Іменем України
07 лютого 2020 року
Київ
справа №804/626/16
касаційне провадження №К/9901/29130/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворіжелектромонтаж» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2017 (головуючий суддя - Баранник Н.П., судді: Дурасова Ю.В., Щербак А.А.) у справі № 804/626/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворіжелектромонтаж» до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Криворіжелектромонтаж» звернулося до суду з адміністративним позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.06.2015 № 0001062203.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 19.07.2016 позовні вимоги задовольнив.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 15.02.2017 скасував постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2016 та ухвалив нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Криворіжелектромонтаж» оскаржило його у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2017 та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2016.
В обґрунтування своїх вимог посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, вказує на те, що порушення податкової дисципліни задекларованими позивачем постачальниками не може тягнути негативних наслідків для Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворіжелектромонтаж», в тому числі у виді позбавлення права на формування податкового кредиту.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворіжелектромонтаж» з питань достовірності формування податкового кредиту під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Астон Інком», Товариством з обмеженою відповідальністю «ДГ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Формоза-Сіті», Товариством з обмеженою відповідальністю «Лара Груп» за грудень 2014 року та достовірності формування податкового зобов'язання з податку на додану вартість по реалізації товарів (робіт, послуг), результати якої оформлено актом від 06.05.2015 № 270/22.12/33759279.
Вказаним актом зафіксовано порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 480000,00 грн.
Допущення вказаних порушень податковий орган пов'язує з неправомірним включенням до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з придбання робіт з профілактичної діагностики та обслуговування обладнання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Астон Інком» на підставі договору від 28.11.2014 № 14-43, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Формоза сіті» на підставі договору від 03.12.2014 № 55/12-2014, у Товариства з обмеженою відповідальністю «ДГ» на підставі договору від 21.11.2014 № 248, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Лара Груп» на підставі договору від 27.11.2014 № 2714/11.
На думку податкового органу, такі операції не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, оскільки зміст первинних документів позбавляє можливості ідентифікувати фактичне виконання договірних зобов'язань. Так, Криворізька південна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області наголошує на тому, що у деяких пред'явлених позивачем первинних документах не відображено розшифровки статті витрат, даних про електрообладнання, обсягу (кількість, ціну) наданих послуг, місця виконання робіт. Крім того, відповідач посилається на невідображення контрагентами позивача у податкових звітностях з податку на додану вартість податкових зобов'язань за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Криворіжелектромонтаж», а також на відсутність у вказаних контрагентів усіх необхідних ресурсів для реального виконання спірних послуг.
На підставі акта перевірки від 06.05.2015 № 270/22.12/33759279 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 24.06.2015 № 0001062203, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 720000,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 480000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 240000,00 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що фактичне виконання спірних договірних зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а недоліки деяких з них чи їх відсутність не є підставою для беззаперечного висновку про безтоварних характер господарських операцій, яких вони стосуються.
Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове - про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що пред'явлені позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Астон Інком», Товариством з обмеженою відповідальністю «ДГ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Формоза-Сіті», Товариством з обмеженою відповідальністю «Лара Груп» містять загальну назву послуг (профілактична діагностика та обслуговування обладнання), що позбавляє можливості встановити їх фактичний зміст. Крім того, суд вказав на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів проведення розрахунків між сторонами, а також доцільності придбання оспорюваних послуг саме від задекларованих постачальників.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
З наведених законодавчих положень вбачається, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.
При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового (грошового) зобов'язання на підставі таких операцій.
У спірній ситуації позивач наголошував на тому, що придбання робіт з профілактичної діагностики та обслуговування обладнання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Астон Інком», Товариства з обмеженою відповідальністю «Формоза сіті», Товариства з обмеженою відповідальністю «ДГ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лара Груп» зумовлене тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Криворіжелектромонтаж»:
як субпідрядник було зобов'язане виконати електромонтажні роботи на підставі договорів підряду від 11.09.2014 № 11/09-447 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Треї-Україна», від 09.03.2014 № 4 з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПівнГЗК»;
як підрядник було зобов'язане виконати будівельно-монтажні роботи на підставі договору підряду від 30.12.2013 № 20/2014/78 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжсталь»;
як підрядник було зобов'язане виконати роботи з ремонту обжигової машини на підставі договорів, укладених у вересні та жовтні 2014 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю «Північний ГЗК».
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, за змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд апеляційної інстанції за результатами ретельної оцінки пред'явлених позивачем первинних документів у підтвердження реальності здійснення господарських операцій дійшов висновку про те, що крім узагальненого найменування послуг та їх вартості, такі документи не містять чіткого визначення їх змісту та обсягу, а тому не є недостатніми доказами для підтвердження фактичного виконання договірних робіт.
Так, у представлених актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) міститься лише найменування наданої послуги, з них неможливо встановити обсяг проведених робіт, вартість конкретних послуг, кількість витраченого часу, використані інформаційні матеріали, місце надання послуг чи вчинення певних робіт, а також ідентифікувати участь контрагентів у виконанні робіт/наданні послуг. Первинні документи не розкривають спектр наданих послуг (які дії включали в себе послуги), як і не визначають відповідальних осіб щодо їх надання та отримання.
При цьому позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт використання отриманих послуг у власній господарській діяльності. Зокрема, в матеріалах справи відсутні первинні документи, які б установлювали перелік необхідних Товариству з обмеженою відповідальністю «Криворіжелектромонтаж» послуг для виконання договірних зобов'язань за договорами підряду та субпідряду на об'єктах замовників, як-то: завдань, що надавалися замовником виконавцю із зазначенням необхідного виду та обсягу послуг та визначеним місцем виконання таких послуг.
Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Криворіжелектромонтаж» не надано доказів забезпечення виконавців всією інформацією та документацією, необхідною для виконання ними своїх зобов'язань за укладеними договорами.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що з матеріалів справи не вбачається можливим підтвердити доцільність отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Криворіжелектромонтаж» спірних послуг саме від Товариства з обмеженою відповідальністю «Астон Інком», Товариства з обмеженою відповідальністю «Формоза сіті», Товариства з обмеженою відповідальністю «ДГ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лара Груп» для використання у господарській діяльності, ураховуючи, що сам позивач займається здійсненням ліцензованої діяльності, пов'язаної із монтажем водопровідних систем, систем опалювання та кондиціонуванням повітря, а також неліцензованої діяльності, пов'язаної з електромонтажними роботами, установленням та монтажем машин і устаткування, іншими монтажними роботами.
За таких обставин є правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивачем не доведено, що здійснені ним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Астон Інком», Товариством з обмеженою відповідальністю «Формоза сіті», Товариством з обмеженою відповідальністю «ДГ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лара Груп» операції носять реальний характер, а придбані послуги стосуються його господарської діяльності.
З огляду на викладене, висновок суду апеляційної інстанції про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворіжелектромонтаж» без задоволення, а оскарженого судового рішення - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворіжелектромонтаж» залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2017 у справі № 804/626/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк