпАП, наклав на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700 грн. без конфіскації вилученої валюти.
Доводи апеляційної скарги представника митниці щодо незаконності постанови судді в частині незастосування додаткового стягнення у виді конфіскації вилученої валюти, на думку апеляційного суду, є необґрунтованими.
За вчинення правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, передбачене стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а у разі якщо безпосереднім предметом порушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України - також конфіскацію цих товарів.
За змістом п. 57 ч.1 ст.4 МК України, валютні цінності є товаром.
Національне законодавство не містить будь-якого нормативного документа, який би забороняв переміщення валютних цінностей у виді готівкових коштів через митний кордон України.
Щодо визнання валютних цінностей у вигляді готівки товаром обмеженим до переміщення через митний кордон України, то суд при вирішенні даного питання звертає увагу на таке.
Обмеження, щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України визначені ст.197 МК України. Відповідно до частини першої та другої цієї статті, обмеженими до переміщення через митний кордон України є товари, митне оформлення яких здійснюється на підставі документів, які підтверджують дотримання зазначених обмежень, виданих державними органами, уповноваженими на здійснення відповідних контрольних функцій, іншими юридичними особами, уповноваженими на їх видачу, якщо подання таких документів органами доходів і зборів передбачено законами України. Перелік таких товарів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини третьої ст.197 МК України, обмеження щодо ввезення на митну територію України чи вивезення за межі території України валютних цінностей можуть встановлюватись Національним банком України.
Як зазначалося вище, обмеження щодо переміщення через митний кордон України валютних цінностей можуть встановлюватися Національним банком України. Поєднання положень наведених нормативних документів, дає підстави стверджувати те, що для визнання валютних цінностей у вигляді готівкових коштів, в тому числі і в іноземній валюті товаром, обмеженим до переміщення через митний кордон України, необхідна наявність будь-якого документа, виданого Кабінетом Міністрів України чи Національним банком України, яким би встановлювалось те, що переміщення валютних цінностей через митний кордон України фізичними особами повинно здійснюватись на підставі відповідного дозволу.
Між тим, будь-якого нормативного документа, яким би встановлювалася необхідність отримання /видачі зазначеного вище дозволу, національне законодавство не містить.
Так, відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про валюту і валютні операції», транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 тисяч євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Поряд із цим, відповідно до ч.3 цієї статті, порядок транскордонного переміщення валютних цінностей суб'єктами валютних операцій і уповноваженими установами визначається Національним банком України з урахуванням норм частини першої цієї статті.
Як убачається із постанови Правління Національного банку України від 02.01.2019 року № 3, якою було затверджене Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей, будь-яких обмежень щодо переміщення готівкової валюти через митний кордон України фізичними особами, тобто необхідності і обов'язковості отримання будь-яких дозволів для переміщення готівкової валюти через митний кордон України, дане положення не містить.
Згідно з ч. 3 ст.197 МК України, до повноважень Національного банку України у сфері, яка охоплює переміщення валютних цінностей через митний кордон України відноситься: встановлення обмежень щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі України валютних цінностей; визначення порядку переміщення валютних цінностей через митний кордон України, у тому числі особливостей декларування валютних цінностей (зокрема визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню).
Аналіз зазначеної правової норми у поєднанні із положеннями ч. 1 ст. 197 МК України, вказує на те, що обмеження щодо переміщення валютних цінностей через митний кордон України та порядок переміщення валютних цінностей через митний кордон України у тому числі особливості декларування валютних цінностей та визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню, не є тотожними поняттями.
Вивчення Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей, затверджене постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 року № 3 дає підстави стверджувати те, що цим Положенням встановлюється саме порядок переміщення готівкової валюти через митний кордон України та гранична сума переміщення готівкової валюти за умови її усного декларування. Встановлення зазначеної граничної суми переміщення валюти через митний кордон України за умови її усного декларування, на думку суду, не є тотожним встановленню обмежень щодо переміщення іноземної валюти через митний кордон України, оскільки при цьому, не вимагається надання будь-яких дозволів на таке переміщення, що є однією із ознак, якими характеризуються товари, обмежені до переміщення через митний кордон України.
Наведене у свої сукупності вказує на те, що валютні цінності у вигляді готівки не є товаром обмеженим до переміщення фізичними особами через митний кордон України, тому, у випадку вчинення особою порушення митних правил, передбаченого ст.471 МК України, якщо безпосереднім предметом порушення митних правил були валютні цінності у вигляді готівки, ці готівкові кошти не підлягають конфіскації, як товар, який не обмежений до переміщення через митний кордон України.
Крім того, звільняючи ОСОБА_1 від додаткового адміністративного стягнення у вигляді конфіскації безпосереднього предмета правопорушення за ст. 471 МК України, суддя вірно врахував, що порушення митних правил полягає лише в тому, що грошові кошти не було письмово задекларовано ОСОБА_1 , і жодних інших негативних наслідків порушення не настало - державі не завдано майнової шкоди, збитків у вигляді несплати митних платежів тощо. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перевозив через митний кордон України грошові кошти, в тому числі і які належать іншій особі - ОСОБА_2 , перед яким ОСОБА_1 несе майнову відповідальність, а тому конфіскація грошових коштів може істотно вплинути на майновий стан ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
В матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б свідчили про незаконність походження вказаних коштів.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.1 МК України, законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. При цьому, відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» № 1906-VI від 29.06.2004 року, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
А тому покликання апелянта на безпідставність посилання в оскаржуваній постанові на ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є необґрунтованими.
Слід також звернути уваги, що Рішенням ЄСПЛ від 11.07.2019 «Садоча проти України» (скарга №77508/11) було констатовано порушення Україною статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Суд установив, що конфіскація всієї незадекларованої під час проходження митного контролю суми грошей наклала на заявника індивідуальний та надмірний тягар і була непропорційною до вчиненого правопорушення.
А тому покликання апелянта на п. 33 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ізмайлов проти Росії» щодо конфіскації незадекларованої готівки під час проходження митного контролю як частини регуляторного механізму, який відповідає загальним інтересам суспільства є безпідставним та спростовується мотивами наведеними в оскаржуваній постанові.
Враховуючи наведене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Підстав для її скасування та винесення нової постанови, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись п.1 ст. 247, ст. 294 КУпАП, ч.3 ст.528, п.1 ч.1 ст.531 МК України, апеляційний суд,
Постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 17 грудня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу представника Галицької митниці Держмитслужби Квик В.М. - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського апеляційного суду М.Ф.Романюк