10 лютого 2020 року
Київ
справа №9901/17/20
адміністративне провадження №П/9901/17/20
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Стеценка С. Г., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання відповідача таким, що проявив бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,
До Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла вказана позовна заява, яка 16.01.2020 зареєстрована у автоматизованій системі документообігу суду.
У своїй позовній заяві ОСОБА_1 просить: визнати відповідача таким, що не виконав даних йому і українцям обіцянок, проявив бездіяльність, не зумів скористатись даним йому народом і Конституцією України повноваженнями, а тому повинен піти у відставку; зобов'язати відповідача як Президента України, що не став гарантом Конституції, виплатити позивачу 100000 гривень матеріальної та 300000 моральної шкоди за знущання, приниження честі та гідності адміністрацією Президента України, сформованими ним Урядом та владою.
Ухвалою Верховного Суду від 21.01.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання відповідача таким, що проявив бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху, у зв'язку із недодержанням вимог, встановлених статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Залишаючи без руху дану позовну заяву, Верховний Суд встановив, що позивач, усупереч приписів пункту 3 частини п'ятої статті 160 КАС України, не зазначив обґрунтований розрахунок сум, що стягуються.
У цій же ухвалі суд зазначав, що під обґрунтованим розрахунком суми, що стягується, слід розуміти визначення грошового еквіваленту факту заподіяння моральної шкоди залежно від характеру і обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), які зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) і з урахуванням інших обставин.
Не було наведено позивачем й обґрунтованого розрахунку суми матеріальної шкоди із зазначенням того, як саме бездіяльність відповідача, про яку іде мова у позовній заяві, вплинула на майнові права та інтереси ОСОБА_1 і в чому конкретно така шкода проявляється у світлі причинно - наслідкового зв'язку між вказаними у позові обставинами та негативними для заявника наслідками майнового характеру із посиланням на належні, допустимі, достатні, достовірні докази, що підтверджують розмір відповідних матеріальних втрат.
Судом встановлено десятиденний, з дня вручення копії ухвали Верховного Суду від 21.01.2020, строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви, вказано спосіб їх усунення.
На виконання вимог вищезгаданої ухвали позивач надіслав до Верховного Суду уточнену позовну заяву, вимоги якої стосуються: визнання ОСОБА_2 бездіяльним, що наніс Україні шкоду на 1500 млрд. грн., а йому особисто на 340000 грн., 300000 моральної шкоди; зобов'язання відповідача виплатити йому цю матеріальну та моральну шкоду і подати заяву про відставку.
Позов мотивовано тим, що відповідач, не врахував у своїй діяльності неодноразово надіслані на його адресу пропозиції ОСОБА_1 з різних питань, які стосувались економічних, соціальних, стратегічних напрямків тощо. При цьому, позивач наполягає, що відповідач, як найвища посадова особа в державі та Гарант Конституції України, не забезпечив належного виконання органами державної влади та місцевого самоврядування, окремими посадовими особами (чиновниками), а також низкою підприємств, установ і організацій, вимог Основного Закону та законів України й це призвело до матеріальних (грошових) втрат, які зазнала держава, а відтак і заявник особисто.
Втім, подані позивачем документи щодо виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху не свідчать про усунення недоліків, виявлених Верховним Судом, з огляду на таке.
Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень (частина перша статті 5 КАС України).
У відповідності ж з приписами частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
В свою чергу, згідно з положеннями частини першої статті 266 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат.
Отже, Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій, бездіяльності Президента України, які прийнято/вчинено/допущено у правовідносинах, в яких такий суб'єкт владних повноважень реалізовував свої владні (управлінські) функції.
Крім того, згідно з частиною п'ятою статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Відтак, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У ситуації, що розглядається, позивач, як у первісному позові, так і в уточненій позовній заяві, посилається на порушення та бездіяльність, допущені, зокрема, Генпрокурором, поліцією, міністерствами та відомствами, Урядом України, керівництвом медичної установи, звідки його незаконно звільнено з роботи, шкідливі умови праці на якій призвели до професійного захворювання на рак нирки.
В той же час, у позовній заяві не зазначено, які саме конкретні рішення, дії чи бездіяльність Президента України, як суб'єкта владних повноважень, який реалізував публічно - владні управлінські функції (повноваження) у публічних правовідносинах, що виникли між ним та відповідачем, безпосередньо призвели до нанесення ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди. Не наведено позивачем жодних даних про реальний розмір понесених ним матеріальних втрат з посиланням на належні, достатні, допустимі та достовірні докази, як і не вказано у чому такі втрати полягають (збитки, втрата заробітку, упущена вигода тощо).
Позивач обмежився лише викладом у прохальній частині позовної заяви загальної суми матеріальних і моральних втрат, втім, мотивуючи позов, не конкретизував їх суть і не вказав з яких елементів, у розрізі вищенаведених критеріїв, такі втрати складаються, з якими конкретними діями, рішенням чи бездіяльністю відповідача вони пов'язані та який між ними причинно - наслідковий зв'язок.
У даному випадку, позивач просить про захист своїх прав саме шляхом стягнення на його користь з відповідача матеріальної та моральної шкоди, втім у позовній заяві не зазначив обґрунтований розрахунок визначених ним сум такої шкоди і упродовж встановленого судом строку не усунув цей недолік, який є суттєвим і, як наслідок, унеможливлює прийняття даного позову до провадження.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Також, Суд роз'яснює, що відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 169, 248, 256, 266, 295 КАС України, Суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання відповідача таким, що проявив бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Апеляційна скарга на ухвалу Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Судове рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
...........................
С. Г. Стеценко,
Суддя Верховного Суду