61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
07 грудня 2009 р.Справа № 2-а-9237/09/1670
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Водолажської Н.С.
Суддів: Мінаєвої О.М. , Гуцала М.І.
при секретарі судового засідання -Чміленко Н. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2009р. по справі № 2-а-9237/09/1670
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві
про перерахунок пенсії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві, в якому просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити йому державну пенсію, як інваліду II групи захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 06.07.2008 року відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну його здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з послідуючим перерахунком.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2009р. по справі № 2-а-9237/09/1670 позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві про перерахунок пенсії задоволено частково, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві провести перерахунок державної пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2008 року відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»по другій групі інвалідності в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з послідуючим перерахунком розміру вказаної пенсії в зв'язку зі змінами розміру мінімальної пенсії за віком та провести виплату, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві провести перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2008 року відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»по другій групі інвалідності у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, з послідуючим перерахунком в зв'язку зі змінами розміру мінімальної пенсії за віком та провести виплату. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач, Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду мотивує тим, що судом не взяті до уваги положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зазначає, що виплата пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи здійснювалася відповідачем відповідно до постанов Кабінету Міністрів України, які були прийняті на виконання Законів України «Про Державний бюджет України»та в межах бюджетних асигнувань. Просить розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника в судовому засіданні.
Позивач заперечень проти апеляційної скарги не надав, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином. У відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом II групи захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, що підтверджується посвідченням громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 та довідкою медико-соціальної експертної комісії.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з пріоритетності норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та з Рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року, яким положення ст. 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34. підпунктів 1-6, 8-12, пункту 35. пунктів 36 - 100 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише па підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Відповідно до вимог ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи», в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком. Згідно зі ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Тобто, стаття 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»може бути застосована відповідачем лише у випадку, коли йдеться про підвищення доплат, пенсій та компенсацій з урахуванням визначення розміру основної та додаткової пенсії позивачу згідно положень ст.ст. 50,54 цього ж Закону.
Згідно зі ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Відповідно до вимог ч.3 ст.46 Конституції України, пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчій від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначається Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». За змістом абзацу третього ст.1 вказаного Закону, державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальні допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижче прожиткового мінімуму. Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум встановлюється для визначення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендії та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Колегія суддів зазначає, що визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомоги. Тобто, суд зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною, від якої проводиться розрахунок державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначених за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що для визначення позивачу пенсії застосовується ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», від 13 липня 2004 року №894, від 27 грудня 2005 року №1293 «Про збільшення розмірів пенсій деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», від 28 травня 2008 року №530 та від 16 липня 2008 року №654 «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян».
Відповідно до ст. 54 Закону України, від 28 грудня 2007 року. № 107-У1 «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень. Згідно зі ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України па 2009 рік», у 2009 році установлено прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
З положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" вбачається, що ч.3 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено в такій редакції: у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; текст статті 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено в новій редакції: особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам ІI групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами. Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року положення ст. 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18. підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24 - 34. підпунктів 1-6, 8 - 12, пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнані такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року положення ст. 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8. 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22. 24-34, підпунктів 1-6, 8-12, пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнані такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, положення п. 28 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»втратило чинність 22 травня 2008 року.
Законом України "Про Державний бюджет на 2009 рік" дію ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не зупинено. Відповідно до ч.2 ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2009 році повинен діяти у відповідності з приписами діючих норм ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві з 01 жовтня 2008 року повинно було нараховувати та проводити сплату позивачу пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, передбачену ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи»та щомісячну додаткову пенсію як інваліду 2 групи, передбачену ч.ч. 3,4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». З 22 травня 2008 року - моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності положення ст. 67 розділу І. пунктів 2-4, 6-8, 10-18. підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34. підпунктів 1-6, 8-12, пункту 35, пунктів 36 -100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, у вказаний вище період відповідач мав діяти у відповідності з приписами діючих норм ст. ст. 50, 54 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи», нараховувати та здійснювати позивачу відповідні виплати.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не приймає посилання відповідача в апеляційній скарзі на застосування до спірних правовідносин постанов Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" від 3 січня 2002 року N 1 та "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" від 28 травня 2008 року N 530, оскільки з огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, під час вирішення цього спору суд вважає за необхідне застосувати саме Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року та № 1 від 03.01.2002 року.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Посилання відповідача на застосування до спірних правовідносин постанов Кабінету Міністрів України, судом не беруться до уваги, оскільки положення даних постанов звужують обсяг встановлених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" прав осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2009р. по справі № 2-а-9237/09/1670 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.04.2009р. по справі № 2-а-9237/09/1670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Водолажська Н.С.
Судді< підпис >
< підпис >Мінаєва О.М. Гуцал М.І.
< Список > < Текст >
Повний текст ухвали виготовлений 14.12.2009 р.