Дата документу 05.02.2020 Справа № 335/70/14
-
Єдиний унікальний № 335/70/14 Головуючий у 1 інстанції
№ провадження 22-ц/807/367/2020 Рибалко Н.І.
Доповідач: Бєлка В.Ю.
05 лютого 2020 року м. Запоріжжя
Запорізький Апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Бєлки В.Ю.
Суддів: Кухаря С.В.
Полякова О.З.
За участю секретаря: Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - Біллериса Юрія Олексійовича на рішення Орджонікідезвського районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення,
У січні 2014 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення, посилаючись на те, що 18 квітня 2007 року між ПАТ «АК Промінвестбанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про іпотечний кредит № 79-07, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальникові кредит у сумі 79 000,00 доларів США, а остання зобов'язалась повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором, 18.04.2007 року між ПАТ «АК Промінвестбанк» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір № 455-07 іф з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до умов якого остання передала банку в іпотеку майно, а саме: житловий будинок загальною площею 74,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Сторони оцінили вказаний предмет іпотеки в 454 500 грн. 00 коп.
17.12.2012 року між ПАТ «АК «Промінвестбанк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір про передачу прав за договорами забезпечення. Разом з тим 17.12.20012 року між ПАТ «АК Промінвестбанк» та ТОВ «Кредитні ініціативи був укладений договір про відступлення прав вимоги. Внаслідок укладення указаних договорів та положень ст.514 ЦК України відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором № 79-07 квф від 18.04.2007 року позичальником згідно якого є ОСОБА_1 .
Вказує, що відповідач ОСОБА_1 неналежно виконує взяті на себе зобов'язання, чим грубо порушує умови кредитного договору, в результаті чого станом на 22.11.2013 року утворилась заборгованість в загальній сумі 744 471,78 грн. яка складається з: заборговність за кредитом - 61 917,21 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 494 904,26 грн., по відсотках - 28 295,98 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 226 169,77 грн.
Зазначає, що у зв'язку з систематичним порушенням боржником своїх зобов'язань зі сплати кредиту була нарахована неустойка: пеня - 2 927,28 доларів США, що офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 23 397,75 грн.
Вказує, що відповідач в добровільному порядку заборгованість за кредитним договором не сплачує.
Посилаючись на зазначені обставини просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок загальною площею 74,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 79-07квф від 18.04.2007 року, яка станом на 22.11.2013 року складає 744 471,78 грн.; виселити без надання іншого житла відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; стягнути з відповідачів судові витрати по справі.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2014 року позовні вимоги залишено без задоволення.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
Постановою Верховного Суду Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково, рішення апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року скасовано, направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У апеляційній скарзі представник ТОВ «Кредитні ініціативи» - Біллерис Ю.О. зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження переходу прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, за договором про відступлення прав вимоги та безпідставно відмовив в позові пославшись на ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право скасувати судове рішення і ухвалити нове.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове рішення у випадку неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що 18 квітня 2007 року між ЗАТ «АК Промінвестбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит № 79-07квф, відповідно до умов якого позичальник отримала кредитні кошти в сумі 79 000 доларів США. З метою забезпечення зазначеного договору, 18 квітня 2007 року було укладено договір іпотеки № 455-07 іф, згідно якого позичальник передала в іпотеку банку житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за зазначеним кредитним договором утворилася заборгованість у сумі 744 471 грн. 78 коп., з яких 494 904 грн. 26 коп. - заборгованість за кредитом, 226 169 грн. 77 коп. - заборгованість за відсотками, 23 397 грн. 75 коп. - пеня. 17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено Договір про передачу прав за договорами забезпечення та Договір про відступлення прав вимоги, в тому числі й за вищезазначеним кредитним договором.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що кредит надавався в іноземній валюті, предмет іпотеки використовується як єдине місце проживання боржників, а тому при вирішенні даного спору підлягає застосуванню Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набрав чинності 07 червня 2014 року.
Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи з аналізу зазначених правових норм, колегія суддів приходить до висновку про наявність у позивача права на стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України мораторій - це відстрочення виконання зобов'язання.
Отже встановлений Законом мораторій на стягнення майна, наданого з метою забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника). Така заборона стосується органів, на які законодавством покладено функцію виконання судового рішення.
Проте, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не врахував, що норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не передбачають підстав для відмови в захисті порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів кредиторів і допустив неправильне застосування положень указаного Закону, що призвело до неправильного вирішення спору.
Однак, колегія суддів приходить до висновку, що вимога позивача про звернення стягнення з відповідачів на предмет іпотеки заборгованості у сумі 744 471 грн. 78 коп., з яких 494 904 грн. 26 коп. (що на дату вчинення позивачем розрахунку еквівалентно складає 61 917 доларів США 21 цент) - заборгованість за кредитом, 226 169 грн. 77 коп. (що на дату вчинення позивачем розрахунку еквівалентно складає 28 295 доларів США 98 центів) - заборгованість за відсотками, 23 397 грн. 75 коп. (що на дату вчинення позивачем розрахунку еквівалентно складає 2 927 доларів США 28 центів) - пеня, є такою, що підлягає лише частковому задоволенню виходячи з наступного.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2012 року в справі № 2-1697/11 за позовом ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором позов банку про стягнення з позичальників заборгованості за договором іпотечного кредиту № 79-07квф задоволено, стягнуто заборгованість за тілом кредиту в сумі 61 917 доларів США 21 цент, заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 9 087 доларів США 65 центів, заборгованість по сплаті пені в сумі 21 670 грн. 52 коп. Дане рішення було предметом апеляційного перегляду та залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 23 серпня 2012 року, а отже набуло законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів приходить до висновку, що підстави нарахування кредитором відсотків позичальнику після ухвалення судом вищезазначеного рішення - відсутні, а заборгованість, яка підлягає стягненню на предмет іпотеки відповідає сумі, стягнутої рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, ухваленим 19 січня 2012 року в справі № 2-1697/11.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є таким, що постановлено з порушенням норм матеріального права, а судом при його ухваленні не з'ясовано повно і всебічно обставини, що мають значення для справи, а тому таке рішення суду підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - Біллериса Юрія Олексійовича задовольнити частково.
Рішення Орджонікідезвського районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2014 року в цій справі про відмову в задоволенні позову скасувати та прийняти постанову наступного змісту:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити частково.
Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок загальною площею 74 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 79-07квф від 18 квітня 2007 року, в сумі тілом кредиту в сумі 61 917 доларів США 21 цент, заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 9 087 доларів США 65 центів, заборгованість по сплаті пені в сумі 21 670 грн. 52 коп., шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, незалежним експертом на стадії оцінки майна.
Висилити без надання іншого житла ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Зупинити виконання даної постанови на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII від 03 червня 2014 року.
Дата складання повної постанови 10 лютого 2020 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: В.Ю. Бєлка
Судді: С.В. Кухар
О.З. Поляков