61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
15 грудня 2009 р. Справа № 2-а-207/09/2014
Колегія суддів у складі:
Головуючий суддя Філатов Ю.М.,
Суддя Водолажська Н.С., Суддя Гуцал М.І.
при секретарі Баглаєнко Я.В.
за участю:
з викликаних та повідомлених осіб в судове засідання ніхто не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області на постанову Зміївського районного суду Харківської області від 28.05.2009 року по справі № 2-а-207/09/2014
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області
про зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивачка, ОСОБА_1, звернулася до Зміївського районного суду Харківської області з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області по невиконанню з 22.05.08 р. вимог ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвело до незаконного нарахування і виплати їй починаючи з 22.05.08 р. основної та додаткової пенсії в занчно меншому розмірі, ніж передбачено Законом, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці в повному обсязі недосплачену основну та додаткову пенсії як інваліду ІІ групи ЧАЕС, починаючи з 22.05.08 р.
Постановою Зміївського районного суду Харківської області від 28.05.09 р. по справі № 2-а-207/09/2014 позов був задоволений: визнана протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області по призначенню та сплати основної та додаткової пенсії ОСОБА_1, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, встановивши основну щомісячну пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75 % мінімальних пенсій за віком, розраховуючи з встановленої мінімальної пенсії за віком в розмірі, встановленому ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», діючого на момент нарахування пенсії з 22.05.08 р., та здійснити виплату за період з 22.05.08 р. по 28.05.09 р. не донараховані основну щомісячну пенсію в розмірі 27704,28 грн. та додаткову пенсію в розмірі 3515,6 грн.
Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Зміївського районного суду Харківської області від 28.05.09 р. по справі № 2-а-207/09/2014 та прийняти нову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що дії УПФУ є правомірними та законними з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.
Позивачка у письмових запереченнях на апеляційну скаргу вказує на законність судового рішення і просить залишити його без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суд, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області та є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, категорії 1, інвалідом 2-ї групи по захворюванню, що пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що також підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, довідкою МСЕК НОМЕР_2 /а.с. 4, 5/.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції послався на те, що відповідно ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно ч. 4 ст. 54 Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ст. 50 Закону України особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам II групи призначається також щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст. 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»змінено та встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Статтю 50 Закону також викладено в новій редакції, а саме, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
В ст. 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Тому рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 р. зміни, внесені Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до ст. 50 та ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визнані неконституційними. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
З урахуванням вищенаведених обставин судом першої інстанції зроблений правомірний висновок про те, що з 22.05.08 р. діяли норми ст. 50 та ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якими встановлено, що розмір пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, а розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, становить 75 процентів мінімальної пенсії за віком, а тому позивачка з цієї дати мала право на отримання пенсії у розмірі не менше, ніж 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Також суд першої інстанції вказав на те, що відповідно ст. 50 та ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»під час визначення розміру пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та додаткової пенсії за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. Правила визначення розміру мінімальної пенсії за віком передбачені ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно із якою мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Колегія суддів погоджується з тим, що не можуть застосовуватися положення ч. 3 ст. 28 вищезазначеного Закону, де зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та додаткової пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50, 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,
У запереченнях проти позову та апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що п. 4 та п. 6 Постанови КМУ № 530 від 28.05.08 р. встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії інвалідам II групи щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, виплачується у розмірі 20 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, а розмір пенсії для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижче 965,0 грн. Також вказує на те, що Постановою КМУ № 654 від 16.07.08 р. з 01.07.08 р. передбачена доплата учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році інвалідам II групи з тим, щоб їх пенсії досягали 1090,0 грн.
Так, ч. 5 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Разом з тим, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав відповідної категорії осіб, встановлених цим же Законом.
Тому, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд зробив висновок, що при визначенні розміру державної і додаткової пенсії позивачці застосуванню підлягають ст. 50 і ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не постанови Кабінету Міністрів України.
З огляду на те, що мінімальний розмір пенсії за віком згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, розрахунок державної і додаткової пенсії ОСОБА_1 повинен здійснюватися із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
У 2008 р. відповідно до ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становив: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому з моменту прийняття рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 р. Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області повинно було нараховувати пенсію у розмірі не менше ніж 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України»та здійснює свої повноваження на підставі п. 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання ОСОБА_2 є Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області. Враховуючи вищевикладене, суд визнав Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області належним відповідачем по даній справі.
З урахуванням вищенаведених обставин суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області здійснити перерахунок державної і додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 22.05.08 р. та провести відповідні виплати.
Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що приймаючи рішення про зобов'язання відповідача здійснити на користь позивачки виплату за період з 22.05.08 р. по 28.05.09 р. не донараховані основну щомісячну пенсію в розмірі 27704,28 грн. та додаткову пенсію в розмірі 3515,6 грн., суд першої інстанції вийшов за межи позовних вимог, оскільки вимоги такого змісту не були заявлені. Крім того, в даному випадку суд також вийшов за межи повноважень адміністративного суду, перебравши на себе повноваження органу ПФУ про призначенню та нарахуванню пенсій. За таких підстав постанова суду в цій частині підлягає скасуванню.
Враховуючи те, що постанова Зміївського районного суду Харківської області від 28.05.09 р. по справі № 2-а-207/09/2014 була прийнята при частковому порушенні норм чинного процесуального права, вона підлягає скасуванню в частині зобов'язання відповідача здійснити на користь позивачки виплату за період з 22.05.08 р. по 28.05.09 р. не донараховані основну щомісячну пенсію в розмірі 27704,28 грн. та додаткову пенсію в розмірі 3515,6 грн.
Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області на постанову Зміївського районного суду Харківської області від 28.05.2009 року по справі № 2-а-207/09/2014 -задовольнити частково.
Постанову Зміївського районного суду Харківської області від 28.05.2009 року по справі № 2-а-207/09/2014 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії -скасувати в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області здійснити на користь ОСОБА_1 виплату за період з 22.05.08 р. по 28.05.09 р. не донараховані основну щомісячну пенсію в розмірі 27704,28 грн. та додаткову пенсію в розмірі 3515,6 грн.
В іншій частині постанову Зміївського районного суду Харківської області від 28.05.2009 року по справі № 2-а-207/09/2014 -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом місяця з моменту виготовлення повного тексту.
Головуючий Ю.М. Філатов
Судді Н.С. Водолажська
М.І. Гуцал
Повний текст постанови виготовлений 21.12.2009 р.