10 лютого 2020 року
Київ
справа №360/4082/19
адміністративне провадження №К/9901/616/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області
на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року
у справі №360/4082/19
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області
до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області
про визнання неправомірними дій та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,
Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області про визнання неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 09 серпня 2019 року у виконавчому провадженні №59753407 та скасування зазначеної постанови.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року, в задоволені позовних вимог відмовлено.
02 січня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
Ухвалою Верховного Суду від 03 січня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання про звільнення або відстрочення сплати судового збору, а касаційну скаргу залишено без руху з цих підстав.
Скаржнику надано десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в мотивувальній частині ухвали.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (№0102928690900), копія ухвали суду від 03 січня 2020 року отримана скаржником 13 січня 2020 року.
24 січня 2020 року на виконання ухвали Верховного Суду від 03 січня 2020 року надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги та платіжне доручення №965 від 15 січня 2020 року.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно частини 3 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Положеннями статті 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що в цій справі спір виник у відносинах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Такими чином, законодавець не передбачив та обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, скаржником в касаційній скарзі такі обставини теж не зазначені, а тому Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, у зв'язку з чим у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 287, 333 КАС України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі №360/4082/19.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
М.В. Білак
О.В. Калашнікова ,
Судді Верховного Суду