про залишення касаційної скарги без руху
07 лютого 2020 року
м. Київ
справа №453/904/17
провадження №К/9901/3348/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Єзерова А.А.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 в справі № 453/904/17 за позовом ОСОБА_1 до Стрийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про зобов'язання провести перерахунок пенсії,
14.08.2013 ОСОБА_1 звернувся до Сколівському районного суду Львівської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області, в якому просив суд:
а) визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області щодо відмови йому в зарахуванні стажу роботи у півторакратному розмірі та перерахунку пенсії з більшому заробітку;
б) зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області зарахувати йому трудовий стаж для нарахування пільгової пенсії по віку за період з 07.11.1986 по 07.11.1988 згідно з наказом № 64-к від 07.11.1986, ухваленим Пересувною механізованою колоною № 1 Об'єднання «Коміагропромстрой», у півторакратному розмірі та здійснити перерахунок пенсії із заробітної плати за період з січня 1979 року по грудень 1985 року на підставі довідки про середньомісячну нараховану заробітну плату Комстату Російської Федерації.
Постановою Сколівського районного суду Львівської області від 06.03.2014 у справі № 453/1273/13-а позов ОСОБА_1 задоволено частково:
А) Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області щодо позбавлення ОСОБА_1 права на пільгове обчислення страхового стажу способом зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі за один рік та шість місяців за період з 07.11.1986 по 09.08.1988;
Б) Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи у районах Крайньої Півночі з 07.11.1986 по 09.08.1988 за один рік та шість місяців;
В) У решті позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Управління Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області оскаржило його в апеляційному порядку, і, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення процесуального права, що призвело до неправильного розв'язання справи, просить постанову суду змінити та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області на постанову Сколівського районного суду Львівської області від 06.03.2014 у справі № 453/1273/13-а залишено без задоволення, а постанову Сколівського районного суду Львівської області від 06.03.2014 - без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.02.2015 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області на постанову Сколівського районного суду Львівської області від 06.03.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 у справі № 453/1273/13-а.
Надалі 11.03.2015 ОСОБА_1 звернувся до Сколівського районного суду Львівської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Сколівському районі Львівської області, в якому просить суд:
а) визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області у перерахунку пенсії, яка була призначена йому з 04.07.2008 та призначити йому пенсію у розмірі 1076,41 грн;
б) зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області здійснити перерахунок пенсії з 04.07.2008 з призначенням ОСОБА_1 пенсії в розмірі 1076,41 грн з її перерахунком надалі за весь період з 04.07.2008.
Постановою Сколівського районного суду Львівської області від 06.04.2015 в справі № 453/364/15-а у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та вважаючи її незаконною, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Сколівського районного суду Львівської області від 06.04.2015 та ухвалити нову постанову суду, якою позовні вимоги задовольнити.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 у справі № 453/364/15-а апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково:
А) Скасовано постанову Сколівського районного суду Львівської області від 06.04.2015 та ухвалено нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Сколівському районі Львівської області про визнання неправомірною відмову та зобов'язання здійснити перерахунок призначеної пенсії задоволено частково:
1. Позов ОСОБА_1 стосовно позовних вимог про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за період з 04.07.2008 по 10.09.2014 включно залишено без розгляду.
2. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Сколівському районі Львівської області щодо відмови ОСОБА_1 в здійсненні перерахунку пенсії з огляду на пільгове обчислення стажу за період роботи з 07.11.1986 по 09.08.1988 в районах Крайньої Півночі за один рік та шість місяців.
3. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Сколівському районі Львівської області здійснити з 11.09.2014 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 зважаючи на страховий стаж за період роботи у районах Крайньої Півночі з 07.11.1986 по 09.08.1988 за один рік та шість місяців беручи до уваги виплачені суми.
4. У решті позовних вимог відмовлено.
Після цього ОСОБА_1 звернувся до Сколівського районного суду Львівської області з позовом до Стрийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області, в якому просив суд зобов'язати Стрийське об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області здійснити первинний перерахунок пенсії з 2008 року беручи до уваги повний «Північний» стаж і доплатити йому недоотриману частину пенсії відповідно за стаж з 1983 року по 1986 рік (з 04.07.2008 року по 01.02.2012 рік); за стаж з 1986 року по 1988 рік (з 04.07.2008 року по 06.04.2014 рік) та за період з 1976 року по 1978 рік (з 04.07.2008 року по 15.07.2013 рік).
Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 23.01.2018 в справі № 453/904/17 у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Заявник просив скасувати рішення Сколівського районного суду Львівської області від 23.01.2018 та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Сколівського районного суду Львівської області від 23.01.2018 в справі № 453/904/17 - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 18.06.2018 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 23.01.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2018 у справі № 453/904/17.
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Сколівського районного суду Львівської області із заявою, в якій просив переглянути за нововиявленими обставинами рішення Сколівського районного суду Львівської області від 23.01.2018 у справі № 453/904/17 за позовом ОСОБА_1 до Стрийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 08.05.2019 у задоволенні заяви було відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 08.05.2019 - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 30.10.2019 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 08.05.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 щодо перегляду за нововиявленими обставинами рішення Сколівського районного суду Львівської області від 23.01.2018 в справі № 453/904/17.
30.01.2020 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 в справі № 453/904/17.
Дослідивши зміст касаційної скарги та доданих до неї документів, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу ОСОБА_1 належить залишити без руху з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) у касаційній скарзі зазначаються:
1) найменування суду касаційної інстанції;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адреса електронної пошти, офіційна електронна адреса, за наявності;
3) судові рішення, що оскаржуються;
4) обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права;
5) вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції;
6) у разі необхідності - клопотання особи, що подає касаційну скаргу;
7) дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується;
8) перелік матеріалів, що додаються.
Верховний Суд встановив, що касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає вимогам статті 330 КАС України, оскільки:
1) не містить номера засобу зв'язку та офіційної електронної адреси Стрийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області, а також номера засобу зв'язку й, за наявності, адреси електронної пошти скаржника;
2) не зазначено чітко й зрозуміло назв та реквізитів (назва суду, який ухвалив (постановив) відповідне судове рішення, дата його ухвалення (постановлення), дата складення повного тексту судового рішення) конкретних судових рішень, які оскаржує заявник;
3) не вказано обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права в тих судових рішеннях, які оскаржує заявник.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що процесуальний закон покладає на особу, яка звертається до Верховного Суду з касаційною скаргою, обов'язок зазначати неправильне застосування яких конкретно норм матеріального права та (або) порушення норм процесуального права припустилися суди під час ухвалення судових рішень, які оскаржуються, а також наводити обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування норм права і як саме воно вплинуло на ухвалення цих судових рішень.
Такі підстави викладаються в касаційній скарзі з обов'язковою вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, з одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цим судом під час формулювання відповідного висновку. Це дає змогу суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального та (або) процесуального права у конкретній справі.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, заявник викладає фактичні обставини, що стали передумовою для його звернення до суду з позовом.
Натомість про будь-яке неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що були допущені судами в справі № 453/904/17, ОСОБА_1 у касаційній скарзі не зазначив.
Верховний Суд також зауважує, що згідно з частиною першою статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення;
2) скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;
3) скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;
4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;
5) скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;
6) у визначених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;
7) у визначених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, визначених пунктами 1-6 частини першої цієї статті.
Отже, зважаючи на приписи частини першої статті 349 КАС України ОСОБА_1 треба узгодити прохальну частину касаційної скарги з вимогами частини першої статті 349 КАС України, чітко та зрозуміло виклавши зміст вимог касаційної скарги, який відповідає змісту повноважень суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.
Також за правилами частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
На виконання вимог вказаної норми скаржник до касаційної скарги долучив квитанцію про сплату судового збору від 27.08.2019 № 7 в розмірі 1 408 грн.
Водночас Верховний Суд зауважує, що тільки після уточнення змісту касаційної скарги стане можливим обчислити належний до сплати судовий збір, розмір якого визначатиметься залежно від того, який предмет касаційного оскарження вкаже заявник.
Також Верховний Суд встановив, що матеріали касаційної скарги не містять її копій відповідно до кількості учасників справи, а тому заявник мусить надіслати суду копію касаційної скарги разом з долученими до неї матеріалами для відповідача у справі.
Отже, наведені вище обставини свідчать про недотримання скаржником під час подання касаційної скарги вимог КАС України та є недоліками касаційної скарги, наявність яких перешкоджає розв'язанню питання про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За правилами частин першої, другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на викладене касаційну скаргу належить залишити без руху, встановивши скаржникові строк для усунення її недоліків у спосіб подання до суду протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху уточненої касаційної скарги, узгодивши її з вимогами статей 330 та 349 КАС України з огляду на висновки суду, викладені у мотивувальній частині цієї ухвали, зазначивши такі відомості:
- номер засобу зв'язку, й за наявності, адресу електронної пошти ОСОБА_1 , номер засобу зв'язку та офіційну електронну адресу Стрийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області;
- назви та реквізити (назва суду, який ухвалив (постановив) відповідне судове рішення, дата його ухвалення (постановлення), за наявності - дата складення повного тексту) конкретних судових рішення, які оскаржує заявник;
- обґрунтування щодо того, які саме норми (назвати конкретні положення (пункт, частину, статтю) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цим судом) були неправильно застосовані та (або порушені) судом (судами) під час ухвалення тих судових рішень, які оскаржує заявник у цій справі, а також обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування норм права і як саме воно вплинуло на ухвалення судових рішень;
- вимоги до суду касаційної інстанції щодо оскаржених судових рішень відповідно до положень частини першої статті 349 КАС України;
- копію касаційної скарги та долучених до неї матеріалів для відповідача у справі.
Верховний Суд також вважає за потрібне роз'яснити скаржнику, що у тому разі, якщо заявник не має спеціальних знань у сфері права для належного й ефективного судового захисту своїх прав, держава гарантує надання відповідних правових послуг за кошт Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел для соціально незахищених верств населення Законом України «Про безоплатну правову допомогу».
Зі змісту пункту 3 частини другої статті 13 Закону України від 02.06.2011 № 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу» випливає, що безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг як складення документів процесуального характеру.
Отже, на законодавчому рівні закріплені державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги і для реалізації своїх прав скаржник може звернутися по правову допомогу до відповідного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Керуючись положеннями статей 169, 329, 330, 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 в справі № 453/904/17 залишити без руху.
2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали.
3. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується.
Суддя А.А. Єзеров