04 лютого 2020 рокуСправа № 921/765/19
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стадник М.С.
розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "К-2" Інвестмент", 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 4, оф. 51
до Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8, м. Тернопіль, 46001
про стягнення 54 630,21 грн., з яких: 39 988,45 грн. - втрати від інфляції та 14 641,76 грн. - 3% річних.
Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з відсутністю учасників справи, на підставі ч. 3 ст. 222 ГПК України.
Товариство з обмеженою відповідальністю "К-2" Інвестмент" звернулось із позовом до Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення 54 630,21 грн., з яких: 39 988,45 грн. - втрати від інфляції та 14 641,76 грн. - 3% річних.
Ухвалою суду від 09.12.2019р.: 1/ прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; 2/ розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; 3/ призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 08.01.2020р.; 4/ зобов'язано сторони подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань. Сторони повідомлені про дату та час судового засідання, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.
Ухвалою суду від 08.01.2020р., за клопотанням позивача, відкладено розгляд справи по суті на 04.02.2020р. Сторони повідомлені про дату та час судового засідання, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.
Ухвалою суду від 27.01.2020р. відмовлено у задоволенні клопотання представника ТОВ "К-2" Інвестмент" №б/н від 16.01.2020р. (вх. 452 від 21.01.2020р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у зв'язку із відсутністю технічної можливості забезпечити проведення відеоконференції у призначений час, згідно даних WEB-програми "Бронювання систем відеоконференцзв'язку".
Представник позивача подав клопотання №б/н від 28.01.2020р. (вх. №830 від 04.02.2020р.) про розгляд справи без його участі, оскільки ним подано усі витребувані докази, які підтверджують позовні вимоги, та у зв'язку із неможливістю бути присутнім у судовому засіданні.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне:
- між Товариством з обмеженою відповідальністю "Артемсіль Регіони-СК" та Дочірнім підприємством "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 01.02.2012р. укладено договір поставки №4/7, за яким товариство передало у власність підприємства сіль технічну, а останній частково провів оплату, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 449 095,00 грн.;
- між Товариством з обмеженою відповідальністю "Артемсіль Регіони-СК" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "К-2" Інвестмент" (новий кредитор) 09.06.2015р. укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) до відповідача щодо сплати суми основного боргу за договором поставки №4/7 від 01.02.2012р. в розмірі 449 095,00 грн.;
- ухвалою суду від 25.01.2017р. у справі №921/39/17-г/5 затверджено мирову угоду, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "К-2" Інвестмент" та Дочірнім підприємством "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", в якій сторони погодили графік погашення заборгованості за договором поставки №4/7 від 01.02.2012р. у розмірі 463 116,29 грн. (449 095,00 грн. основного боргу та 14 021,29 грн. судового збору) із кінцевим строком погашення 31.12.2017р.;
- відповідачем у період березень 2017р. - травень 2018р., на виконання мирової угоди, здійснені платежі на суму 218 400,00 грн., у зв'язку з чим 19.09.2018р. державним виконавцем Тернопільського міського відділу ДВС, за заявою стягувача, відкрито виконавче провадження ВП №57237804;
- за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 39 988,45 грн. та 3% річних у розмірі 14 641,76 грн., які розраховані відповідно до графіку погашення заборгованості, затвердженого мировою угодою, оскільки сторонами за взаємною згодою змінено порядок та строки виконання грошового зобов'язання.
Відповідач не подав відзиву на позов, письмових заяв, клопотань з процесуальних питань та не повідомив суду причин їх неподання, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень 12.12.2019р. та 11.01.2020р.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено:
- між Товариством з обмеженою відповідальністю "Артемсіль Регіони-СК" (далі - постачальник) та Дочірнім підприємством "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - покупець) 01.02.2012р. укладено договір поставки №4/7 (з врахуванням додаткових угод №1 від 06.02.2012р., №2 від 05.03.2012р., №3 від 10.04.2012р., №4 від 10.10.2012р. та додаткового договору №4/112 від 25.12.2012р.) (далі - договір), відповідно до умов якого сторони взяли на себе зобов'язання:
- постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплати сіль технічну, сіль для промислового перероблення кам'яну, сорт вищий, крупність 3 з антизлежувачем (далі - товар) (п.п. 1.1, 1.2 договору);
- розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником, отримання від постачальника рахунку на оплату товару, підписання сторонами акту приймання-передачі товару і передачі документів, що підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості), видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних чи залізничних накладних, актів приймання-передачі тощо. Покупець зобов'язується розрахуватись з постачальником за отриманий товар протягом 60 днів з моменту отримання вищезазначених документів (п.п. 4.1, 4.2, 4.3 договору);
- транспортні витрати, пов'язані з доставкою вантажу, проводяться за рахунок покупця або відшкодовуються покупцем відповідно до понесених постачальником затрат згідно відповідних документів, підтверджуючих їх (п. 4.4 договору);
- згідно п. 10.1 умов договору в редакції додаткового договору №4/112 від 25.12.2012р, такий набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.01.2013р.
Постачальник на виконання умов договору поставки №4/7 від 01.02.2012р. протягом жовтня-листопада 2012 року поставив покупцю товар на загальну суму 498 939,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: №РН-0001762 від 12.10.2012р. на суму 33 750,90 грн., №РН-0001768 від 14.10.2012р. на суму 33 275,70 грн., №РН-0001816 від 21.10.2012р. на суму 32 328,90 грн., №РН-0001840 від 24.10.2012р. на суму 34 410,30 грн., №РН-0001854 від 26.10.2012р. на суму 33 750,90 грн., №РН-0001856 від 26.10.2012р. на суму 34 330,50 грн., №РН-0001860 від 27.10.2012р. на суму 34 330,50 грн., №РН-0001864 від 28.10.2012р. на суму 33 275,70 грн., №РН-0001866 від 28.10.2012р. на суму 33 275,70 грн., №РН-0001867 від 28.10.2012р. на суму 33 750,90 грн., №РН-0001869 від 28.10.2012р. на суму 32 328,90 грн., №РН-0001881 від 30.10.2012р. на суму 34 080,60 грн., №РН-0001882 від 30.10.2012р. на суму 32 328,90 грн., №РН-0001887 від 01.11.2012р. на суму 31 860,90 грн. та №РН-0001888 від 01.11.2012р. на суму 31 859,70 грн., які підписані представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені печатками сторін договору, та довіреностями №138 від 12.10.2012р., №161 від 12.12.2012р., №79 від 19.10.2012р., №147 від 24.10.2012р., №145 від 26.10.2012р., №167 від 26.10.2012р., №161 від 26.10.2012р., №322 від 26.10.2012р., №462 від 26.10.2012р., №177 від 26.10.2012р., №193 від 26.10.2012р., №150 від 30.10.2012р., №177 від 30.10.2012р., №12/153 від 01.11.2012р., №118 від 01.11.2012р.
Також, постачальником, відповідно до п. 4.4 договору, проведенні роботи (надані послуги) по договору №4/7 від 01.02.2012р. щодо відправлення порожнього вагону приватного парку на суму 156,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000091 від 31.10.2012р., який підписаний представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені печатками сторін договору.
Відповідач свої зобов'язання за договором поставки №4/7 від 01.02.2012р. виконав частково, а саме оплатив 50 000,00 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 449 095,00 грн.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Артемсіль Регіони-СК" (далі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "К-2" Інвестмент" (далі - новий кредитор) 09.06.2015р. укладено договір про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого новий кредитор одержав право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника (ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України") належного виконання всіх зобов'язань за договором поставки №4/7 від 01.02.2012р., в тому числі право вимоги щодо сплати суми основного боргу у розмірі 449 095,00 грн. за поставлений товар.
ТОВ "К-2" Інвестмент", у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань, взятих на себе згідно договором поставки №4/7 від 01.02.2012р., звернувся 05.01.2017р. до суду з позовною заявою про стягнення з ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 449 095,00 грн. боргу за поставлений товар та надані послуги, 430 981,39 грн. втрат від інфляції та 54 325,63 грн. 3% річних.
Ухвалою суду від 25.01.2017р. у справі №921/39/17-г/5 затверджено укладену між сторонами мирову угоду та припинено провадження у справі.
Відповідно до умов мирової угоди:
- сторони дійшли згоди про зменшення зобов'язання в частині 3% річних на суму 54 325,63 грн., а також суму витрат від інфляції на суму 43 0981,39 грн., будь-яких збитків боргу шляхом прощення боргу, згідно зі ст. 604 ЦК України;
- сторони дійшли згоди про те, що відповідач зобов'язується сплатити на користь позивача суму основного боргу згідно договору поставки № 4/7 від 01.02.2012р. в розмірі 449 095,00 грн. та відшкодувати судовий збір в розмірі 14 021,29 грн., тобто, сплатити суму в загальному розмірі 463 116,29 грн. за наступним графіком:
1. до 28.02.2017р. в розмірі - 42 100,00 грн.;
2. до 31.03.2017р. в розмірі - 42 100,00 грн.;
3. до 30.04.2017р. в розмірі - 42 100,00 грн.;
4. до 31.05.2017р. в розмірі - 42 100,00 грн.;
5. до 30.06.2017р. в розмірі - 42 100,00 грн.;
6. до 31.07.2017р. в розмірі - 42 100,00 грн.;
7. до 31.08.2017р. в розмірі - 42 100,00 грн.;
8. до 30.09.2017р. в розмірі - 42 100,00 грн.;
9. до 31.10.2017 р. в розмірі - 42 100,00 грн.;
10. до 31.12.2017р. в розмірі - 42 116,29 грн.;
- після виконання умов мирової угоди зобов'язання відповідача з виконання договору поставки №4/7 від 01.02.2012р. є такими, що припинилися повністю, сторони не матимуть одна до одної жодних претензій, пов'язаних з виконанням договору поставки №4/7 від 01.02.2012р., сума заборгованості відповідача, що виникла внаслідок виконання договору поставки №4/7 від 01.02.2012р., є остаточною та не може бути збільшена;
- позивач заявляє, що не має будь-яких вимог та/або претензій до відповідача з приводу відшкодування негативних наслідків (в тому числі збитків, сум штрафу, пені, інфляційних нарахувань, інших витрат чи втрат) неналежного виконання боржником договору поставки №4/7 від 01.02.2012р.
Відповідач у період березень 2017р. - травень 2018р. частково виконав умови мирової угоди та сплатив на користь позивача 218 400,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №1220 від 21.03.2017р. на суму 84 200,00 грн., №141 від 12.06.2017р. на суму 42 100,00 грн., №605 від 26.09.2017р. на суму 42 100,00 грн., №698 від 02.02.2018р. на суму 10 000,00 грн., №814 від 06.03.2018р. на суму 10 000,00 грн., №929 від 21.03.2018р. на суму 10 000,00 грн., №1088 від 03.04.2018р. на суму 10 000,00 грн., №1237 від 11.05.2018р. на суму 10 000,00 грн.
Державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Сухарським Р.С. 19.09.2018р. винесено постанову ВП №57237804 про відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали суду від 25.01.2017р. у справі №921/39/17-г/5 про затвердження мирової угоди.
Позивач, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань згідно умов договору поставки №4/7 від 01.02.2012р. та з врахуванням зміненого порядку погашення, затвердженого мировою угодою, звернувся з позовом про стягнення з відповідача 39 988,45 грн. втрат від інфляції, нарахованих за період з травня 2017р. по жовтень 2019р. та 14 641,76 грн. 3% річних, нарахованих за період з 01.03.2017р. по 26.11.2019р.
Суд, на підставі ст. 86 ГПК України, оцінивши подані позивачем докази та наведені доводи, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково. При цьому, суд виходив із наступного:
- укладений між сторонами договір, за своєю правовою природою, є договором поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (ст. 712 ЦК України), порядок виконання якого регулюється нормами ЦК України;
- відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;
- частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202 - 205 ГК України, ст.ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема, за ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За приписами ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
За приписами статей 514, 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).
Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору. Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.02.2018р. у справі №44/497-б.
У розумінні статей 78, 80 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017р.), одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову. Затвердження судом мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією. Тому мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2018р. у справі №908/1604/17.
Затвердження судом мирової угоди у справі №921/39/17-г/5 призвело до зміни матеріально-правових відносин сторін, в тому числі і порядок сплати вже існуючого основного боргу за договором (а саме, погодження інших, ніж встановленого умовами договору, строків сплати такого боргу). Уклавши мирову угоду, сторони фактично розстрочили сплату заборгованості за договором поставки та встановили інший порядок та строки розрахунків за договором поставки №4/7 від 01.02.2012р. Тобто за умовами мирової угоди сторони за взаємною згодою змінили та визначили інші строки сплати основного боргу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 25.10.2019р. у справі №920/115/18 та постанові Верховного Суду від 04.12.2019р. у справі №904/3974/18.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Матеріалами справи підтверджено:
- відповідно до мирової угоди, затвердженої ухвалою суду від 25.01.2017р. у справі №921/39/17-г/5, відповідач зобов'язався сплатити на користь позивача суму основного боргу згідно договору поставки № 4/7 від 01.02.2012р. в розмірі 449 095,00 грн. та відшкодувати судовий збір в розмірі 14 021,29 грн., тобто, сплатити суму в загальному розмірі 463 116,29 грн. за наступним графіком: 1/ до 28.02.2017р. в розмірі - 42 100,00 грн.; 2/ до 31.03.2017р. в розмірі - 42 100,00 грн.; 3/ до 30.04.2017р. в розмірі - 42 100,00 грн.; 4/ до 31.05.2017р. в розмірі - 42 100,00 грн.; 5/ до 30.06.2017р. в розмірі - 42 100,00 грн.; 6/ до 31.07.2017р. в розмірі - 42 100,00 грн.; 7/ до 31.08.2017р. в розмірі - 42 100,00 грн.; 8/ до 30.09.2017р. в розмірі - 42 100,00 грн.; 9/ до 31.10.2017 р. в розмірі - 42 100,00 грн.; 10/ до 31.12.2017р. в розмірі - 42 116,29 грн.;
- відповідач у період березень 2017р. - травень 2018р. частково виконав взяті на себе зобов'язання на загальну суму 218 400,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, і станом на день прийняття рішення судом за ним рахується заборгованість в сумі 244 716,29 грн.
Отже, враховуючи факт неналежного виконання відповідачем як умов Договору, так і умов Мирової угоди, позивач має право на отримання заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019р. у справі №917/1564/17.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (п. 3.2 чинної постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", а також листа Верховного Суду України від 03.04.19997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", перевіривши на відповідність нараховані позивачем на прострочену суму боргу інфляційні втрати та 3% річних, встановив правомірність таких нарахувань на суми: 36 275,05 грн. - інфляційні втрати за період з травня 2017р. по жовтень 2019р. та 14 641,76 грн. - 3% річних з 01.03.2017р. по 26.11.2019р., які підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи, а саме з розрахунку, відповідно до умов мирової угоди:
- за перший платіж (до 28.02.2017р.) (оплата проведена 22.03.2017р. у розмірі 84 000,00 грн. за лютий та березень 2017р.) - 72,67 грн. 3% річних за період з 01.03.2017р. по 21.03.2017р.;
- за третій платіж (до 30.04.2017р.) (оплата проведена 12.06.2017р. у розмірі 42 000,00 грн. за квітень 2017р.) - 145,33 грн. 3% річних за період з 01.05.2017р. по 11.06.2017р.; 547,30 грн. інфляційних втрат за травень 2017р. (в частині стягнення 673,60 грн. відмовляється, оскільки позивач помилково включив червень 2017 року до розрахункового періоду, так як заборгованість погашена 12.06.2017р.);
- за четвертий платіж (до 31.05.2017р.) (оплата проведена 26.09.2017р. у розмірі 42 000,00 грн. за травень 2017р.) - 404,85 грн. 3% річних за період з 01.06.2017р. по 25.09.2017р.; 1 263,00 грн. інфляційних втрат за червень - вересень 2017р.;
- за п'ятий платіж (до 30.06.2017р.) (оплата проведена 02.02.2018р. у розмірі 10 000,00 грн., 07.03.2018р. у розмірі 10 000,00 грн., 21.03.2018р. у розмірі 10 000,00 грн. та 03.04.2018р. у розмірі 10 000,00 грн. за червень 2017р.) - 879,40 грн. 3% річних за період з 01.07.2017р. по 10.05.2018р.; 3 369,50 грн. інфляційних втрат за липень 2017р. - квітень 2018р. (в частині стягнення 27,40 грн. відмовляється, оскільки позивач помилково застосував сукупний індекс інфляції при розрахунку);
- за шостий платіж (до 31.07.2017р.) (оплата проведена 11.05.2018р. у розмірі 10 000,00 грн. за липень 2017р.) - 2 567,44 грн. 3% річних за період з 01.08.2017р. по 26.11.2019р.; 4 907,10 грн. інфляційних втрат за серпень 2017р. - жовтень 2018р. згідно розрахунку позивача (в частині стягнення 2 254,60 грн. відмовляється, як надмірно нараховані);
- за сьомий платіж (до 31.08.2017р.) - 2 827,04 грн. 3% річних за період з 01.09.2017р. по 26.11.2019р.; 7 830,60 грн. інфляційних втрат за вересень 2017р. - жовтень 2019р. (в частині стягнення 589,40 грн. відмовляється, оскільки позивач помилково застосував сукупний індекс інфляції при розрахунку);
- за восьмий платіж (до 30.09.2017р.) - 2 723,24 грн. 3% річних за період з 01.10.2017р. по 26.11.2019р.; 6 988,60 грн. інфляційних втрат за жовтень 2017р. - жовтень 2019р. (в частині стягнення 168,40 грн. відмовляється, оскільки позивач помилково застосував сукупний індекс інфляції при розрахунку);
- за дев'ятий платіж (до 31.10.2017р.) - 2 615,97 грн. 3% річних за період з 01.11.2017р. по 26.11.2019р.; 6 315,00 грн. інфляційних втрат за листопад 2017р. - жовтень 2019р.;
- за десятий платіж (до 31.12.2017р.) - 2 405,82 грн. 3% річних за період з 01.01.2018р. по 26.11.2019р.; 5 053,95 грн. інфляційних втрат за січень 2018р. - жовтень 2019р.
Отже, у частині стягнення 3 713,40 грн. інфляційних втрат відмовляється, як надмірно заявлені.
Судовий збір у розмірі 1 921,00 грн., згідно ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Тернопільський Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. О. Кульчицької, 8, м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код - 31995099) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "К-2" Інвестмент" (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 4, оф. 51, ідентифікаційний код - 20601776) 36 275 (тридцять шість тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 05 коп. втрат від інфляції, 14 641 (чотирнадцять тисяч шістсот сорок один) грн.76 коп. 3% річних та 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять один) грн. 00 коп. судового збору.
3. В частині стягнення 3 713,40 грн. втрат від інфляції - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили протягом 20 днів з дня виготовлення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Тернопільської області.
Повне рішення складено 10 лютого 2020 року.
Суддя М.С. Стадник