про відмову у видачі судового наказу
10 лютого 2020 року м. Чернігівсправа № 927/83/20
Суддя Господарського суду Чернігівської області Книш Н.Ю., розглянувши заяву від 03.02.2020 №14-11/12
Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»
бульвар Шевченка, 18, м. Київ, 01601
в особі: Чернігівської філії ПАТ «Укртелеком»
проспект Перемоги, 76 м. Чернігів, 14000
про видачу судового наказу про стягнення з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «РАКСОР» (вул. Незалежності, 36, кв.2, м. Остер, Козелецький район, Чернігівська область, 17044), 2291 грн 23 коп. заборгованості, 3% річних у сумі 132 грн 66коп. та пені у сумі 405 грн 77 коп. за договором оренди комерційної нерухомості №74Е000-144/18 від 01.05.2018.
04.02.2020 до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Чернігівської філії ПАТ «Укртелеком» про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАКСОР» 2829,66 грн, а саме: 2291 грн 23 коп. боргу, 3% річних у сумі 132 грн 66 коп. та пені у сумі 405 грн 77 коп. за договором оренди комерційної нерухомості №74Е000-144/18 від 01.05.2018, а також сплаченого заявником судового збору - 210,20грн.
В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на те, що в порушення умов договору орендар зобов'язання по щомісячній сплаті орендної плати, плати за послуги з утримання комерційної нерухомості та інших, передбачених договором, платежів належним чином не виконував, порушував строки внесення орендної плати та інших, передбачених договором, платежів, що призвело до виникнення заборгованості за договором №74Е000-144/18 від 01.05.2018 - за оренду приміщення в розмірі 2291,23 грн за квітень 2019 року.
Розглянувши подану заявником заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про видачу судового наказу виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, наказного провадження.
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Частинами 1-3 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.
Як встановлено судом, заяву про видачу судового від 03.02.2020 №14-11/12 підписано представником заявника - Комлаш В.М.
Оскільки, заяву про видачу судового наказу подано представником, то у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України, у заяві повинно бути зазначено місце проживання представника.
Однак, в порушення зазначених приписів заява Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Чернігівської філії ПАТ «Укртелеком» не містить інформації про місце проживання представника, що є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу.
За приписами п. 4 ч.3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України, до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Як вбачається з умов договору №74Е000-144/18 оренди комерційної нерухомості від 01.05.2018, орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця до 20 числа розрахункового місяця, а плата за послуги з утримання комерційної нерухомості, теплопостачання, електроенергію та витрати за експлуатацію й обслуговування електромереж та електрообладнання - до 20 числа місяця наступного за розрахунковим. Невиставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати, плати за послуги з утримання комерційної нерухомості, електроенергію та витрат за експлуатацію й обслуговування електромереж та електрообладнання та відповідальності за несплату чи несвоєчасну сплату рахунку (п. 3.7 договору оренди).
При цьому, за приписами п. 3.4 договору оренди комерційної нерухомості №74Е000-144/18 від 01.05.2018 витрати на електроенергію орендар оплачує в порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією згідно даних електролічильника та розрахунку орендодавця в термін, визначений в пункті 3.8. Кількість фактично спожитої орендарем електричної енергії за місяць зазначається на зворотній стороні акту наданих послуг. Акти наданих послуг та рахунки направляються простою кореспонденцію орендарю щомісяця до 10 числа місяця, наступного за звітним. У разі відсутності зауважень від орендаря до 18 числа місяця, наступного за звітним про неотримання актів, рахунків та щодо кількості спожитої електричної енергії за звітний місяць, акти наданих послуг та кількість спожитої енергії вважаються прийнятими орендарем в редакції орендодавця. Крім того, орендар оплачує витрати на експлуатацію й обслуговування електромереж в розмірі 0,24 грн за кожний спожитий кВт електроенергії.
Згідно з п. 3.6 договору оренди комерційної нерухомості №74Е000-144/18 від 01.05.2018 щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця, орендодавець надає орендарю акт про надані послуги, яким підтверджується обсяг та вартість послуг оренди за попередній місяць. Орендар зобов'язаний підписати акт про надані послуги (або рахунок -акт) та повернути його орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.
Заявником до матеріалів заяви про видачу судового наказу не додано акт наданих послуг, в тому числі з відміткою на зворотній стороні акту про кількість фактично спожитої орендарем електричної енергії за місяць, розрахунку орендодавця щодо витрат на електроенергію орендаря, передбачених п. 3.4 договору.
Суд звертає увагу, що заявником до заяви про видачу судового наказу додано копію рахунку №74-ЯМД19-10 від 31 березня 2019, в якому зазначено період нарахування з 01.03.2019 по 31.03.2019, при цьому в заяві визначається невиконання боржником зобов'язань за квітень 2019 року, а не за березень 2019 року.
За таких обставин, суд доходить висновку, що заявником, в супереч приписів п. 4 ч.3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України, до заяви про видачу судового наказу не додано документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Статтею 148 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Пунктом 3 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього кодексу.
Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу приписів ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нормами ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
За приписами ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських взаємовідносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Таким чином, пеня за своєю правовою природою не є заборгованістю за договором, а являється видом штрафних санкцій, яку сторона зобов'язання сплачує у разі невиконання/неналежного виконання зобов'язань та у випадку, якщо відповідальність у вигляді пені була передбачена договором.
При відмові у видачі наказу щодо стягнення з боржника 3 % річних суд виходить з наступного.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 198 Господарського кодексу України платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону. Відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.
Отже, вимоги про сплату 3% річних виникають в силу закону відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Вимоги про сплату пені, визначення якої надається в главі 49 Цивільного кодексу України «Забезпечення виконання зобов'язання», та, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, нарахувань 3% річних у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов'язанням, а є додатковими способами захисту майнового права та інтересу кредитора та заходом відповідальності за порушення зобов'язань, та у випадку їх належного обґрунтування та розрахунку вказані суми можуть бути стягнуті з боржника в порядку позовного провадження, оскільки в порядку наказного провадження можливо стягнути лише неоспорювану заборгованість.
Зважаючи на принципи наказного провадження та встановлений порядок розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та безспірність якої підтверджується доданими до заяви документами.
За правилами ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Частиною 3 статті 152 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі, якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою пов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Отже, оскільки стягнення пені та 3% річних є відповідними заходами забезпечення та відповідальності за порушення зобов'язань та правовим наслідком порушення зобов'язання у разі прострочення його виконання, а також враховуючи можливість стягнення виключно неоспорюваної заборгованості в порядку наказного провадження, вимога про стягнення пені та 3% річних не підлягає розгляду в порядку наказного провадження.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявником заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим відмовляє у видачі судового наказу на підставі пункту 3 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення з боржника пені та 3% річних.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до положень частини 2 статті 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
За приписами ч.2 ст.154 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи, що заява Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» про видачу судового наказу складена з порушенням приписів п.3 ч.2, п.4 ч.3 ст. 150, а також п.3 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що у видачі судового наказу має бути відмовлено.
Керуючись ст. 148, 150, 152, 153, 234, 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Публічному акціонерному товариству «Укртелеком» в особі Чернігівської філії ПАТ «Укртелеком» у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАКСОР» 2829,66 грн, а саме: 2291 грн 23 коп. боргу, 3% річних 132 грн 66 коп. та 405 грн 77 коп. пені за договором оренди комерційної нерухомості №74Е000-144/18 від 01.05.2018.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала підписана 10.02.2020.
Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання в порядку ст.256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://www.court.gov.ua. або в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя Н.Ю.Книш