06 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 910/17618/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй- головуючий, О. М. Баранець, Л. В. Стратієнко
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу державного підприємства "Адміністрація річкових портів"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019
у складі колегії суддів: А. І. Мартюк - головуючий, Л. П. Зубець, С. І. Буравльов
за позовом державного підприємства "Адміністрація річкових портів"
до фізичної особи - підприємця Ситника Євгена Олексійовича
про стягнення 324 185,26 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" (далі - ДП "Адміністрація річкових портів", позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до фізичної особи - підприємця Ситника Євгена Олексійовича (далі - ФОП Ситник Є.О., відповідач) про стягнення 253 812,40 грн заборгованості, 50 762,48 грн штрафу, 709,28 грн 3 % річних, 5 910,69 грн пені, 8 199,49 грн компенсації за підключення до електромережі, а також 4 790,92 грн витрат по сплаті судового збору.
Позов мотивована невиконанням відповідачем договірних зобов'язань у частині оплати відповідачем за надані послуги.
Позивач зазначає, що ним надано послуги за договором в повному обсязі, що підтверджується підписаним між сторонами актом здачі-прийняття послуг від 31.07.2017, що є підставою для проведення остаточних розрахунків.
2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі №910/17618/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи - підприємця Ситника Євгена Олексійовича на користь Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" 253 812, 40 грн суми основного боргу, 8 199, 49 грн компенсації витрат за підключення до електромережі, 5 910, 69 грн пені, 50 762, 48 грн штрафу, 709, 28 грн 3% річних та 4 790, 92 грн судового збору.
Рішення суду мотивовано невиконанням відповідачем зобов'язань за договором №01/07-369 від 01.07.2017 в частині оплати відповідачем за надані послуги.
Суд вказує на підписання сторонами акта здачі-приймання наданих послуг від 31.07.2017 та виставлення позивачем відповідачу рахунку-фактури №ДП-0000270 від 31.07.2017 за компенсацію витрат за підключення до електромережі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 у справі №910/17618/17 скасовано рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2017. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю. Стягнуто з ДП "Адміністрація річкових портів" на користь ФОП Ситника Є.О. 7 186,39,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнуто з ДП "Адміністрація річкових портів" на користь ФОП Ситника Євгена Олексійовича витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000,00 грн.
Постанова мотивована недоведеністю належними та допустимими доказами факту надання позивачем послуг, передбачених договором на загальну суму 253 812,40 грн.
Апеляційний господарський суд зазначає, що позивачем не надано належних доказів підписання договору № 01/07-369 від 01.07.2017 та акта здачі-приймання послуг №ДП-0000667, саме Ситником Є.О.
Суд апеляційної інстанції посилається на висновок експертів за результатами проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи від 07.08.2019 №20601-20603/19-32, відповідно до якого встановити чи виконані підписи на договорі №01/07-369 від 01.07.2017 та акті здачі-приймання послуг № ДП-0000667 Ситником Є.О. або іншою особою не виявилося можливим, оскільки виявлені збіжності почеркових ознак не утворюють сукупності, що індивідуалізує почерк певної особи, та за наявності виявлених розбіжностей почеркових ознак не є достатніми не тільки для категоричного висновку, але й навіть для ймовірного позитивного висновку про тотожність. Встановити ж більшу кількість суттєвих як збіжних, так і розбіжних ознак експертам не вдалося у зв'язку з простотою будови досліджуваних підписів, малим обсягом графічного матеріалу у досліджуваних підписах та великою варіаційністю підписного почерку Ситника Є.О.
Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що обов'язок по сплаті послуг виникає тільки у випадку їх надання.
Апеляційний господарський суд встановив не надання позивачем письмових заявок відповідача, відповідно до яких у позивача виникає обов'язок надати послуги, доказів здійснення виходу теплоходу в рейс, доказів здійснення позивачем замовлення щодо необхідності забезпечення його паливно-мастильними матеріалами, доказів надання сертифікатів в підтвердження якості паливно-мастильних матеріалів.
Також, апеляційним господарським судом розглянуто клопотання відповідача про стягнення судових витрат на правничу допомогу, сплачену відповідачем та присуджено до стягнення з позивача на користь відповідача 17 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, ДП "Адміністрація річкових портів" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 у справі №910/17618/17 та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2017.
Скарга мотивована необґрунтованим призначенням судом апеляційної інстанції судово-почеркознавчої експертизи та повторної експертизи.
Крім того, позивач вказує на те, що експерти КНДІСЕ вийшли за межі повноважень та у висновку від 07.08.2019 змінили постановлені судом питання. У судовому засіданні експерт не зміг надати категоричної відповіді, що підпис на документах не належить ФОП Ситнику Є.О., а зазначив, що відповідач міг їх підписати.
Позивач в касаційній скарзі звертає увагу на недобросовісне користування відповідачем своїми правами (несвоєчасна оплата попередньої вартості за судову-почеркознавчу експертизу, введення суду в оману щодо неотримання рахунку на оплату експертизи).
Щодо розподілу апеляційним господарським судом судових витрат на професійну правничу допомогу, позивач вказав на те, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги клопотання позивача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, подане через канцелярію суду 05.04.2018.
Крім того, позивач зазначає, що вказані витрати мають бути документально підтвердженні та доведені.
4. Позиції інших учасників справи
Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу відповідачем не надано.
5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що між ДП "Адміністрація річкових портів" (виконавець) та фізичною особою - підприємцем Ситником Євгеном Олексійовичем (замовник) укладено договір надання послуг перевезення пасажирів № 01/07-369 від 01.07.2017, відповідно до якого виконавець зобов'язався за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату наступні послуги: перевезення пасажирів теплоходом "Яков Задорожний", "Монблан", "Каштан-26", а замовник зобов'язався оплачувати надані послуги в розмірі, передбаченому п. 4.1 договору.
Згідно з п. 2.1 договору строк дії договору починається з 01 липня 2017 року по 01 серпня 2017 року.
Відповідно до пп. 3.1.1, 3.1.4 п. 3.1 договору виконавець зобов'язався особисто надавати послуги передбачені п.1.1 даного договору протягом терміну його дії у відповідності до письмових заявок замовника та забезпечувати якість наданих послуг відповідно до вимог чинного законодавства.
Підпунктами 3.3.2, 3.3.4, 3.3.5 п. 3.3 договору замовник зобов'язувався приймати від виконавця результати надання послуг шляхом підписання Акта приймання-передачі наданих послуг, і оплачувати їх в розмірах і в строк, передбачені цим договором. Замовник зобов'язаний забезпечувати за власний рахунок без права компенсації з боку виконавця: паливно-мастильними матеріалами в кількості згідно із замовленням виконавця та необхідній для виходу теплоходу в рейс на підставі нормативно обґрунтованих документів нормування витрат палива, при цьому якість паливно-мастильних матеріалів повинна бути підтверджена сертифікатом; бункеровку водою; прийом з суден сміття; фекальних та підсланевих вод. Замовник зобов'язаний компенсувати виконавцю послуги по забезпеченню життєдіяльності плавзасобу виконавця, а саме, підключення до електромережі.
Відповідно до п. 4.1. договору за надання передбачених договором послуг замовник виплачує виконавцю за наступними ставками: місячна ставка - 211 510,33 грн. без ПДВ, ПДВ - 42 302,07 грн., всього - 253 812,40 грн.
Пунктом 4.4. договору передбачено, що здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформляється актом здавання-приймання наданих послуг, який замовник зобов'язаний отримати у виконавця до 05 числа місяця, який йде за звітним.
6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач, звертаючись з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором, вказує на надання позивачем послуг по перевезенню пасажирів, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2017.
Відповідач, заперечуючи надання послуг, наголошує на не підписанні ним акта здачі-прийняття робіт, та неналежності підпису в акті здачі-приймання послуг від 31.07.2017 і в договорі відповідачеві. Також, відповідач зазначає, що крім зазначеного акта, жодних інших доказів позивачем в підтвердження надання ним послуг надано не було.
Отже, для розгляду цієї справи важливим є вирішення питання щодо надання позивачем послуг перевезення пасажирів, відповідно наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача оплати за надання таких послуг.
Визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачеві, натомість установлення обґрунтованості позову - обов'язок суду, який здійснюється під час розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст. 79 вказаного Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом апеляційної інстанції призначалася судово-почеркознавча експертиза та повторна експертиза, які були доручені Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України та Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України відповідно.
Згідно з висновком експерта від 06.09.2018 № 19/17-3/1/139-СЕ/18 вирішення питання ким, Ситником Є . О. чи іншою особою виконані підписи від імені «замовника» - ФОП Ситника Є.О. у договорі та акті здачі-приймання послуг не виявилося можливим тому, що встановлені збіжні ознаки відносяться до числа ознак, які часто зустрічаються в почерках багатьох осіб, нечисельні, їх сукупність недостатня навіть для ймовірного висновку про наявність тотожності. Що ж стосується встановлених розбіжних ознак, то з'ясувати їх походження (чи вони є результатом варіаційності почерку Ситника Є.О., що не проявилась у наданих зразках, або викликана іншими причинами) експерт не зміг тому, що досліджувані підписи короткі, містять малу кількість досліджуваної графічної інформації (містять 1 літеру), виконані простими дуговими рухами), ознаки, що відобразились, недостатні для ідентифікації почерку виконавця (виконавців).
У висновку експертів за результатами проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи від 07.08.2019 № 20601-20603/19-32 зазначено, що встановити ким, Ситником Є.О. чи іншою особою виконані підписи від імені «замовника» - ФОП Ситника Є.О. у договорі та акті здачі-приймання послуг не є можливим.
Суд апеляційної інстанції вказав на те, що в судовому засіданні 08.10.2019 експерти надали пояснення щодо висновку експерта від 07.08.2019 №20601-20603/19-32, а саме зазначили, що встановити походження вказаних розбіжностей почеркових ознак (чи є вони варіантом підписного почерку Ситника Є.О., що не проявилися у наданих зразках, чи викликані виконанням цього підпису Ситником Є.О. зі зміною ним ознак власного підписного почерку, чи з'явилися внаслідок виконання цих почеркових об'єктів не Ситником Є.О., а іншою особою), експерти не змогли через простоту будови досліджуваних підписів.
Щодо виявлених збіжностей почеркових ознак, то вони не утворюють сукупності, що індивідуалізує почерк певної особи, та за наявності вказаних розбіжностей не є достатніми не тільки для категоричного висновку, але й навіть для ймовірного позитивного висновку про тотожність. Встановити ж більшу кількість суттєвих як збіжних, так і розбіжних ознак експертам не вдалося у зв'язку з простотою будови досліджуваних підписів, малим обсягом графічного матеріалу у досліджуваних підписах та великою варіаційністю підписного почерку Ситника Є.О.
Оскільки встановити підписання або не підписання відповідачем договору надання послуг перевезення пасажирів від 01.07.2017 та акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) не виявилося можливим, судом апеляційної інстанції встановлено обставини справи і досліджено матеріали справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не надано письмових заявок відповідача в підтвердження замовлення таких послуг.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не надано суду доказів того, що теплохід здійснював вихід в рейс, не надано доказів здійснення позивачем замовлення щодо необхідності забезпечення паливно-мастильними матеріалами, підтвердження сертифікатами якості таких паливно-мастильних матеріалів.
Послуги по забезпеченню життєдіяльності плавзасобів виконавця, а саме підключення до електромережі, позивач підтверджує лише рахунком-фактурою №ДП-0000270 від 31.07.2017 на компенсацію активної електроенергії.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про недоведеність належними та допустимими доказами факту надання позивачем послуг перевезення пасажирів, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Доводи касаційної скарги щодо необґрунтованості призначення судом апеляційної інстанції експертизи, розгляду експертом питань та недобросовісного користування відповідачем своїми правами відхиляються Верховним Судом, оскільки не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, що стали підставою для відмови в позові.
Судом апеляційної інстанції задоволено клопотання відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, присуджено до стягнення з ДП "Адміністрація річкових портів" на користь ФОП Ситника Євгена Олексійовича витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17 000,00 грн.
Постанова суду в цій частині мотивована наданням відповідачем договору від 29.01.2018, укладеного між ФОП Ситник Є.О. та Адвокатським об'єднанням "Романцова, Бончева і Партнер" про надання юридичних послуг № 4/01-2018; додаткової угоди №1 та додаткової угоди № 2 до договору від 29.01.2018 № 4/01-2018; звіту про надання правової допомоги; довідки-підтвердження сплати винагороди за надання правової допомоги.
Відповідно до ч. ч. 1 - 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 5, 6 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Позивач в касаційній скарзі наголошує на тому, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги клопотання позивача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, подане через канцелярію суду 05.04.2018.
Зміст оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду свідчить про те, що судом не розглядалося клопотання позивача про зменшення розміру судових витрат, не досліджувалося та не аналізувалося питання складності справи, виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат.
З урахування зазначено, постанова суду апеляційної інстанції в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката прийнята з порушенням наведених вище норм права, а тому підлягає скасуванню в цій частині з направленням справи в зазначеній частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для розгляду клопотання відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
8. Судові витрати
Оскільки постанова суду апеляційної інстанції по суті заявлених позовних вимог є законною, судові витрати покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу державного підприємства "Адміністрація річкових портів" задовольнити частково.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 у справі №910/17618/17 в частині стягнення з державного підприємства "Адміністрація річкових портів" на користь фізичної особи - підприємця Ситника Євгена Олексійовича витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000,00 грн скасувати.
Справу № 910/17618/17 в частині розгляду клопотання фізичної особи - підприємця Ситника Євгена Олексійовича про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
В решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 у справі №910/17618/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Суддя О. М. Баранець
Суддя Л. В. Стратієнко