10 лютого 2020 року
Київ
справа №1.380.2019.001962
адміністративне провадження №К/9901/30593/19
Судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Васильєвої І.А.
у справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості.
Верховний Суд ухвалою від 06.02.2020 справу № 1.380.2019.001962 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, касаційне провадження у якій відкрито за скаргою Львівської митниці ДФС на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року, передав на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Мотивом для передачі справи на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду став різний підхід Верховного Суду до визначення ціни позову у справах, предметом оскарження в яких є рішення про коригування митної вартості товарів, для цілей обрахунку суми судового збору.
Так, в постановах від 21 серпня 2018 року (справа №810/3206/17), від 31 січня 2019 року (справа №814/1045/16), була висловлена правова позиція, що оскільки предметом позову є рішення про коригування митної вартості товарів, то розрахунок судового збору має здійснюватися, виходячи з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була відкоригована оскаржуваними рішеннями.
У той же час, Верховним Судом в постановах від 12 червня 2018 року (справа №810/88/16), від 14 травня 2019 року (справа №826/8432/18), висловлену іншу правову позицію, згідно з якою розмір мита, який необхідно доплатити для випуску товарів у вільний обіг, є загальною сумою майнових вимог, тобто ціною позову, при оскарженні рішення про коригування митної вартості. Такий висновок у зазначених рішеннях Верховного Суду ґрунтується на тому, що різниця між митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною контролюючим органом внаслідок коригування, згідно з приписами статті 279 МК України становить базу оподаткування митом товарів, і не вважається загальною сумою майнових вимог позивача.
Одночасно у вказаній ухвалі зроблено висновки, що оскільки безпосереднім наслідком винесення рішення про коригування митної вартості є зміна складу майна позивача, вимоги про скасування такого рішення суб'єкта владних повноважень, є майновими. При оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI є різниця митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом в оскаржуваному рішенні.
Частиною першою статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.
За правилами частини четвертої статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.
Вважаю, що з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у подібних правовідносинах та у зв'язку з існуванням різного підходу Верховного Суду до визначення ціни позову у справах, предметом оскарження в яких є рішення про коригування митної вартості товарів, для цілей обрахунку суми судового збору, справа підлягає передачі на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Разом з тим, враховуючи положення частини четвертої статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України, така ухвала повинна містити мотиви необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
При цьому вважаю, що така ухвала не може містити категоричних висновків щодо правильності застосування норм права, оскільки в даному випадку метою передачі справи на розгляд палати є забезпечення єдності практики вирішення спорів у подібних правовідносинах. Вказане не означає, що при розгляді справи судовою палатою суд зобов'язаний відступити від правової позиції, що викладена в постановах від 21 серпня 2018 року (справа №810/3206/17), від 31 січня 2019 року (справа №814/1045/16).
Відтак, висновок, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI є різниця митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом в оскаржуваному рішенні, констатує факт погодження всього складу колегії суддів із правовою позицією, яка викладена в даній ухвалі, що, на мою думку, є передчасним.
І. А . Васильєва
Суддя Верховного Суду