61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
02 грудня 2009 р. Справа № 2-а-37399/09/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Сіренко О.І.
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.
за участю секретаря судового засідання Касян В. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2009р. по справі № 2-а-37399/09/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-плюс" < Список > < Текст >
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про визнання податкових повідомлень-рішень недійсним,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, після зміни позовних вимог, просить визнати недійсними податкові повідомлення - рішення №0001782303/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 75995 грн, (за основним платежем 50663 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 25332 грн.) та №0001772303/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток 72076 грн, (за основним платежем 52123 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19953 грн.) від 17 жовтня 2008 року ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова повністю; визнати недійсними податкові повідомлення - рішення №0001782303/1 та №0001772303/1 від 18 листопада 2008 року ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова повністю; визнати недійсними податкові повідомлення - рішення №0001782303/2 та №0001772303/2 від 18 листопада 2008 року ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова повністю; визнати недійсними податкові повідомлення - рішення №0001782303/3 та №0001772303/3 від 18 листопада 2008 року ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова повністю.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в порушення ст. 19 Конституції України, відповідач при проведенні перевірки (Акт перевірки №1065/23-304 від 06 жовтня 2008 року) вимагав надання документів, обов'язковість ведення яких не передбачена правилами ведення податкового обліку, необґрунтовано нарахував податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, на підставі власних припущень та міркувань дійшовши неправильного висновку про не підтвердження валових витрат та податкового кредиту відповідними документами, не пов'язаність витрат з фінансово - господарською діяльністю позивача. За результатами розгляду скарг позивача по процедурі адміністративного оскарження податковими органами різного рівня розмір застосованих штрафних санкцій та податкових зобов'язань було залишено без змін.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2009 року позовні вимоги задоволені. Визнано недійсними оскаржувані податкові повідомлення - рішення. Стягнено з Державного бюджету на користь позивача понесені ним судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.
Не погодившись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при ухваленні постанови норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляції зазначив, що згідно з договором від 03.10.06р. № 64 ТОВ «Гермес - плюс» отримано послуги по очищенню 17 резервуарів для паливно-мастильних матеріалів, наданих ТОВ «Дуплексц», на загальну суму 35 416,61 грн. В бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «Гермес-плюс» відобразило взаємовідносини з ТОВ «Дуплексц» за податковою накладною від 30.11.06р. № 1807 на суму 42 499,93 грн., у т.ч. ПДВ - 7083,32 грн., виданою ТОВ «Дуплексц» з і.п.н. № 33275660463 та номером свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 04208250. Вказане свідоцтво платника ПДВ анульовано 19.04.06р. за ініціативою податкового органу згідно з п.9.8 ст.9 Закон України «Про податок на додану вартість» ( далі по тексту - Закон України «Про ПДВ»). До перевірки товариством не надано відповідні документи податкового обліку та документи, які б засвідчили факт придбання зазначених послуг, їх використання у власній господарській діяльності.
Згідно з договором від 18.04.07р. та від 24.07.07р. ТОВ «Гермес - плюс» отримано послуги по капітальному ремонту автомобілів від ТОВ «Ікар - 2006», зареєстрованого у Ленінському районі м. Луганська. За даними бази ПК «Пошуково-довідкова система», ТОВ «Ікар-2006» має вид діяльності - консультації з питання комерційної діяльності та управління, стан - не підтверджена юридична адреса, працює 1 наймана особа (директор та засновник в одній особі). За умовами зазначених договорів доставка транспортних засобів до місця ремонту та повернення та повернення з ремонту здійснюється Замовником за його рахунок. В бухгалтерському та податковому обліку взаємовідносини з ТОВ «Ікар-2006» відображені за податковими накладними від 29.05.07р. № 875 на суму 55 280,00 грн., у т.ч. ПДВ -10 880,0 грн. та від 31.08.07р. № 1763 на суму 23 400,00 грн., у т.ч. ПДВ - 3 900,00 грн. У підприємства відсутні будь - які первинні документи щодо транспортування автомобілів для ремонту до м. Луганськ та повернення з ремонту до м. Харкова (подорожній лист автомобіля, товарно - транспортна накладна, товарна накладна, акт виконаних робіт).
В декларації по ПДВ за травень 2008р., наданої ТОВ «СХІД АВТО ЛАЙН» до податкової інспекції за місцем реєстрації, відсутні зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Гермес-плюс».
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції переглядається в межах доводів апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що номер свідоцтва платника податку на додану вартість не віднесено законом до обов'язкових реквізитів податкової накладної. Помилкове зазначення в податковій накладній попереднього номеру свідоцтва платника податку на додану вартість не може бути підставою для визнання податкової накладної недійсною. Відповідачем не наведено доказів, які давали б підстави вважати, що роботи з очищення резервуарів, капітального ремонту автомобілів або маркетингові послуги з дослідження ринку нафтопродуктів не пов'язані з фінансово-господарською діяльністю ТОВ «Гермес-плюс». Не виконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті ПДВ, не може бути підставою для позбавлення ТОВ «Гермес-плюс» права на податковий кредит з ПДВ, оскільки останнє дотримувалося дотримувалось чинного законодавства та має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Колегія суддів з даним висновком суду першої інстанції не погоджується виходячи з наступного.
Судом першої інстанції було встановлено, що підтверджено і в апеляційній інстанції, що ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова, здійснило планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Гермес-плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2007 по 30 'червня 2008 року, про що склало Акт перевірки №1065/23-304/24338896 від 06 жовтня 2008 року ( а.с.108-146).
За результатами перевірки ДПІ в Жовтневому р-ні м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення №0001782303/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 75995 грн, (за основним платежем 50663 грн., за штрафними '(фінансовими) санкціями - 25332 грн.) та №0001772303/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток 72076 грн, (за основним платежем 52123 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19953 грн.) від 17 жовтня 2008 року ( а.с.8,9).
В результаті адміністративно-апеляційного оскарження позивачем даних податкових повідомлень-рішень, скарги платника залишені без задоволення, сума податкових зобов'язань залишена без змін, прийняті додаткові повідомлення-рішення ДПІ в Жовтневому р-ні м. Харкова №0001782303/1 та №0001772303/1 від 18 листопада 2008 року та №0001782303/2 та №0001772303/2 від 28.01.2009 р., №0001782303/3 №0001772303/3 від 31.03.2009 р. ( а.с. 14,15, 154, 155, 157, 158).
Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що при прийнятті оскарженої постанови, суд першої інстанції вірно посилався на норми Закону України “Про податок на додану вартість” та на застосуванні індивідуальної відповідальності за несплату податків до бюджету, але при цьому судом не були враховані фактичні обставини, які суттєво впливають на результати розгляду даного спору.
Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим, як платники податку у порядку, передбаченому ст. ( Закону України «Про податок на додану вартість».
Стаття 8 Закону України «Про Державну податковому службу» передбачає функції органів державної податкової служби, однією із яких є видання у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування.
На виконання даної функції наказом Державної податкової адміністрації України №165 від 30.05.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №233/2037 від 23.06.1997 р., було затверджено форму податкової накладної та порядок її заповнення ( далі по тексту - Порядок).
Відповідно до п.2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий порядковий номер платника ПДВ.
А пункт 5 Порядку передбачає, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою ніж вказаною у п.2 даного Порядку.
Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» передбачено, що при порушенні постачальником порядку заповнення податкової накладної отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.
Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими , платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.
Зважаючи на порушення постачальником ( ТОВ «Дуплекс») порядку заповнення податкової накладної та відсутність заяви позивача про звернення його зі скаргою на такого постачальника, колегія суддів прийшла до висновку, щодо правомірності дій відповідача.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо надання позивачем повного обсягу документів на підтвердження валових витрат, оскільки податкова накладна , яка є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, в силу п.5 Порядку є недійсною.
Щодо отримання послуг позивачем по капітальному ремонту автомобілів від ТОВ «Ікар-2006», колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо фактичного отримання даних робіт позивачем і не обов'язковістю транспортування, в силу договору, автотранспорту в м. Луганськ , виходячи з наступного.
Договором на авторемонтні роботи від 24 липня 2007 року передбачено доставку транспортних засобів до місця ремонту та повернення з ремонту проводиться за рахунок замовника.
Зважаючи на те, що ТОВ «Ікар-2006» зареєстрований у Ленінському р-ні м. Луганська, вид діяльності - консультації з питань комерційної діяльності та управління, працює 1 наймана особа, колегія суддів щодо встановлення фактичності проведених робіт даним виконавцем, зобов'язувала надати первинні документи, щодо доставки автомобіля за місцем проведення ремонту та повернення з ремонту. Як слідує з пояснень представника позивача, що виконавець проводив ремонт автомобілів не за місцем свого знаходження. Щодо підтвердження даних пояснень щодо місця проведення ремонту, доказів надано не було.
Також колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності віднесення до валових витрат позивачем вартості маркетингових послуг по дослідженню ринку нафтопродуктів України.
Надання даних послуг позивачу передбачено договором №63-м від 28.03.2008 р. укладеного між позивачем та ТОВ «СХІД АВТО ЛАЙН».
Зважаючи на відомості податкової інспекції що ТОВ «СХІД АВТО ЛАЙН» має вид діяльності - посередництво з торгівлі автомобілями, стан - не підтверджена юридична адреса, працює 1 наймана особа, в декларації по ПДВ за травень 2008 року, наданої ТОВ «СХІД АВТО ЛАЙН» до податкової інспекції за місцем реєстрації, відсутні зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинам з позивачем, колегія суддів уточнювала докази реальність надання даних послуг та використання результатів дослідження в фінансово-господарській діяльності товариства.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі ЗУ № 283/97-ВР) визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ № 283/97-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про ПДВ» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Тобто, законодавцем визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції є акт приймання-передачі виконаних (наданих) товарів (робіт, послуг). Такими документами в даному випадку є акти здачі-прийому виконаних робіт, які повинні містити всі необхідні реквізити, передбачені 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Колегія суддів зазначає, що відсутність конкретного переліку виконаних робіт, надання послуг, унеможливлює встановлення виду наданих послуг, та у зв'язку з цим унеможливлює підтвердження використання їх в господарській діяльності позивача.
Доказів використання результатів даних маркетингових послуг у господарській діяльності суду надано не було.
На підставі вище викладеного, колегія суддів прийшла до висновку щодо обґрунтованості висновків податкової інспекції, а донарахування податку на прибуток правомірним. Отже постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 червня по справі № 2-а-37399/09/2070 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "Гермес-плюс" відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Сіренко О.І.
Судді< підпис >
< підпис >Любчич Л.В. Спаскін О.А.
< Список > < Текст >
Повний текст постанови виготовлений 07.12.2009 р.