04 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.003895 пров. № 857/12049/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.
суддів: Ніколіна В.В., Старунського Д.М.,
за участю секретаря судових засідань - Чопко Ю.Т.
представника позивача - Тунського А.Р.
представника відповідача - Кулі Є.Є.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року (головуючий суддя: Коморний О.І., місце ухвалення - м. Львів, дата складення повного тексту рішення - 30.09.2019) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови, -
встановив:
ОСОБА_1 , 30.07.2019 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 12.04.2019 № UA209000/2019/000213/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00573 від 12.04.2019 Львівської митниці ДФС.
Обґрунтовує позов тим, що декларантом з метою митного оформлення подана відповідачу електронна митна декларація на легковий автомобіль марки BMW Х3, номер кузова - НОМЕР_1 , рік випуску - 2011, що придбаний за ціною 4000 євро. Однак, відповідачем за результатами перевірки митної декларації № UA209190/2019/032433 від 10.04.2019, прийнято картку відмови у митному оформленні та рішення про коригування митної вартості, відповідно до якого, застосовуючи резервний метод, визначено митну вартість імпортованого автомобіля в сумі 10800 євро. На думку позивача, ним надані всі необхідні документи, що підтверджують вартість автомобіля та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Вказані рішення позивач вважає протиправними, оскільки долучені документи надавали змогу відповідачу визнати митну вартість придбаного автомобіля.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає таке є необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, покликається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві.
Відповідачем, 12.12.2019 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні 21.01.2020, протокольною ухвалою, судом апеляційної інстанції у зв'язку з реорганізацією, замінено Львівську митницю ДФС, на її правонаступника - Галицьку митницю Держмитслужби.
Представник позивача Тунський А.Р., у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, пояснення надав аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Просить апеляційну скаргу задовольнити, а судове рішення скасувати.
Представник позивача Куля Є.Є., у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 придбав у нерезидента Ліквідованого командитного товариства «Multiservices SA» в Брюсселі транспортний засіб - легковий автомобіль, що був у використанні, марки BMW, модель ХЗ, ідентифікаційний номер транспортного засобу (номер кузова) НОМЕР_2 , згідно рахунку № 02/2018 від 07.01.2019, в якому визначено вартість відповідного транспортного засобу у сумі 4000 євро.
На підтвердження оплати вартості транспортного засобу, позивачем надано банківську квитанцію від 29.12.2018, відповідно до якої ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) оплатила суму у розмірі 4000 євро, призначення платежу Тунський Юрій (Yuri Tunsky (Pass № FJ871850) ) BMW X3-WBAWY31030L554039.
До Львівської митниці ДФС подано митну декларацію № UA209190/2019/032433 від 10.04.2019, якою задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме легковий автомобіль марки BMW, модель ХЗ xDrive 20d, категорія МІ, що використовувався, 2011 року випуску, модельний рік - 2011, дата першої реєстрації: 19.20.2011, номер кузова: НОМЕР_1 , номер двигуна: не визначений, об'ємом - 1995 см куб, 120 Kw, тип двигуна - дизельний, колісна формула - 4x4, коричневого кольору. Загальна кількість місць для сидіння - 5, кількість дверей - 5. Країна виробництва - Німеччина (DE), виробник «BMW». Призначений для використання по дорогах загального користування. Самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - 4000 євро.
Відповідачем, за результатами розгляду даної декларації, прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00573 та Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000213/2, де скориговано вартість автомобіля до 10800,00 євро.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що в задоволені позову необхідно відмовити, оскільки не спростовано того факту, що VIN код задокументованого придбаного автомобіля BMW Х3 - WBAWY31030L554039, не відповідає VIN коду автомобіля, який було подано до розмитнення, а саме WBAWY31030L554034. Отже, у митного органу виникли обґрунтовані підстави вважати, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість автомобіля марки BMW, модель Х3, VIN код НОМЕР_1 , 2011 року випуску в сумі 4000 євро.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Так, ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-3 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 ст. 54 МК України).
Так, ч. 7 ст. 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Крім цього, обов'язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 15.05.2018 № 809/1260/17.
Як вбачається з матеріалів справи, під час митного оформлення, відповідачу було надано ряд документів, зокрема: рахунок-фактуру (інвойс) № 02/2018 від 07.01.2019, копію банківської квитанції від 29.12.2018, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні) UA20903/2019/22296 від 10/04/2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 24.04.2017, копія митної декларації країни відправлення 19PL402010Е0405178 від 09.04.2019, паспортний документ FJ НОМЕР_4 від16.04.2018, паспортний документ, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України КВ 638495 від 05.04.2001, митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів UA209190.2019.032433 від 10.04.2019.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в інвойсі № 02/2018, який подано позивачем, VIN код WBAWY31030L554039 автомобіля марки BMW, модель Х3, не відповідає VIN коду автомобіля який було подано до розмитнення, а саме WBAWY31030L554034, відповідно до декларації № UA209190/2019/032433 від 10.04.2019.
Однак, для спростування вказаних неточностей, позивачем подано переклад листа ТОВ «SCS MULTISERVICE», з якого вбачається про наявність фактичної помилки в рахунку № 02/2018 на суму 4000 євро, що відповідає вартості придбання автомобіля BMW Х3. Номер шасі (кузова) « НОМЕР_2 » зазначений у цьому рахунку є невірним. Номер шасі (кузова) транспортного засобу, проданого пану Юрію Тунському, є «WBAWY31030L554034».
Щодо покликання представника відповідача в судовому засіданні, в суді апеляційної інстанції, що відповідно до копії банківської квитанції від 29.12.2018 на суму 4000 євро, у графі «Замовник» зазначено ОСОБА_4 , у графі «Отримувач» вказано REF LEX Catherine Herinckx Avenue, у графі «призначення платежу» - Тунський Юрій, що у свою чергу не підтверджує оплату за вказаний транспортний засіб позивачем, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними. Оскільки, з копії банківської квитанції від 29.12.2018 на суму 4000 євро, можливо ідентифікувати покупця автомобіля BMW, модель Х3, VIN код НОМЕР_1 , а саме Тунського Юрія (паспорт НОМЕР_5 ).
Таким чином, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар, ціну та його оплату, а отже у сукупності містять відомості, які підтверджують числові значення митної вартості й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що твердження митного органу про неможливість визначення митної вартості транспортного засобу, що ввозився позивачем, із застосуванням першого методу є безпідставним, а відтак наявні підстави для визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/0057 та Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000213/2 від 12.04.2019.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При поданні позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 1536, 80 грн (квитанція № 0.0.1419087825.1 від 24.07.2019, 0.0.1419087822.1 від 24.07.2019), за подання апеляційної скарги - 2305,20 грн (квитанція від 05.11.2019).
Оскільки, позовні вимоги задоволено повністю, то відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, судовий збір необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС, на користь позивача в сумі 3842 грн.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції задовольняючи позов, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 1.380.2019.003895 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості № UA209000/2019/000213/2 від 12.04.2019.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00573 від 12.04.2019
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС (код ЄДРПОУ - 39420875) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_6 ) судовий збір у розмірі 3842 грн (три тисячі вісімсот сорок дві гривні).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач: О. М. Гінда
судді В. В. Ніколін
Д. М. Старунський
Повне судове рішення складено 10.02.2020