Справа № 681/559/19
Провадження № 22-ц/4820/268/20
06 лютого 2020 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., Грох Л.М., Костенка А.М.,
секретар судового засідання - Чебан О.М.,
з участю представника апелянта, відповідача та його представника,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Лабунський» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Лабунський» про визнання дійсними істотних умов договору оренди землі з апеляційною скаргою Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Лабунський» на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2019 року, ухвалене суддею Горщаром А.Г.,
У квітні 2019 року СВК «Лабунський» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 10486 грн. 80 коп. завданих збитків (упущена вигода).
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що внаслідок самовільного захвату відповідачем орендованої земельної ділянки були знищені посіви багаторічних трав, чим заподіяно підприємству збитків на загальну суму 10486 грн. 80 коп.
В зустрічному позові ОСОБА_1 просив суд визнати дійсними істотні умови договору оренди землі від 23.06.2008 року, з терміном його дії до 23.06.2018 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що 23.06.2008 року він уклав договір оренди землі з СВК «Лабунський» і того ж дня передав земельну ділянку у користування кооперативу. Оскільки десятирічний строк дії договору оренди закінчився в червні 2018 року, тому він правомірно приступив до використання земельної ділянки в жовтні 2018 року.
Рішенням Полонського районного суду від 29.10.2019 року у задоволенні первісного і зустрічного позовів відмовлено.
В апеляційній скарзі СВК «Лабунський» просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд допустив порушення норм матеріального та процесуального права, неправильно та неповно встановив обставини справи, провів оцінку доказів з порушенням вимог ЦПК України, не врахував, що справа містить докази на підтвердження позовних вимог, зокрема, факту самозахвату земель ОСОБА_1 та заподіяння збитків у визначеному у позові розмірі.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги.
Відповідач за первісним позовом та його представник в суді проти апеляційної скарги заперечили, підтримали рішення суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини, які мають значення для справи, дав належну оцінку доказам, в результаті чого прийшов до правильного висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог СВК «Лабунський».
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,76 га, яка знаходиться на території бувшої Новолабунської сільської ради Полонського району Хмельницької області, кадастровий номер 6823685000:07:005:0159.
23.06.2008 року між ОСОБА_1 та СВК «Лабунський» було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду вищевказану земельну ділянку. Договір був зареєстрований у Полонському відділі Хмельницької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» 10.07.2009 року, №040975300009.
Пунктами 8, 43 вказаного договору передбачено, що він укладений строком на 10 років, набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації.
У жовтні 2018 року, після збору врожаю сіна СВК «Лабунський», ОСОБА_1 самовільно переорав спірну земельну ділянку площею 0,7558 га, знищивши таким чином посіви багаторічних трав, насаджених кооперативом.
Вказані обставини були правильно встановлені судом на підставі наявних у справі доказів та учасниками справи не спростовані.
Оскільки рішення суду в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 учасниками справи не оскаржується, тому відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги, в частині, що стосується вирішення позовних вимог СВК «Лабунський».
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог СВК «Лабунський» суд обґрунтовано виходив з факту недоведеності обставин, на які посилався позивач у позовній заяві.
Статтями 17, 18, 20 Закону України «Про оренду землі» в редакції, яка діяла на час укладення договору оренди землі, передбачено, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.
Договір оренди земельної ділянки був укладений 23.06.2008 року, його державна реєстрація проведена 10.07.2009 року, тому саме з цієї дати цей договір оренди набрав чинності, строк його дії закінчився 10.07.2019 року (10 років).
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 28 Закону України «Про оренду землі» та пунктами 24, 25 договору оренди землі, укладеного між сторонами передбачено, що орендар має право на відшкодування збитків, яких він зазнав внаслідок невиконання орендодавцем умов, визначених договором оренди землі. Збитками вважаються: фактичні витрати, яких орендар зазнав у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права; доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору. Розмір фактичних витрат орендаря визначається на підставі документально підтверджених даних.
Загальні підстави цивільно-правової відповідальності передбачають, що обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність майнової шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою й протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Наведена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 12.02.2014 року у справі N 6-168цс13.
Провівши оцінку доказів у відповідності з вимогами ЦПК України суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що факт і розмір заподіяних збитків не підтверджено доказами, як того вимагають приписи ст. ст. 77-80 ЦПК України.
Так, розрахунок завданих збитків, проведений СВК «Лабунський» не є доказом заподіяння збитків та їх розміру. Видаткова накладна №ОГ-09/01002 віл 09.01.2019 року вказує лише на факт придбання кооперативом у ТОВ «Органік Грейн» аміачної селітри і не свідчить про те, що ця речовина була використана на орендованій земельній ділянці. При цьому слід зауважити, що за твердженням позивача, селітра була використана для обробітку земельної ділянки восени 2018 року, а відповідно до даних накладної речовина була придбана в січні 2019 року. Акт обстеження земельної ділянки спеціалістами СВК «Лабунський» від 18.11.2018 року зафіксував лише факт самозахвату земельної ділянки площею 0,7990 га ОСОБА_1 , її розорення та знищення багаторічних трав на вказаній ділянці. Не містить справа також і об'єктивних даних щодо врожайності сіна на спірній земельній ділянці, кількості зборів врожаїв. В справі відсутні дані щодо захвату ОСОБА_1 сусідньої земельної ділянки площею 0,0265 га та її обробіток.
Посилання апелянта на ту обставину, що суд обмежив його у праві на подання доказів є необґрунтованим. Як вбачається з матеріалів справи представник апелянта приймав участі в підготовчому судовому засіданні Полонського районного суду 15.05.2019 року, клопотань про приєднання до справи нових доказів, крім тих, які були подані до позовної заяви не заявляв, при цьому 02.05.2019 року СВК «Лабунський» подав заяву про збільшення позовних вимог та надав до заяви відповідні письмові докази. Та обставина, що суд закрив підготовче засідання 27.05.2019 року, не відклавши його на іншу дату, не вплинула на можливість представника позивача подати до суду докази, враховуючи, що 27.05.2019 року кооператив подав до суду відзив на зустрічний позов ОСОБА_1 з відповідними письмовими доказами, а 03.07.2019 року звернувся до суду із письмовою заявою про зменшення позовних вимог, знову ж таки додавши до заяви докази, зокрема, і завірену представником фотокопію акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об'єкту-земельної ділянки, виготовленого ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 27.06.2019 року, №261-ДК/324/А.
Таким чином колегією суддів не було встановлено обставин, які б свідчили про порушення судом першої інстанції норм ЦПК України, що в свою чергу призвело до порушення права апелянта на подання до суду доказів.
Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції і зводяться виключно до переоцінки доказів у справі.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Лабунський» залишити без задоволення.
Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2019 року
залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 10 лютого 2020 року.
Судді: Р.С. Гринчук
Л.М. Грох
А.М. Костенко