Ухвала від 10.02.2020 по справі 1.380.2019.000267

УХВАЛА

10 лютого 2020 року

Київ

справа №1.380.2019.000267

адміністративне провадження №К/9901/3395/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шишова О.О.,

суддів - Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року

у справі № 1.380.2019.000267

за позовом громадянки Узбекистану ОСОБА_1

до Державної міграційної служби України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

установив:

Позивач звернулась до суду з позовом до Державної міграційної служби України в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №307-18 від 17.08.2018 про відмову у визнанні її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

- зобов'язати визнати її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року, у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, позивач подала до Верховного Суду касаційну скаргу, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.

Свою касаційну скаргу позивач мотивує тим, що судами попередніх інстанцій неповністю з'ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, враховуючи наступне.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас, пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми Кодексу обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом пункту 11 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Водночас, відповідно до частини 3 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Статтею 288 КАС України встановлено особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що предметом розгляду в цій справі є надання позивачу статусу біженця.

З огляду на зазначене, зважаючи на предмет розгляду справи за своєю суттю вона є справою щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України та з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

У касаційній скарзі заявником не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України,

ухвалив:

1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року - відмовити.

2. Копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й не оскаржується.

Суддя-доповідач О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко

Попередній документ
87478716
Наступний документ
87478718
Інформація про рішення:
№ рішення: 87478717
№ справи: 1.380.2019.000267
Дата рішення: 10.02.2020
Дата публікації: 11.02.2020
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; біженців
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто у апеляційній інстанції (31.10.2019)
Дата надходження: 17.01.2019
Предмет позову: про визнання неправомірним рішення, зобов'язання вчинити дії