61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
10 листопада 2009 р. Справа № 2-а-366/09/2002
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді - Макаренко Я.М.
Суддів Шевцової Н.В., М»ягкого Є.В.
за участю секретаря судового засідання: Антоненко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області на постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 25.06.2009 р. по справі № 2-а-366/09/2002
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області
третя особа начальник Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області-Лупаненко Ольга Вікторівна
про визнання дій неправомірними та перерахунок пенсії,
19.05.2009 року ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області (надалі по тексту відповідач), третя особа- начальник Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області-Лупаненко Ольга Вікторівна в якому просив суд:
-задовольнити адміністративний позов повністю, прийнявши постанову про визнання неправомірним виплату відповідачем щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком, на підставі Постанов Кабіне ту Міністрів України від 20.02 1996 року №49/96-ВР та від 26.07. того ж року №831 за період із 1 січня 2005 року по 2007 рік, а також із 2008 року по теперішній час у розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до За кону України №107-VI від 28.12.2007 року всупереч положенням ст.ст.19, 22, 46 Консти туції України та ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які пост раждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»і ст. 28 Закону України"Про загальнообо в'язкове державне пенсійне страхування»та відмову у її перерахунку;
-зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківсь кої області, третя особа: Лупаненко О.В. - начальник управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області, відповідно до положень ст.ст. 19, 22, 46 Конституції України та ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законів України «Про Держав ний бюджет України на 2005 рік», «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік»та «Про Державний бюджет України на 2009 рік»здійснити перерахунок та виплачувати щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу її нарахування взяв ши розміри мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 28 Закону України"Про за гальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме: 30 процентів мінімальної пен сії за віком, починаючи із 1 вересня 2005 року за виключенням раніше виплачених із цього питання коштів.
В судовому засідання суду першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги та просив суд зобов»язати відповідача нарахувати та виплатити додаткову пенсію з 01.05.2007 року і в подальшому здійснювати виплату вказаної додаткової пенсії відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 25.06.2009 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області щодо відмови перерахунку розміру призначеної додаткової пенсії ОСОБА_1
Зобов»язано в строк два місяця після набрання чинності постанови суду Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області провести щодо ОСОБА_1 перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, починаючи з 1 травня 2007 року по 1 липня 2009 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області на користь ОСОБА_1 300 грн. суми витрат на правову допомогу.
Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття судом рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: 99,100 КАС України, ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", Постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", що призвело до неправильного вирішення справи, ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», Постанови Кабінету міністрів України № 530 «деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має другу категорію особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 16.12.1992 р.( а.с.14).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач необґрунтовано виплачував пенсію виходячи із розміру пенсії, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" та виходячи з розміру, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року №796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(надалі по тексту Закон №796).
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до 2 категорії, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, призначається в розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивача такого права є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при розмірі пенсії позивачеві застосуванню підлягає ст. 51 Закону України №796, а не Постанова Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 р. та постанова Кабінету Міністрів України 16.07.2008 р за № 654, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Також, колегія суддів, вважає, що суд правильно не взяв до уваги посилання відповідача на ч.5 ст.54 Закону №796, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено мінімальний розмір пенсії за віком.
Зі ст.ст. 51,54 Закону №796 випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за основу їх нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 51 Закону №796.
Відповідно до ч.3 ст.67 Закону №796, яка набрала чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому правильним є висновок суду щодо протиправності відмови відповідачем у перерахунку пенсії у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог за період 01.01.2008 року по 21.05.2008, виходячи з наступного.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008, № 10-рп/2008 зміни внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнано неконституційними.
Таким чином, протягом періоду часу з 1.01.2008 року до 22.05.2008 року діяла нова редакція ст. ст. 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що зумовлює відсутність підстав для визнання неправомірними дій відповідача по виплаті позивачу пенсії у розміру нижчому 30% мінімальної пенсії за віком.
Отже, органи Пенсійного фонду України, здійснивши у зазначений період, виплату пенсії у розмірах, встановлених законом про Державний бюджет на відповідний рік, правомірно діяли, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України. Таким чином, з 1.01.2008 року до 22.05.2008 року органи Пенсійного фонду України не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах встановлених ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції закону від 06.06.1996 р., оскільки протягом цього часу положення вказаного закону в зазначеній редакції не діяли.
Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому відповідач з 22 травня 2008 року під час обчислення додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинен був керуватися ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р.
Отже, суд першої інстанції, не врахував змін внесених до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до Закону України від 28.12.2007 № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та прийшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог щодо необхідності перерахунку та виплати позивачу додаткової пенсії у період часу з 01.01.2008 р. по 22.05.2008 р., в зв»язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в цій частині з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні даної частини позовних вимог.
При цьому суд першої інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги щодо пропущення позивачем строку звернення до суду з позовом, оскільки відповідно до ч.2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Приймаючи до уваги наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області протиправними у відмові перерахунку розміру призначеної додаткової пенсії та зобов'язати управління провести по відношенні до позивача перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за період з 1 травня 2007 року по 01.01.2008 року та з 22.05.2008 року по 1.07.2009 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленою ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Крім того, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області на користь позивача суми витрат на правову допомогу, оскільки в матеріалах справи відсутні докази понесених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 300 грн.
Таким чином, на підставі наведеного, через порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню, із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні вищевказаної частини позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 195, ч.3 ст. 198, ч.4 ст. 202, ч.2 ст. 205, 207 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області -задовольнити частково.
Постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 25.06.2009 р. по справі № 2-а-366/09/2002 скасувати в частини стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області на користь ОСОБА_1 300 грн. суми витрат на правову допомогу, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області щодо відмови у перерахунку розміру призначеної додаткової пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року та щодо зобов»язання Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області провести перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»за період з 01.01.2008 р. по 21.05.2008 р. та прийняти в цій частині позовних вимог нову постанову, якою в задоволенні даної частини позовних вимог ОСОБА_1-відмовити.
В іншій частині постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 25.06.2009 року по справі № 2-а-366/09-залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Макаренко Я.М.
Судді< підпис >
< підпис >Шевцова Н.В. М'ягкий Є.В.
< Список > < Текст >
Повний текст постанови виготовлений 16.11.2009 р.