10 лютого 2020 року
Київ
справа №320/1979/19
адміністративне провадження №К/9901/3704/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року у справі №320/1979/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування рішень,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 4 березня 2019 року №398 начальника Головного управління Національної поліції в Київській області про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби; визнати протиправним та скасувати наказ від 7 березня 2019 року №124 о/с начальника Головного управління Національної поліції в Київській області про звільнення зі служби; поновити його на посаді начальника Вишгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з 7 березня 2019 року; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 4 березня 2019 року № 398 про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби полковника поліції ОСОБА_1 , визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 7 березня 2019 року № 124 о/с про звільнення зі служби в поліції позивача ; поновлено ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України з 12 березня 2019 року; стягнуто з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 56 363 грн. 40 коп. з відрахуванням обов'язкових податків та зборів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
У поданій касаційній скарзі представник відповідача з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 30 вересня 2016 року №1402-VIII гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Однак, пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачає, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Заявлені позивачем позовні вимоги у цій справі дають підстави для висновку про те, що спір виник у відносинах з приводу проходження позивачем публічної служби та поновлення на публічній службі.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (далі - Закон № 1700-VII) займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Як вбачається з оскаржуваних судових рішень та матеріалів касаційної скарги позивач працював на посаді начальника Вишгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.
Отже, він не є особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище в розумінні Закону № 1700-VII, а відтак ця справа належить до справ незначної складності.
Відкриваючи провадження у зазначеній справі, суд першої інстанції, виходячи з положень пункту 20 частини першої статті 4 та статті 257 КАС України, відніс таку справу до категорії справ незначної складності та розглянув вказану справу за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Отже, зміст вказаних норм та проведений аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у розглядуваному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Отже, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року у справі №320/1979/19.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.А. Губська
О.В. Калашнікова
Судді Верховного Суду