Справа № 743/1/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Павленко О.В. Суддя-доповідач Шурко О.І.
07 лютого 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу громадянина Федеративної Республіки Сомалі ОСОБА_1 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 03 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до громадянина Федеративної Республіки Сомалі ОСОБА_1 про продовження строку затримання, -
Представник військової частини НОМЕР_1 ЗРУ ДПС України звернувся до суду з позовом до громадянина Федеративної Республіки Сомалі ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив продовжити строк затримання відповідача до вирішення питання про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідача, згідно рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.07.2019, затримано з поміщенням до ПТПІ терміном на шість місяців до вирішення питання про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні. З метою надання статусу біженця відповідач звернувся із заявою до ДМС України у Київській області та на даний час триває процедура оскарження рішення про відмову у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні. Водночас, строк затримання відповідача закінчується 05.01.2020.
Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 03 січня 2020 року позов задоволено. Продовжено строк затримання громадянина Федеративної Республіки Сомалі ОСОБА_1 до остаточного прийняття рішення за заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, але не більше ніж на шість місяців, а саме до 05 липня 2020 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін виходячи із наступного.
За матеріалами справи вбачається, що Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.07.2019 відповідача затримано з поміщенням до ПТПІ терміном на шість місяців до вирішення питання про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Згідно копії листа ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 08.08.2019 вбачається, що відповідач був документований довідкою про звернення за захистом в Україну №009176, строк дії якої було продовжено до 16.07.2019.
Відповідно до копії листа ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 26.12.2019, вбачається, що відповідач 28.08.2018 звернувся до УДМС у Київській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, на підтвердження чого його було документовано довідкою, строк дії якої закінчився 16.07.2019. Наказом УДМС у Київській області від 14.08.2018 № 306 відповідачу було відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Зазначене рішення УДМС у Київській області було оскаржено відповідачем, проте рішенням ДМС від 29.01.2019 №04-19 його скаргу було відхилено. Зазначене рішення ДМС відповідач оскаржив у судовому порядку та на даний час ним подана апеляційна скарга.
Згідно інформації, яка міститься на офіційних порталах "Судова влада України" та "Єдиний державний реєстр судових рішень", станом на 03.01.2019, вбачається наступне.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2019 року було відмовлено у задоволенні позову відповідача про визнання протиправним та скасування наказу Управління Державної міграційної служби України в Київській області № 306 від 14.09.2018 про відмову ОСОБА_2 в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. А також про визнання протиправним та скасування рішення Державної міграційної служби України № 04-19 від 29.01.2019 про відхилення скарги на рішення УДМС України в Київській області про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2019 було залишено без руху апеляційну скаргу відповідача на вищезазначене рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2019 року та встановлено десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
Суд першої інстанції прийшов висновку, що оскільки відповідач звернувся із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, однак остаточне рішення за його зверненням ще не прийнято, тому строк затримання відповідача необхідно продовжити до остаточного прийняття рішення за заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, але не більше ніж на шість місяців.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Конвенцією "Про захист прав людини і основоположних свобод" від 04.11.1950 (далі - Конвенція), Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" № 3773-VI від 22.09.2011 (далі - Закон № 3773-VI), Інструкцією про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України № 353/271/150 від 23.04.2012 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України № 38/77 від 22.01.2018) (далі - Інструкція № 353/271/150).
Так, відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У п.п. 7, 14, 15 ч. 1 ст. 1 Закону № 3773-VI визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Нелегальний мігрант - це іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Згідно з частин першої - другої ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Статтею 5 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: a) законне ув'язнення особи після засудження її компетентним судом; b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом; c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення; d) затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його до компетентного органу; e) законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг; f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
У частині четвертій ст. 30 Закону № 3773-VI визначено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більше як на 18 місяців.
Положеннями ст. 289 КАС України передбачено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Відповідно до частини 4 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» у разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.
Колегія суддів зауважує, що остаточне рішення за заявою відповідача про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, станом на день розгляду адміністративної справи, не прийнято.
Отже, у даному випадку наявні чіткі законодавчі підстави, передбачені ст. 289 КАС України, для продовження строку затримання відповідача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та продовження строку затримання відповідача терміном на шість місяців.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.
Аналізуючи доводи апелянта про те, що він не ухилявся від ідентифікації, колегія суддів зазначає, що дані обставини дійсно є важливими, але їх наявність не виключає законодавчо регламентованої можливості продовження затримання відповідача у порядку ст. 289 КАС України, про що зазначалося вище.
Твердження апелянта про те, що під час судового засідання в суді першої інстанції йому було надано перекладача з арабської мови, яку позивач не розумів, колегія суддів зауважує, що при винесені рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.07.2019 відносно відповідача брав участь перекладач з арабської мови, і у останнього з цього приводу жодних нарікань не виникало. Крім того, із загально доступних джерел встановлено, що офіційними мовами Федеративної Республіки Сомалі є сомалійська та арабська мови.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частин першої - другої ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу громадянина Федеративної Республіки Сомалі ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 03 січня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Ганечко О.М.