Справа № 447/2707/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/67/20 Доповідач: ОСОБА_2
04 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
засудженого: ОСОБА_7 ,
представника Миколаївської ВК №50: ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою прокурора Миколаївського відділу Золочівської місцевої прокуратури ОСОБА_9 , який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 19 грудня 2019 р.,
Оскаржуваною ухвалою задоволено спільне подання Державної установи «Миколаївська виправна колонія (№50)» та Спостережної комісії при Миколаївській районній державній адміністрації і замінено засудженому ОСОБА_7 невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі строком 1 рік 2 місяці 3 дні за вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 квітня 2018 р. більш м'яким покаранням у виді обмеження волі на строк 1 рік 2 місяці і 3 дні.
Вказане судове рішення обґрунтоване тим, що засуджений відбув встановлену законом частину покарання і став на шлях виправлення, взявши до уваги відсутність у ОСОБА_7 дисциплінарних стягнень і наявність застосованого одного заохочення за зразкову поведінку і сумлінне ставлення до праці.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, як в місцевому суді, так і в поданій апеляційній скарзі проти заміни засудженому ОСОБА_7 невідбутої частини покарання більш м'яким заперечив, наполягаючи на відсутності підстав для такої заміни. Апелянт зазначає, що при вирішенні питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким має значення не лише факт відбуття обов'язкової частини покарання, який в даному випадку не оспорюється, але й доведення свого виправлення в установі за весь період відбування покарання. У своїй апеляційній скарзі прокурор наголошує на тому, що суд першої інстанції неповною мірою дослідив дані про особу засудженого ОСОБА_7 , зокрема, не врахував, що останньому 17 липня 2019 р. адміністративною комісією виправної колонії засудженому було відмовлено у застосуванні заохочувальної норми, передбаченої ст.ст.100, 101 КВК України як такому, який не стає на шлях виправлення. При цьому, за час відбування покарання ОСОБА_7 мав лише одне заохочення, яке отримав 23 серпня 2019 р. з нагоди 28-ї річниці «Дня незалежності України», тобто безпосередньо перед розглядом матеріалів особової справи засудженого щодо можливої заміни йому невідбутої частини покарання більш м'яким, адже пільгова норма, якою це передбачено, могла бути застосована до засудженого з 12 вересня 2019 р. Таким чином, на думку прокурора, наявність вказаного лише одного заохочення не дає переконання в тому, що засуджений став на шлях виправлення. Більше того, апелянт звертає увагу на те, що згідно характеристики засуджений ОСОБА_7 , відбуваючи покарання, трудової ініціативи щодо працевлаштування на виробництві установи не проявляв, а виконання робіт з благоустрою колонії є його обов'язком як засудженого, а не обставиною, яка вказує на активну трудову діяльність. Крім цього, на переконання прокурора, місцевий суд безпідставно не врахував, що ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних, корисливих злочинів проти власності, неодноразово вчиняв нові злочини під час іспитового строку, однак, належних висновків для себе не зробив та 19 квітня 2018 р. знову засуджений вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців, покарання за яким на даний час відбуває. У зв'язку з цим прокурор вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою, а тому, просить її скасувати і постановити нову, якою відмовити у задоволенні спільного подання виправної колонії та спостережної комісії про заміну засудженому ОСОБА_7 невідбутої частини покарання більш м'яким.
Заслухавши доповідача, доводи прокурора на підтримання апеляційної скарги та доводи засудженого на підтримання висновків оскаржуваної ухвали, думку представника установи виконання покарань, вивчивши матеріали судової справи, оглянувши особову справу засудженого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням.
Згідно із ч. 3 цієї статті Кодексу заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
При цьому заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим певної частини строку покарання, визначеної в ч. 4 ст. 82 КК України.
Як роз'яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року « Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» (далі - постанова Пленуму ВСУ) умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення (ч. 3 ст. 82 КК України).
Оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування. Пояснення зазначених осіб і думка прокурора мають бути відображені в протоколі судового засідання (п. 17 постанови Пленуму ВСУ).
При цьому умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можуть бути застосовані тільки після фактичного відбуття тієї частини строку покарання, яка зазначена у ч. 3 ст. 81, ч. 4 ст. 82 та ч. 3 ст. 107 КК (пункт 5 постанови Пленуму ВСУ).
Як вбачається зі змісту подання, характеристики та довідки про заохочення та стягнення, поданих в суд з місця відбування покарання, ОСОБА_7 з часу прибуття (24.01.2019 р.) до Миколаївської виправної колонії № 50 порушень встановлених правил внутрішнього розпорядку не допускав, до дисциплінарної відповідальності не притягався. Залучається до проведення ремонтних робіт, до роботи відноситься добросовісно. Приймає активну участь у суспільно-корисній праці щодо покращення комунально-побутових умов засуджених, зокрема, і з власної ініціативи. За зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці 1 раз заохочувався правами начальника установи.
Представник установи виконання покарань ОСОБА_8 в судовому засіданні апеляційного суду підтвердив, що засуджений ОСОБА_7 став на шлях виправлення, а також повідомив, що після внесення подання до засудженого було застосовано ще одне заохочення. Після прибуття до місця відбування покарання, як такий, що виявив бажання працювати, був розподілений до відділення № 1. Невідбута ОСОБА_7 частина покарання складає 1 рік 18 днів.
Колегія суддів, з врахуванням наведених обставин, вважає що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що ОСОБА_7 може бути замінена невідбута частина покарання більш м'яким.
При цьому колегія суддів враховує той факт, що засуджений хворіє інфекційним захворюванням - вірусом гепатиту С, у зв'язку із цим потребує додаткового обслідування та тривалого лікування, адже, як встановлено в ході апеляційного розгляду, за час перебування у місцях позбавлення волі, неодноразово і тривалий час перебував на лікування, поза межами Миколаївської виправної колонії № 50.
З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала відповідає вимогам закону, а її висновки узгоджуються з положеннями КПК України. Підстави для її скасування відсутні, як і відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, яку слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Керуючись ст.ст.404, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора Миколаївського відділу Золочівської місцевої прокуратури ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 19 грудня 2019 р., якою засудженому ОСОБА_7 замінено невідбуту частину покарання більш м'яким - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4