Іменем України
04 лютого 2020 року м. Чернігівсправа № 927/982/19
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.,
секретар судового засідання Мігда Р.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 927/982/19, розгляд якої здійснено у порядку спрощеного позовного провадження
За позовом: Фізичної особи-підприємця Іващишина Михайла Михайловича
Місце проживання: АДРЕСА_1
Адреса для листування: АДРЕСА_2
До відповідача: Фізичної особи-підприємця Іващенка Артура Валерійовича
Місце проживання: АДРЕСА_3
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_1
АДРЕСА_4
Про стягнення 17326,83 грн.
За участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: Іващенко А.В. - особисто;
третьої особи: не з'явився
У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.
Позивачем - Фізичною особою-підприємцем Іващишиним Михайлом Михайловичем подано позов до Фізичної особи-підприємця Іващенка Артура Валерійовича про стягнення 17000,00 грн боргу, 238,83 грн інфляційних втрат та 88,00 грн 3% річних.
Заявлений позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору транспортного перевезення вантажу №1 від 12.09.2019.
У позовній заяві позивач просив суд відкрити провадження у справі та розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Також позивач просив суд залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "РАЙДУГА" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32695986) та Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія "ЛЬВІВХОЛОД" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01553681).
Ухвалою суду від 06.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі; задоволено частково клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; ухвалено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙДУГА" та Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія "ЛЬВІВХОЛОД", розгляд справи по суті призначено на 02.01.2020 о 10:00.
Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень від 06.12.2019: №1400046471000, №1400046471018 (позивачу) та №1400046470992 (відповідачу), але повноважних представників у судове засідання 02.01.2020 не направили.
До початку судового засідання від позивача 28.12.2019 електронним листом надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, у зв'язку з неможливістю його явки в судове засідання, а також неможливістю направити його уповноваженого представника для участі у справі. Оригінал вказаного клопотання надійшов до суду 08.01.2020, після судового засідання 02.01.2020.
Також до початку судового засідання від відповідача, електронним листом, надійшов відзив на позовну заяву від 28.12.2019, в якому відповідач просить суд у позові відмовити повністю, а також: -відновити строк подання відзиву на позовну заяву; -залучити до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_1 ; -розглянути клопотання про залучення ОСОБА_1 до участі у справі без присутності відповідача та його повноважного представника; -викликати в суд ОСОБА_1 через оголошення, розміщене на офіційному веб-сайті судової влади України; -витребування в ПАТ КБ "ПриватБанк" (01001, Україна, м. Київ, вул.Грушевського, 1) письмову довідку про зарахування (чи не зарахування) на картковий рахунок, належний ОСОБА_1 , № НОМЕР_1 суми 99800 грн, згідно квитанції від 18.09.2019.
Крім того, до початку судового засідання від відповідача електронним листом надійшли докази направлення позивачу та на адресу суду відзиву на позов.
У судовому засіданні 02.01.2020 судом були вчинені дії щодо перевірки статусу та адреси позивача та зроблено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який залучено до матеріалів справи.
Суд у судовому засіданні 02.01.2020 постановив протокольно ухвалу про 1) залишення без розгляду на підставі ст. 170 Господарського процесуального кодексу України клопотання позивача про розгляд справи без участі позивача; відзиву на позов; клопотань відповідача, викладених у відзиві на позов про відновлення строку подання відзиву на позовну заяву; залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_1 ; розгляд клопотання відповідача про залучення ОСОБА_1 до участі у справі без його присутності та без присутності його повноважного представника; виклик в суд ОСОБА_1 через оголошення, розміщене на офіційному веб-сайті судової влади України; витребування в ПАТ КБ "ПриватБанк" (01001, Україна, м. Київ, вул. Грушевського, 1) письмової довідки про зарахування (чи не зарахування) на картковий рахунок, належний ОСОБА_1 , №НОМЕР_1 суми 9980,00 грн згідно квитанції від 18.09.2019 та доказів направлення відповідачем позивачу та на адресу суду відзиву на позов, оскільки в порушення ст. 91, 96 Господарського процесуального кодексу України, документи (докази) не посвідчені електронним цифровим підписом; 2) відкладення розгляду справи по суті на 21.01.2020 на 12:00.
Ухвалою суду від 02.01.2020, на підставі ст.120,121 Господарського процесуального кодексу України, повідомлено сторін про відкладення розгляду справи по суті на 21.01.2020 на 12:00.
Позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень від 02.01.2020 №1400046854910, №1400046854960, але повноважного представника в судове засідання 21.01.2020 не направив.
02.01.2020, після закінчення судового засідання (час отримання 02.01.2020 12:39), від відповідача на адресу суду надійшов оригінал відзиву на позовну заяву від 28.12.2019.
У поданому відзиві на позовну заяву від 28.12.2019 відповідач просить суд у позові відмовити повністю. Зокрема, посилаючись на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.06.2019 у справі №907/603/17, відповідач зазначає, що документів про належність автомобіля ВОЛЬВО д.н.з. НОМЕР_2 , причіп НОМЕР_3 , позивачем не надано, трудові відносини з водієм ОСОБА_3 не підтверджено, а тому позивачем не доведено його участі в спірних правовідносинах в якості перевізника. Також відповідач зазначає, що для перевезення спірного вантажу було оформлено товарно-транспортну накладну № 13/09 від 13.09.2019, яка не містить відомостей про дату завантаження та дату отримання вантажу, але містить вказівку, що вантаж було видано згідно видаткової накладної від 13.09.2019. За умовами разового договору відповідач мав сплатити позивачу 17000 грн на карту «ПриватБанку» НОМЕР_1, яка належить ОСОБА_1 , після розвантаження. Точний термін оплати в разовому договорі не встановлений. 18.09.2019 відповідач сплатив на вказаний картковий рахунок 9980,00 грн, що підтверджується квитанцією «ПриватБанку» ТS206120. Залишок заборгованості складає 7020,00 грн. В якості підтвердження перерахування коштів ОСОБА_1 у відповідача наявна квитанція, але відсутнє підтвердження отримання позивачем цих коштів. Враховуючи те, що позивач відмовляється зарахувати 9980,00 грн, як плату за його послуги, вказані кошти, на думку відповідача, є незаконно набутими ОСОБА_1 і вона має їх невідкладно повернути відповідачу. Крім того, відповідач зазначає, що в тексті разового договору на перевезення спірного вантажу відсутні посилання на загальний договір перевезення. Пункт 1.1. загального договору стосується виключно міжнародних перевезень. Відповідно до п. 6.2. загального договору оплата перевезення має бути здійснена протягом семи робочих днів після отримання відповідачем оригіналів документів щодо перевезення, проте доказів отримання відповідачем вказаних документів позовна заява не містить, відтак обов'язок відповідача оплачувати перевезення позивачем не доведено. За змістом разового договору перевезення (заявки) оплата має відбутися після розвантаження, але термін її не встановлений, а тому для визначення крайнього терміну оплати слід застосувати норму ч.1 ст. 530 ЦК України. Позивач має довести, коли саме відповідач став обізнаним про пред'явлення йому вимоги розрахуватися за перевезення. Щодо вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу (послуги адвоката) відповідач вважає їх необґрунтованими та просить суд відмовити у їх стягненні. Також відповідач просить суд: -відновити строк подання відзиву на позовну заяву; -залучити до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_1 ; -розглянути клопотання про залучення ОСОБА_1 до участі у справі без присутності відповідача та його повноважного представника; -викликати в суд ОСОБА_1 через оголошення, розміщене на офіційному веб-сайті судової влади України; -витребувати в ПАТ КБ "ПриватБанк" (01001, Україна, м. Київ, вул.Грушевського, 1) письмову довідку про зарахування (чи не зарахування) на картковий рахунок, належний ОСОБА_1 , № НОМЕР_1 суми 99800 грн, згідно квитанції від 18.09.2019.
Відповідач у судовому засіданні 21.01.2020 заявив усне клопотання про поновлення строку подання відзиву на позовну заяву, а також підтримав інші вимоги, викладені у прохальній частині відзиву на позовну заяву від 28.12.2019.
Суд у судовому засіданні 21.01.2020, з метою дотримання принципу верховенства права, рівності та змагальності сторін, постановив протокольно ухвалу про задоволення клопотання відповідача про поновлення строку для подачі відзиву на позовну заяву та продовжив відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву до 21.01.2020. Відзив на позовну заяву від 28.12.2019 з додатком долучено до матеріалів справи.
Крім того, ухвалою суду від 21.01.2020 задоволено клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ОСОБА_1 ; залучено ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача; відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про витребування в ПАТ КБ "ПриватБанк" письмової довідки про зарахування (чи не зарахування) на картковий рахунок, належний ОСОБА_1 , № НОМЕР_1 суми 9980 грн, згідно квитанції від 18.09.2019; відкладено розгляд справи по суті на 30.01.2020 на 11:00.
Позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень від 22.01.2020 №1400047166987, №1400046860332, але повноважного представника в судове засідання 30.01.2020 не направив.
Ухвали суду від 21.01.2020, направлені на адреси відповідача ( АДРЕСА_3 ) та третьої особи ( АДРЕСА_4 ), повернуті відділенням зв'язку з відмітками: «за закінченням встановленого строку зберігання»; «причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення».
Крім того, відповідно до ч.10 ст.176 Господарського процесуального кодексу України, третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 повідомлено про відкладення судового засідання на 30.01.2020 о 11:00 через оголошення на офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області в мережі Інтернет.
До початку судового засідання, призначеного на 30.01.2020, від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів по справі та заява відповідача по суті справи, в якій відповідач просить провадження у справі закрити за відсутністю предмету спору та покладення судових витрат на позивача.
Суд у судовому засіданні 30.01.2020 постановив ухвалу про продовження за ініціативою суду строку подання відповідачем доказів до 30.01.2020. Надані відповідачем докази долучені до матеріалів справи.
Також суд у судовому засіданні постановив ухвалу про залишення без розгляду заяви відповідача про закриття провадження у справі за відсутністю предмету спору та покладення судових витрат на позивача, оскільки заява не підписана Фізичною особою-підприємцем Іващенко Артуром Валерійовичем.
Судом у судовому засіданні оголошено перерву до 04.02.2020 до 11:30, про що повідомлено сторін ухвалою суду від 30.01.2020, на підставі ст.120,121 Господарського процесуального кодексу України.
Позивача також повідомлено про час та місце судового засідання по розгляду справи по суті телефонограмою, переданою 30.01.2020 о 11:45 та отриманою безпосередньо Іващишиним М.М .
Відповідач також належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою відповідача від 30.01.2020.
Крім того, відповідно до ч.10 ст.176 Господарського процесуального кодексу України, учасників справи повідомлено про оголошення перерви в судовому засіданні до 04.02.2020 до 11:30 через оголошення на офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області в мережі Інтернет.
Інформація стосовно слухання судом справ, що розміщується на офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області в мережі Інтернет є публічною, що також свідчить про наявність у учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.1,2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що учасники справи не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалою суду від 30.01.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Крім того, ухвалою суду від 21.10.2020 зобов'язано позивача: протягом двох днів з дати отримання даної ухвали направити ОСОБА_1 копію позовної заяви і додані до неї документи, докази направлення надати в судове засідання; зобов'язано відповідача: протягом двох днів з дати проголошення ухвали направити ОСОБА_1 копію відзиву на позовну заяву з доданими до нього документами і докази направлення надати в судове засідання; викликано в судове засідання ОСОБА_1 через оголошення, розміщене на офіційному веб-сайті судової влади України та зобов'язано позивача вручити ОСОБА_1 копію даної ухвали і докази вручення надати в судове засідання; явку сторін у судове засідання визнано обов'язковою.
Від позивача 03.02.2020 надійшли до суду письмові пояснення від 29.01.2020, до яких додано письмове підтвердження отримання 29.01.2020 ОСОБА_1 позовної заяви з додатками.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази отримання 29.01.2020 третьою особою копії позовної заяви і доданих до неї документів та докази направлення третій особі копії відзиву на позовну заяву з доданими до нього документами, суд доходить висновку, що третя особа була обізнана про розгляд справи № 927/982/19 в Господарському суді Чернігівської області.
Таким чином, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання, але позивач своїм процесуальним правом участі в судових засіданнях 02.01.2020, 21.01.2020, 30.01.2020, 04.02.2020 та відповідно третя особа 30.01.2020, 04.02.2020 не скористалися, повноважних представників для дачі пояснень по справі не направили.
Заяв та клопотань від третьої особи не надходило.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до ст.169 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.
03.02.2010 від позивача на адресу суду надійшли письмові пояснення від 29.01.2020, в яких позивач вказує на те, що ухвала суду від 21.01.2020 була отримана ним 27.01.2020, у зв'язку з неможливістю явки у судове засідання просить відкласти розгляд справи та надати можливість позивачу своєчасно подати клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Крім того, позивач у письмових поясненнях стверджує, зокрема, що відповідач свого зобов'язання з оплати послуги з перевезення вантажу в розмірі 17000,00 грн не виконав, компромісу досягти не вдалося. В заявці-договорі на перевезення вантажу № 12/09 від 12.09.2019 та договорі транспортного перевезення вантажу № 1від 12.09.2019 вказані дійсні банківські реквізити позивача, як сторони зобов'язання. ОСОБА_1 не є стороною заявки-договору на перевезення вантажу № 12/09 від 12.09.2019 та договору транспортного перевезення вантажу № 1від 12.09.2019.
Із поданих пояснень слідує, що позивач просив відкласти судове засідання, яке було призначено на 30.01.2020.
Як зазначено вище, в судовому засіданні 30.01.2020, судом було оголошено перерву до 04.02.2020 та своєчасного повідомлено позивача про час та місце судового засідання.
Відповідач у судовому засіданні 04.02.2020 заперечив щодо відкладення розгляду справи по суті.
Суд у судовому засіданні 04.02.2020 постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи по суті.
Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Судом також враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Застосовуючи згідно зі ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Провадження у даній справі було відкрито 06.12.2019, відповідно шістдесятий день спливає 04.02.2020. У суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи поза межами встановленого законодавством строку.
Ухвалою суду від 06.12.2020 року, суд відхилив клопотання позивача про розгляд даної справи без виклику сторін та визнав явку сторін в судове засідання обов'язковою. Позивач належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, але як зацікавлена особа в жодне із чотирьох судових засідань не з'явився.
Зважаючи на те, що згідно зі ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 17000,00 грн боргу, 238,83 грн інфляційних втрат та 88,00 грн 3% річних за неналежне виконанням відповідачем умов договору транспортного перевезення вантажу №1 від 12.09.2019.
До обставин, які є предметом доказування у даній справі, відноситься встановлення факту наявності між сторонами договірних відносин, виконання позивачем умов договору щодо надання послуг з перевезення вантажу та відповідно неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати послуг з перевезення вантажу.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01.08.2016 проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Іващишина Михайла Михайловича (номер запису: 2 399 000 0000 004307). До видів діяльності фізичної особи-підприємця Іващишина Михайла Михайловича, зокрема, належать: код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); Код КВЕД 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, фізичну особу-підприємця Іващенко Артура Валерійовича зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 07.04.2016 (номер запису: 2 064 000 0000 038166). Основний вид економічної діяльності фізичної особи-підприємця Іващенка Артура Валерійовича - 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.
Позивач посилається на те, що 12.09.2019 між Фізичною особою-підприємцем Іващенко Артуром Валерійовичем (експедитор) та Фізичною особою-підприємцем Іващишиним Михайлом Михайловичем (перевізник) укладено договір транспортного перевезення вантажу №1 (а.с.14-16).
Відповідно до п. 1.1.-1.4. договору транспортного перевезення вантажу №1 від 12.09.2019, перевізник організовує міжнародне перевезення вантажів експедитора відповідно до прав, обов'язків і відповідальність, передбаченими цією Конвенцією. Перевізник надає транспортні послуги за допомогою власних транспортних засобів або шляхом укладення договорів на надання транспортних послуг з третіми особами. Експедитор пред'являє, а перевізник приймає вантажі до перевезення на підставі попередньої заявки є невід'ємною частиною цього договору. Експедитор оплачує послуги перевізника згідно умов, викладених в пункті 6 цього договору.
Згідно з п.2.1-2.2 договору транспортного перевезення вантажу №1 від 12.09.2019, експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Перевізник юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором і виконавцем, виступає від свого імені.
Послуги перевезення надаються відповідно до умов «Конвенції про Договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ)», «Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (ТІR)» і відповідно до умов цього договору, Законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", "Про транспортно-експедиторську діяльність" (п.2.3. договору транспортного перевезення вантажу №1 від 12.09.2019).
Цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2019 включно. У випадку, якщо жодна зі сторін за 30 днів до моменту закінчення терміну дії договору не повідомить іншу сторону про розірвання договору, договір вважається продовженим на один календарний рік на тих же умовах (п.12.1 договору транспортного перевезення вантажу №1 від 12.09.2019).
За приписами статті 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.
Правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом регулюються главою 32 Господарського кодексу України та главою 64 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до частини 1 статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Таким чином, укладений між сторонами договір транспортного перевезення вантажу №1 від 12.09.2019, який по своїй правовій природі є змішаним договором, який містить в собі умови договорів перевезення вантажу та транспортного експедирування.
Сторони не заперечували щодо факту укладення договору транспортного перевезення вантажу №1 від 12.09.2019.
Відповідно до ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Розділом 5 договору транспортного перевезення вантажу №1 від 12.09.2019, сторони визначили, що послуги надаються перевізнику експедитору з дотриманням, зокрема, наступних умов і порядку:
- послуги надаються в будь-які дні тижня, включаючи суботу, неділю та святкові дні за заявкою експедитора, що містить в собі кількість і тип необхідного рухомого складу, дату, час і місце завантаження, термін доставки і інші умови, необхідні для здійснення якісної доставки вантажу (п.5.1.);
- відповідальна особа експедитора передає заявку перевізнику по факсу або електронною поштою не пізніше, ніж за день до дати завантаження. Перевізник повинен письмово підтвердити заявку експедитора по факсу або електронною поштою (п.5.2);
- навантаження й розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві транспортного засобу повного комплекту правильно оформлених товарно-супровідних документів на вантаж (п.5.10.);
- підтвердженням факту надання послуги є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка (СМR) з відмітками вантажовідправника, перевізника, одержувача вантажу і митних органів країни призначення (п.5.11.).
На виконання п.5.2. договору транспортного перевезення вантажу №1 від 12.09.2019, між ФОП Іващенком Артуром Валерійовичем (експедитор) та ФОП Іващишиним Михайлом Михайловичем (перевізник) було підписано заявку-договір на перевезення вантажу №12/09 від 12.09.2019, відповідно до умов якої: маршрут - м. Херсон (Україна) - м. Львів (Україна); кількість автомобілів - 1; найменування вантажу - цибуля в сітках об'ємом 86 куб.м; дата навантаження - 13.09.2019; адреса навантаження - с. Таврійськ; дата розвантаження - 14.09.2019; адреса розвантаження - м. Львів, згідно з ТТН; вартість фрахту - 17000 грн, порядок і строк оплати - переказ грошових коштів на карту Приватбанку після розвантаження. Перевезення автомобільним транспортом - автомобіль Вольво з номерним знаком НОМЕР_2, НОМЕР_3; водій ОСОБА_3 .
Дана заявка-договір на перевезення вантажу №12/09 від 12.09.2019 підписана сторонами та скріплена печатками сторін.
Як позивачем, так і відповідачем, до матеріалів справи надані ідентичні копії заявки-договору на перевезення вантажу №12/09 від 12.09.2019.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт укладення між сторонами договору транспортного перевезення вантажу №1 від 12.09.2019 та погодження істотних умов щодо перевезення вантажу відповідно до заявки-договору на перевезення вантажу №12/09 від 12.09.2019.
Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до п. 5.11 договору транспортного перевезення вантажу №1 від 12.09.2019 підтвердженням факту надання послуг є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка з відмітками вантажовідправника, перевізника, одержувача вантажу та митних органів країни призначення.
На виконання умов договору транспортного перевезення вантажу №1 від 12.09.2019 та відповідно до заявки-договору на перевезення вантажу №12/09 від 12.09.2019, 13.09.2019 автомобілем Вольво з номерним знаком НОМЕР_2 , НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 , НОМЕР_6 , здійснено перевезення вантажу, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 13/09 від 13.09.2019.
Згідно з даною товарно-транспортною накладною автомобільний перевізник - ФОП Іващенко Артур Валерійович; замовник (платник) та вантажовідправник - ТОВ "РАЙДУГА", ІПН 326959807054, 90325, Закарпатська обл., Виноградівський р-н, с. Підвиноградів, вул. Жовтнева, 56; вантажоодержувач - ТзОВ ТВК "Львівхолод", ІПН 015536813049, 79034, м. Львів, вул. Угорська, 22; пункт навантаження: Херсонська обл., Каховський р-н., м. Таврійськ; пункт розвантаження: 79034, м. Львів, вул. Угорська, 22. Товарно-транспортна накладна № 13/09 від 13.09.2019 скріплена печаткою ТОВ РАЙДУГА», а на зворотному боці накладної зазначено, що водієві ОСОБА_3 було передано для перевезення вантаж, а саме: цибуля ріпчаста у кількості 22000 кг на загальну суму 141900,00 грн. Також накладна містить відмітку вантажоодержувача - ТзОВ ТВК "Львівхолод" про розвантаження.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позивачем доведено та підтверджено матеріалами справи факт надання послуг відповідачу щодо перевезення вантажу - цибулі ріпчастої у кількості 22000 кг на загальну суму 141900,00 грн, на виконання умов договору транспортного перевезення вантажу №1 від 12.09.2019 та відповідно до заявки-договору на перевезення вантажу №12/09 від 12.09.2019.
Відповідач не надав суду заперечень щодо виконання позивачем взятих на себе зобов'язань по перевезення вантажу - цибулі ріпчастої у кількості 22000 кг на загальну суму 141900,00 грн, на виконання умов договору транспортного перевезення вантажу №1 від 12.09.2019 та відповідно до заявки-договору на перевезення вантажу №12/09 від 12.09.2019.
Згідно з ч. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Частиною першою ст. 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Згідно з п. 6.1. договору транспортного перевезення вантажу №1 від 12.09.2019, розмір тарифів за надання транспортних послуг (фрахтові ставки) узгоджуються з кожного перевезення окремо, вказуються в кожній заявці експедитора і завіряються підписом і печаткою перевізника.
У заявці-договорі на перевезення вантажу №12/09 від 12.09.2019 сторони узгодили, що вартість фрахту становить 17000 грн.
У відповідності до п.6.2. договору транспортного перевезення вантажу №1 від 12.09.2019, оплата перевезень проводиться протягом 7 робочих днів з отримання оригіналів документів з перевезення вантажу. Всі витрати по переказу грошових коштів на рахунок одержувача несе відправник платежу.
Датою оплати рахунку є дата списання коштів з рахунку експедитора (п.6.3. договору транспортного перевезення вантажу №1 від 12.09.2019).
У заявці-договорі на перевезення вантажу №12/09 від 12.09.2019 сторони визначили порядок і строк оплати - переказ грошових коштів на карту Приватбанку після розвантаження. У графі «Реквізити перевізника», зокрема, зазначено: «карта Приватбанку НОМЕР_1 ОСОБА_1 17000 грн».
У розділі договору транспортного перевезення вантажу № 1 від 12.09.2019 «Реквізити сторін», у перевізника - ФОП Іващишина М.М. також зазначено: «карта Приватбанку НОМЕР_1 ОСОБА_1 17000 грн»
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Таким чином, за умовами укладеного між сторонами договору транспортного перевезення вантажу №1 від 12.09.2019, момент оплати пов'язаний, зокрема, з отриманням експедитором від перевізника належно оформлених оригіналів документів з перевезення вантажу.
Умови договору транспортного перевезення вантажу №1 від 12.09.2019 та заявка-договір на перевезення вантажу №12/09 від 12.09.2019 не містять переліку документів, після отримання оригіналів яких повинна бути здійснена оплата наданих послуг перевезення.
У позовній заяві позивач посилається на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, не здійснив оплати послуг з перевезення вантажу за рахунком-фактурою №70 від 16.09.2019 на суму 17000 грн та не підписав акт виконаних робіт № 70 від 16.09.2019, документи з перевезення вантажу були надані відповідачу 14.09.2019, а тому оплата послуг з перевезення вантажу мала бути здійснена протягом 7 робочих днів, тобто до 24.09.2019.
Доказів, які підтверджують, що документи з перевезення вантажу були надані відповідачу 14.09.2019, позивач суду не надав.
Позивачем до матеріалів справи додано рахунок-фактура №70 та акт виконаних робіт № 70, які датовані 16.09.2019 (а.с.19-20).
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем направлено 23.09.2019 на адресу відповідача акт виконаних робіт № 70 від 16.09.2019 на 2 арк., що підтверджується наданими до матеріалів справи копією накладної Укрпошти № 7905309894390 від 23.09.2019, копією опису вкладенням до відправлення № 7905309894390, копією фіскального чеку від 23.09.2019 (а.с.21).
Із опису вкладенням до відправлення № 7905309894390 слідує, що на адресу відповідача було направлено лише акт виконаних робіт № 70 від 16.09.2019 на 2 арк. Доказів направлення на адресу відповідача рахунку-фактури № 70 від 16.09.2019 позивач суду не надав.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 № 1149, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.12.2007 за № 1383/14650 затверджено Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів, згідно з п.1.1. яких, ці Нормативи і нормативні строки розроблено відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", актів Всесвітнього поштового союзу, Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 №1155, та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері надання послуг поштового зв'язку.
Відповідно до п.1.3. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, пересилання міжнародних поштових відправлень на території України здійснюється у нормативні строки, установлені для внутрішніх поштових відправлень.
У пункті 4 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів встановлено нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів, а саме:
4.1. Нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку):
4.1.1. Місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;
4.1.2. У межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1;
4.1.3. Між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+2;
4.1.4. Між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,
де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;
1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
4.2. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Оскільки позивачем не надано суду доказів, коли було отримано відповідачем поштове відправлення № 7905309894390, а тому враховуючи встановлені нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів та приписи ст. 251-253 Цивільного кодексу України, строк пересилання поштового відправлення № 7905309894390 від 23.09.2019, направленого позивачем відповідачу, становить 4 дні (3 дні (строк пересилання між обласними центрами України, відповідно до п.4.1.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів) + 1 день (за пересилання рекомендованої письмової кореспонденції, відповідно до п.4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів)), тобто - 27.09.2019.
Як встановлено судом, відповідно до п.6.2. договору транспортного перевезення вантажу №1 від 12.09.2019, оплата перевезень проводиться протягом 7 робочих днів з отримання оригіналів документів з перевезення вантажу, згідно заявки-договору на перевезення вантажу №12/09 від 12.09.2019 - переказ грошових коштів на карту Приватбанку після розвантаження.
Оскільки відповідно до умов договору транспортного перевезення вантажу №1 від 12.09.2019 та матеріалів справи не можна зробити беззаперечного висновку щодо переліку оригіналів документів, які повинен був надати перевізник, та встановити дату розвантаження вантажу, а тому суд доходить висновку, що відповідач повинен був здійснити оплату за перевезення вантажу протягом семи робочих днів з моменту отримання акту виконаних робіт, тобто до 08.10.2019 включно.
Як свідчать матеріали справи, 18.09.2019, на виконання умов договору транспортного перевезення вантажу №1 від 12.09.2019 та заявки-договору на перевезення вантажу № 12/09 від 12.09.2019, відповідачем було перераховано 9980,00 грн на карту Приватбанку № НОМЕР_1, отримувач: ОСОБА_1, вказану в графі «Реквізити перевізника» в заявці-договорі на перевезення вантажу №12/09 від 12.09.2019. Факт перерахування коштів сумі 9980,00 грн підтверджується наданою до матеріалів справи копією квитанції TS206120 від 18.09.2019 (а.с.73) та дублікатом квитанції BASS_9942549802 від 18.09.2019, яка надана безпосередньо Приватбанком (а.с.106).
Крім того, 22.01.2020 відповідачем сплачено на рахунок позивача НОМЕР_7 в АТ «Кредобанк» кошти в сумі 7000,00 грн, що підтверджується наданим відповідачем до матеріалів справи оригіналом платіжного доручення № 1575 від 22.01.2020 з призначенням платежу: «оплата за транспортні послуги згідно рахунка-фактури № 70 від 16.09.2019, без ПДВ».
Реквізити рахунку позивача, на який сплачені відповідачем кошти в сумі 7000 грн, співпадають з реквізитами рахунку позивача, які зазначені в договорі транспортного перевезення вантажу №1 від 12.09.2019 та заявці-договорі на перевезення вантажу №12/09 від 12.09.2019.
Позивач не надав суду заперечень щодо факту перерахуванням відповідачем на його рахунок НОМЕР_7 в АТ «Кредобанк» та відповідно отримання ним коштів в сумі 7000,00 грн, згідно платіжного доручення № 1575 від 22.01.2020 з призначенням платежу: «оплата за транспортні послуги згідно рахунка-фактури № 70 від 16.09.2019, без ПДВ».
Приймаючи до уваги, що відповідач, після відкриття провадження у справі, сплатив позивачу борг у сумі 7000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1575 від 22.01.2020, суд доходить висновку, що спір між сторонами в частині стягнення з відповідача 7000,00 грн основного боргу за несплату послуг з перевезення вантажу, наданих відповідно до умов договору транспортного перевезення вантажу №1 від 12.09.2019, врегульовано, предмет спору відсутній.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення 7000,00 грн основного боргу підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч.3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).
Заперечення позивача щодо факту сплати відповідачем 9980,00 грн на карту Приватбанку № НОМЕР_1, отримувач: ОСОБА_1, відповідно до квитанції TS206120 від 18.09.2019, в рахунок оплати за надані послуги перевезення, судом до уваги не приймаються з наступних підстав:
Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
За змістом положень ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 511 Цивільного кодексу України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Таким породженням прав є укладання договору на користь третьої особи.
За змістом ст. 636 Цивільного кодексу України, договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.
Як встановлено судом, у заявці-договорі на перевезення вантажу №12/09 від 12.09.2019 сторони визначили порядок і строк оплати - переказ грошових коштів на карту Приватбанку після розвантаження. У графі «Реквізити перевізника», зокрема, зазначено: «карта Приватбанку НОМЕР_1 ОСОБА_1 17000 грн».
Таким чином умовами заявки-договору на перевезення вантажу №12/09 від 12.09.2019 сторони узгодили обов'язок експедитора оплатити надані перевізником послуги з перевезення вантажу на користь третьої особи - ОСОБА_1 .
Позивачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача не надано суду доказів та не спростовано факт часткової оплати відповідачем послуг по договору транспортного перевезення вантажу № 1 від 12.09.2019 та заявки-договору на перевезення вантажу № 12/09 від 12.09.2019 в сумі 9980,00 грн шляхом перерахування коштів на карту Приватбанку НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що надані відповідачем докази в частині виконання ним взятих на себе зобов'язань щодо оплати послуг по договору транспортного перевезення вантажу № 1 від 12.09.2019 та заявки-договору на перевезення вантажу № 12/09 від 12.09.2019 в сумі 9980,00 грн на карту Приватбанку НОМЕР_1 ОСОБА_1 є більш вірогідними у порівнянні з іншими доказами позивача.
Отже відповідачем належним чином та відповідно до вимог договору транспортного перевезення вантажу № 1 від 12.09.2019 та заявки-договору на перевезення вантажу № 12/09 від 12.09.2019 здійснено часткову оплату в сумі 9980,00 грн за надані позивачем послуги з перевезення вантажу і позивачем безпідставно не враховано дану оплату як часткову сплату відповідачем за надані позивачем послуги з перевезення вантажу.
Оскільки оплата за надані позивачем послуги з перевезення вантажу в сумі 9980,00 грн була здійснена відповідачем 18.09.2019, тобто до відкриття провадження у даній справі, заборгованість відповідача в сумі 9980,00 грн на момент відкриття провадження у справі фактично не існувала, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 9980,00 грн боргу задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, заборгованість відповідача перед позивачем за договором транспортного перевезення вантажу № 1 від 12.09.2019 та заявки-договору на перевезення вантажу № 12/09 від 12.09.2019 становить 20,00 грн.
За таких обставин, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу за договором транспортного перевезення вантажу № 1 від 12.09.2019 та заявки-договору на перевезення вантажу № 12/09 від 12.09.2019 підлягають задоволенню частково в сумі 20,00 грн.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Отже, вимоги про відшкодування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, у спірних правовідносинах є похідними від основного зобов'язання.
Позивач, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 88,00 грн за період з 25.09.2019 по 27.11.2019 та 238,83 грн інфляційних втрат за період вересень-листопад 2019 року.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи часткову оплату відповідачем 18.09.2019 наданих позивачем послуг з перевезення вантажу в сумі 9980,00 грн, а також те, що відповідач повинен був здійснити оплату за перевезення вантажу в період до 08.10.2019 включно, і відповідно прострочка оплати виникла з 09.10.2019, суд доходить висновку, що 3% річних підлягають нарахуванню на суму боргу 7020,00 грн за період з 09.10.2019 по 27.11.2019 і їх розмір становить 28,85 грн; інфляційні втрати підлягають нарахуванню на суму боргу 7020,00 грн за жовтень - листопад 2019 року і їх розмір становить 84,24 грн.
За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в частині стягнення 28,85 грн 3% річних за період з 09.10.2019 по 27.11.2019 та 84,24 грн інфляційних втрат за жовтень - листопад 2019 року. Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 59,15 грн 3% річних та 154,59 грн інфляційних втрат задоволенню не підлягають з вищенаведених підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
У відповідності до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву на позов.
Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної та повної оплати за надані позивачем послуги з перевезення вантажу, що є порушенням положень договору, норм чинного законодавства та підставою для стягнення заборгованості з оплати послуг з перевезення вантажу, та застосування відповідальності, передбаченої ст.625 Цивільного кодексу України.
Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №907/603/17, в якій Верховний Суд зазначив, що, вирішуючи спір про відшкодування збитків внаслідок зіпсуття товару під час міжнародного автомобільного перевезення необхідно дослідити наступні обставини: чи належить відповідачу (чи іншій особі) транспортний засіб та причеп, яким здійснювалось перевезення за вказаним договором та відповідною заявкою, його тип; наявність трудових правовідносин відповідача з водієм, з метою встановлення правового статусу відповідача у спірних правовідносинах (перевізник/експедитор), та посилання відповідача на те, що позивачем не надано суду документів про належність йому автомобіля ВОЛЬВО д.н.з. НОМЕР_2 , причіп НОМЕР_3 , трудові відносини з водієм ОСОБА_3 не підтверджено, а тому позивачем не доведено його участь у спірних правовідносинах в якості перевізника, судом до уваги не приймаються, оскільки вищевказана постанова Верховного Суду прийнята за результатами розгляду касаційної скарги по первісному позову в справі №907/603/17, де предметом спору було стягнення збитків при здійсненні перевезення вантажу, а не стягнення заборгованості за надані послуги за перевезення, що є предметом спору в даній справі. Отже, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.06.2019 у справі №907/603/17, не враховуються судом при вирішенні даного спору.
Щодо всіх інших пояснень та доводів учасників судового процесу суд зауважує наступне.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не прийняті судом до уваги як такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 20,00 грн боргу, 28,85 грн 3% річних та 84,24 грн інфляційних втрат.
У частині стягнення 9980,00 грн боргу, 59,15 грн 3 % річних та 154,59 грн інфляційних втрат позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Позивач у позовній заяві також просить суд здійснити розподіл судових витрат та покласти на відповідача понесені витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 4800,00 грн.
Відповідно до ч.1,3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивачем у позовній заяві вказано про те, що попередньо ( орієнтовно) сума судових витрат складає 4800,00 грн на професійну правничу (правову) допомогу та судового збору в сумі 1921,00 грн.
Згідно з ч.1-4 до ст.126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У відповідності до ст.13,14,15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність може здійснюватися адвокатом індивідуально, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст.1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом п.1 ч.3 ст.123 та ст.126 Господарського процесуального кодексу України, у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
Крім того, відповідно до ст.56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Також слід зазначити, що юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом.
Відповідно до вимог ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки: -договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч.2 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"); -за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; -як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; -адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; -адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; -відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17; додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 914/359/18.
У підтвердження наявності у представника позивача Мелеха Д.О. статусу адвоката, до позовної заяви додано копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №000317 від 24.03.2016, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Львівської області від 22.02.2016 №49 (а.с.24).
Позивачем на підтвердження надання йому адвокатських послуг адвокатом Мелехом Д.О. при розгляді даної справи надано суду копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 18.10.2019, який укладено між адвокатом Мелехом Д.О.(адвокат) та ФОП Іващишиним М.М. (замовник), копію розрахунку розміру правничої (правової) допомоги за позовом ФОП Іващишин М.М. до ФОП Іващенко А.В. про стягнення заборгованості за договором транспортного перевезення вантажу № 1 від 12.09.2019, копію акта виконаних робіт/надання послуг від 22.11.2019, копію рахунку-фактури № 22-11/02 від 22.11.2019 та копію квитанції ПН1644 від 26.11.2019 про сплату 4800,00 грн з призначенням платежу: «оплата за надан. правничої допом. від 18.10.2019 РАХ№22-11/02 від 22.11.2019».
Відповідно до п.1.1. договору про надання правничої (правової) допомоги від 18.10.2019, адвокат бере на себе зобов'язання надавати правничу (правову) допомогу замовнику у стягненні заборгованості за договором транспортного перевезенім вантажу №1 від 12.09.2019, в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.
У п.2.1. договору про надання правничої (правової) допомоги від 18.10.2019 сторони передбачили, що адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень, зокрема:
- надає замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту та представництва інтересів останнього перед фізичними особами, в органах державної влади, органах прокуратури, МВС та СБУ, поліції, медичних закладах, органах державної, виконавчої служби, страхових компаніях, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних, адміністративних та господарських судах України усіх інстанцій, зокрема у цивільних, господарських та адміністративних справах, у справах про адміністративні правопорушення, у справах окремого та наказного провадження, в кримінальному провадженні, в тому числі оскарження дій та бездіяльності службових та посадових осіб, аналізує необхідне законодавство і судову практику;
- представляє замовника з усіма правами, які надано законом позивачу (цивільному позивачу та відповідачу), відповідачу, потерпілому, третій особі, свідку, заявнику, скаржнику, у тому числі з правом пред'явлення позову, зміни підстави або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред'явлення зустрічного позову, подання заяв та скарг, в тому числі заяви на виплату страхового відшкодування, укладання мирової угоди на будь-якій стадії процесу;
- адвокат має право вимагати виконання судового рішення, оскаржувати рішення, постанови і ухвали суду, одержувати рішення, ухвал, постанови, виконавчі листи, накази та пред'являти їх до виконання;
- адвокат має право складати, підписувати та подавати документи, зокрема заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги, уточнення, пояснення, запити, звернення, повідомлення, заяви на виплату страхового відшкодування, збирати докази та інше;
- адвокат має право представляти інтереси замовника в судах, в органах прокуратури, МВС та СБУ під час досудового та судового слідства, кримінального провадження, у справах про адміністративні правопорушення, подавати заяви, клопотання, пояснення, докази та вчиняти інші дії щодо захисту прав та інтересів замовника.
Згідно з п.3.1. договору про надання правничої (правової) допомоги від 18.10.2019, за правову допомогу, передбачену в п.1.1 договору замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі 800,00 грн за годину надання правової допомоги.
Кількість годин, вид та розмір правової допомоги фіксується у розрахунках розміру правової допомоги на підставі яких замовнику чи його уповноваженій особі видається рахунок-фактура для оплати. Прийняття виконаної роботи/наданих послуг фіксується сторонами у відповідних актах (п.4.1 договору про надання правничої (правової) допомоги від 18.10.2019).
У відповідності до п. 2.1 договору про надання правничої (правової) допомоги від 18.10.2019, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до наданого до матеріалів справи розрахунку розміру правничої (правової) допомоги за позовом ФОП Іващишин М.М. до ФОП Іващенко А.В. про стягнення заборгованості за договором транспортного перевезення вантажу № 1 від 12.09.2019 (а.с.25), адвокатом Мелехом Д.О. було надано позивачу юридичну консультацію (1 год); при підготовці до написання позовної заяви проведено аналіз законодавства та судової практики (2 год.); складено та написано позовну заяву у т.ч. здійснено розрахунки (3 год.) Вартість правничої (правової) допомоги складає 4800,00 грн.
На підтвердження наданих адвокатом Мелехом Д.О. послуг з правничої (правової) допомоги позивачем надано акт виконаних робіт від 22.11.2019 на суму 4800,00 грн, підписаний адвокатом Мелехом Д.О. та ФОП Іващишиним М.М. та скріплений печатками сторін.
На підставі рахунку-фактури № 22-11/02 від 22.11.2019, відповідно до квитанції № ПН1644 від 26.11.2019 на суму 4800,00 грн (призначення платежу: платіж від ФОП Іващишин М.М. ч/з Іващишин М . М . оплата за надан. правничої допом. зг. дог. про надан. правничої допом. від 18.10.2019 рах. № 22-11/02 від 22.11.2019) позивачем було здійснено оплату гонорару адвокату Мелеху Д.О. на загальну суму 4800,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем, згідно з вимогами 74 Господарського процесуального кодексу України, було доведено надання йому адвокатом Мелехом Д.О. послуг з надання правничої (правової) допомоги при розгляді справи №927/982/19 та сплату адвокату Мелеху Д.О. гонорару за надання зазначеної професійної правової (правничої) допомоги в сумі 4800,00 грн.
У відповідності до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на професійну правничу, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги позивача суд визнав обґрунтованими в частині стягнення з відповідача 20,00 грн боргу, 84,24 грн інфляційних втрат, 28,85 грн 3% річних, а також закрив провадження у справі в частині стягнення 7000,00 грн, які були сплачені відповідачем після відкриття провадження у справі, а тому з урахуванням приписів ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1976,06 грн.
При зверненні до суду з даним позовом, позивачем 27.11.2019 було сплачено згідно квитанції № 15369010081 судовий збір в сумі 1921,00 грн.
Оскільки, спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог судовий збір у сумі 790,84 грн.
Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України; ст. 4 Закону України „Про судовий збір", господарський суд
1. Провадження у справі в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Іващенка Артура Валерійовича ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_9 ) на користь Фізичної особи-підприємця Іващишина Михайла Михайловича ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_10 ) 7000,00 грн боргу закрити.
2. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Іващишина Михайла Михайловича ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_10 ) до Фізичної особи-підприємця Іващенка Артура Валерійовича ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_9 ) про стягнення 17326,83 грн задовольнити частково.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Іващенка Артура Валерійовича ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_9 ) на користь Фізичної особи-підприємця Іващишина Михайла Михайловича ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_10 ) 20,00 грн боргу, 84,24 грн інфляційних втрат, 28,85 грн 3% річних, 1976,06 грн витрат на професійну правничу (правову) допомогу та 790,84 грн судового збору.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
5. У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Іващишина Михайла Михайловича ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_10 ) до Фізичної особи-підприємця Іващенка Артура Валерійовича ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_9 ) про стягнення 9980 грн боргу, 59,15 грн 3 % річних, 154,59 грн інфляційних втрат та 2823,94 грн витрат на професійну правничу (правову) допомогу відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено та підписано 10.02.2020.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
До відома сторін:
- адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;
- засоби зв'язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.
Суддя Л. М. Лавриненко