Дата документу 10.02.2020 Справа № 337/2530/19
-
Єдиний унікальний № 337/2530/19
Провадження №22-ц/807/4039/19
Головуючий в 1-й інстанції - Ширіна С.А.
10 лютого 2020 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,
суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2019 року, ухвалене в м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 22 листопада 2019 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району про індексацію грошового зобов'язання та сплату трьох процентів річних,-
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району про індексацію грошового зобов'язання та сплату трьох процентів річних, мотивуючи свої вимоги тим, що постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 13.04.2012 року у справі № 2а-/0825/108/2012 зобов'язано Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району, нарахувати та сплатити ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення. Постанова суду набрала законної сили 14.10.2013р. Відповідачем нараховані до виплати кошти в сумі 4900, 00 грн. Однак, сума заборгованості так і не була фактично виплачена. Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24.10.2011 року у справі № 2а-/9344/11 зобов'язано Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району, здійснити перерахунок та сплатити ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення. Постанова суду набрала законної сили 18.11.2013р. Відповідачем нараховані до виплати кошти в сумі 42915, 60 грн. Однак, сума заборгованості так і не була фактично виплачена. Посилаючись на те, що відповідач прострочив виконання зобов'язань за вищезазначеними рішеннями суду, зазначає, що відповідно до положень ст. 625 ЦК України має виплатити йому суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, просив суд стягнути з відповідача нараховані інфляційні втрати та три проценти річних за період з 14.10.2013 року по 30.04.2019 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання Постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 13.04.2012 року у справі № 2а-/0825/108/2012 та нараховані інфляційні втрати та три проценти річних за період з 18.11.2013 року по 30.04.2019 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24.10.2011 року у справі № 2а-/9344/11 у загальній сумі 85 037,89 грн.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району про індексацію грошового зобов'язання та сплату трьох процентів річних - залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції неправомірно не застосовано до спірних правовідносин ст. 625 ЦК України, чим фактично позбавлено позивача права на захист майнових інтересів, зокрема від знецінення грошових коштів, які підлягають виплаті на його користь.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району вказує, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв'язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2020 року це 210 200 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2102,00 грн. (2102,00 грн. Х 100 = 210 200 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 13.04.2012 року у справі № 2а-/0825/108/2012 зобов'язано Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району, нарахувати та сплатити ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення. Постанова суду набрала законної сили 14.10.2013р. Відповідачем нараховані до виплати кошти в сумі 4900, 00 грн. Однак, сума заборгованості так і не була фактично виплачена.
Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24.10.2011 року у справі № 2а-/9344/11 зобов'язано Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району, здійснити перерахунок та сплатити ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення. Постанова суду набрала законної сили 18.11.2013р. Відповідачем нараховані до виплати кошти в сумі 42915, 60 грн. Однак, сума заборгованості так і не була фактично виплачена.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у вказаних судових рішеннях не було визначено конкретної суми, вираженої у грошових одиницях, яка підлягає стягненню, а тому таке зобов'язання не може вважатися грошовим і підстави для застосування положень ст. 625 ЦК України у даному випадку відсутні.
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18).
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України. Отже, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).
Отже, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 13.04.2012 року у справі № 2а-/0825/108/2012 зобов'язано Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району, нарахувати та сплатити ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення (а.с.8). Постанова суду набрала законної сили 14.10.2013р. Відповідачем нараховані до виплати кошти в сумі 4900, 00 грн. (а.с.13)
Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24.10.2011 року у справі № 2а-/9344/11 зобов'язано Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району, здійснити перерахунок та сплатити ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення (а.с.10). Постанова суду набрала законної сили 18.11.2013р. Відповідачем нараховані до виплати кошти в сумі 42915, 60 грн. (а.с.13)
Нараховані до виплати суми позивачу у справі не виплачені, що не оспорюється сторонами у справі.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання є обґрунтованими.
ОСОБА_1 заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача нараховані інфляційні втрати та три проценти річних за період з 14.10.2013 року по 30.04.2019 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання Постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 13.04.2012 року у справі № 2а-/0825/108/2012 та нараховані інфляційні втрати та три проценти річних за період з 18.11.2013 року по 30.04.2019 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24.10.2011 року у справі № 2а-/9344/11 у загальній сумі 85 037,89 грн.
Відповідно до статті 3 Закону України від 3 липня 1991 року №1282-Х11 «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики (Державним комітетом статистики України) і не пізніше 10 числа кожного місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону (стаття 4).
Інфляційне збільшення боргу рахується за формулою: сума боргу ? процент інфляції. Згідно з наданого позивачем розрахунку з врахуванням індексів інфляції сума інфляційних втрат становить 77206,92 грн.
Розрахунок 3% річних здійснюється за формулою 3% * сума боргу * кількість прострочених днів) /365 (кількість днів у році). Згідно з наданого позивачем розрахунку розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача, становить 7803,97 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч.1 ст.5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Управлінням соціального захисту населення по Хортицькому району розрахунки позивача не спростовані, власні розрахунки не надані ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції.
А тому відсутні підстави для неврахування розрахунків позивача, викладених в позовній заяві.
За вказаних обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню згідно з п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України з прийняттям нової постанови про задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з Управління соціального захисту населення по Хортицькому району на користь ОСОБА_1 інфляційних втрати та трьох процентів річних за період з 14.10.2013 року по 30.04.2019 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання Постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 13.04.2012 року у справі № 2а-/0825/108/2012 та нарахованих інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 18.11.2013 року по 30.04.2019 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24.10.2011 року у справі № 2а-/9344/11 у загальній сумі 85 037,89 грн.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2019 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.
Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району про індексацію грошового зобов'язання та сплату трьох процентів річних - задовольнити.
Стягнути з Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району на користь ОСОБА_1 нараховані інфляційні втрати - 7958,08 грн. та три проценти річних - 815,15 грн. за період з 14.10.2013 року по 30.04.2019 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання Постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 13.04.2012 року у справі № 2а-/0825/108/2012, нараховані інфляційні втрати - 69248,85 грн. та три проценти річних - 7015,82 грн. за період з 18.11.2013 року по 30.04.2019 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24.10.2011 року у справі № 2а-/9344/11, а всього - 85 037,89 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова складена 10 лютого 2020 року.
Головуючий, суддя-доповідач С. В. Кухар
Судді: О. В. Крилова
О.З. Поляков