61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
08 грудня 2009 р.Справа № 2-а-2796/09/1870
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
головуючого судді - Бенедик А.П.
суддів: Кононенко З.О.
Калиновського В.А.
за участю секретаря
судового засідання Верман А.М.
представника відповідача Дядюра О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.08.2009 р. по справі
№ 2-а-2796/09/1870
за позовом Регіонального відділення Фонду Державного майна України
по Сумській області
до Буринської міської ради Сумської області
про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Буринської міської ради Сумської області, в якому просив зобов'язати відповідача прийняти у комунальну власність територіальної громади м. Буринь об'єкти житлового фонду, які не ввійшли до статутних фондів господарських товариств.
Представник відповідача, заперечуючи проти позову, зазначив, що об'єкти житлового фонду, які вказані в переліку, входили до відкритого акціонерного товариства «Буринський цукровий завод» і утворюють громадський житловий фонд. Приватизація жилих приміщень проводилась Буринським цукрозаводом і радгоспом «Буринський», оскільки об'єкти співіснували разом, однак після відокремлення радгоспу свідоцтво на право власності видавав лише цукровий завод, оскільки у нього була ліцензія на приватизацію. Тому перелік приватизованих квартир не може бути прийнятий до комунальної власності Буринської міської ради.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20.08.2009 р. відмовлено Регіональному відділенню Фонду Державного майна України по Сумській області в задоволенні адміністративного позову.
Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.08.2009 р. та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм процесуального права, при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, а також на обставини та обгрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
Представник позивача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою господарського суду Сумської області по справі №6/119-04 від 30.11.2006 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута - відкритого акціонерного товариства «Радгосп Буринський» та ліквідувати його як юридичну особу .
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, станом на 23 лютого 2009року Відкрите акціонерне товариство радгосп «Буринський» припинило своє існування як юридична особа та вилучене з державного реєстру (а.с.4).
Заступник начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області направив .лист № 05-07-04299 від 18.11.2008року до Буринської міської ради з проханням надати інформацію щодо житлових будинків, що використовуються на правах приватної власності із зазначенням дати та реєстрового номера свідоцтва про право власності на житло або копію вказаного свідоцтва. У разі відсутності документів, що підтверджують право власності на житло, просило прийняти вказані об'єкти до комунальної власності територіальної громади м. Буринь та надати до регіонального відділення відповідні акти приймання - передачі і рішення щодо їх затвердження. Одночасно просило прийняти до комунальної власності територіальної громади м. Буринь об'єкти цивільної оборони, які розташовані в підвальних приміщеннях житлових будинків і використовуються мешканцями для власних потреб (а.с.9).
Міським головою Буринської міської ради Ворона А.М. надано відповідь №35 від 14.01.2009 року, де зазначено перелік не приватизованих об'єктів, а також об'єкти цивільної оборони, які не перебувають на обліку (а.с.10).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в листі регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області № 05-07-04299 від 18.11.2008 року не йшла мова про передачу у власність Буринської міської ради житлового фонду відкритого акціонерного товариства радгосп «Буринський», а тому права позивача відповідачем не порушувались, і регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області не позбавлено права звернутися з відповідною пропозицією до Буринської міської ради.
Суд першої інстанції дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області про зобов'язання Буринську міську раду прийняти у комунальну власність територіальної громади м. Буринь об'єкти житлового фонду, які не ввійшли до статутних фондів господарських товариств.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна», приватизація - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", приватизації підлягає державний житловий фонд, яким є житловий фонд місцевих рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Житлові будинки й житлові приміщення, що належали колгоспам та іншим кооперативним організаціям та їх об'єднанням, утворюють громадський житловий фонд, на який дія закону не поширюється, таким чином приватизація проводиться власником житлового фонду, який визначає порядок проведення приватизації.
Відповідно до ст. 4 Житлового кодексу України, громадський житловий фонд включає жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям.
Його долю вирішують вищі органи управління цих організацій (загальні збори, конференції, з'їзди тощо), оскільки колективний власник самостійно володіє, користується та розпоряджається об'єктами власності, які йому належать. Функції з господарського управління колективним майном вищі органи управління власника можуть покласти на створені ними органи. Колективний власник на свій розсуд визначає, як йому приватизувати житловий фонд - безоплатно чи за плату шляхом укладання договору купівлі-продажу. В окремих випадках він пропонує громадянам укладати договори купівлі-продажу квартир, в яких вони мешкають. З моменту приватизації власники квартир є співвласниками будинку відповідно до своїх часток у будинку, вони отримують право спільної власності на допоміжні приміщення будинку, як на майно, що перебуває в загальному користуванні і не може бути відокремленим, тобто власники квартир є співвласниками будинку в цілому.
Як встановлено судом першої інстанції, приватизація жилих приміщень проводилась Буринським цукрозаводом і радгоспом «Буринський», оскільки вони співіснували разом, але після відокремлення радгоспу свідоцтво на право власності видавав лише цукрозавод, оскільки у нього була ліцензія на приватизацію.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що житлові будинки, в яких квартири вже приватизовані громадянами, не можуть бути прийняті до комунальної власності Буринської міської ради.
Письмові докази свідчать про те, що, згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, станом на 23 лютого 2009року Відкрите акціонерне товариство радгосп «Буринський» припинило своє існування як юридична особа та вилучене з державного реєстру (а.с.4).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що права позивача відповідачем не порушувались і позивач, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області, не позбавлений права звернутися з відповідною пропозицією до відповідача, Буринської міської ради.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Сумській області залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.08.2009 р. по справі № 2-а-2796/09/1870 за позовом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Сумській області до Буринської міської ради Сумської області про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Бенедик А.П.
Судді< підпис >
< підпис >Калиновський В.А.
< Список > < Текст >
Повний текст ухвали виготовлений 14.12.2009 р.