61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
27 жовтня 2009 р.Справа № 2-а-2978/08/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
головуючого судді - Бенедик А.П.
суддів: Кононенко З.О.
Калиновського В.А.
за участю секретаря
судового засідання Лаба О.П.
представника позивача Ткаченко С.В.
представника відповідача Бикова В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2009 р. по справі
№ 2-а-2978/08/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізюмський агрошляхбуд"
до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізюмський агрошляхбуд," звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому, з урахуванням змінених позовних вимог (а.с.48), просив скасувати податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів № 0007881710/0/1/2/3 на суму 1410,38 грн., № 0007891710/0/1/2/3 на суму 928,99 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що посадовими особами Ізюмської ОДПІ Харківської області проведено невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства по своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань по податку з власників транспортних засобів згідно картки особового рахунку за період 16.10.2005 р. по 16.10.2006 р. Перевірка здійснювалася відділом адміністрування податків з фізичних осіб, за результатами якої в акті перевірки від 13.08.2007р. № 2904 вказано про порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-ПІ із змінами та доповненнями а саме: несвоєчасно погашено податкові зобов'язання, узгоджених відповідно податкових розрахунків по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних механізмів за 2005-2006 рр.
На підставі висновків акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних механізмів відповідно пп. 5.3.1 п.5.3 ст.5, пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме:
- від 23.08.2007р. № 0007881710/0 на суму 1410,38 грн., № 000789171070 на суму 928,99 грн. ;
- від 17.09.2007р. № 0007881710/1 на суму 1410,38 грн., № 0007891710/1 на суму 928,99 грн.;
- від 20.11.2007 р. № 0007881710/2 на суму 1410,38 грн., № 0007891710/2 на суму 928,99 грн.;
- від 22.01.2008р. № 0007881710/3 на суму 1410,38грн., № 0007891710/3 на суму 928,99 грн.
Позивач вважав, що відповідач не надав належної оцінки правильності визначення строків сплати узгоджених зобов'язань по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних механізмів з урахуванням правила співвідношення норм спеціального законодавства відповідно до Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних механізмів" та норм загального визначення граничних строків, відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2009 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Ізюмський агрошляхбуд" задоволено.
Скасовано податкові повідомлення-рішення про застосуванню штрафних санкцій по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів:
- від 23.08.2007р. № 0007881710/0 на суму 1410,38грн., № 0007891710/0 на суму 928,99 грн.;
- від 17.09.2007р. № 0007881710/1 на суму 1410,38грн., № 0007891710/1 на суму 928,99грн.;
- від 20.11.2007р. № 0007881710/2 на суму 1410,38грн., № 0007891710/2 на суму 928,99грн.;
- від 22.01.2008р. № 0007881710/3 на суму 1410,38грн., № 0007891710/3 на суму 928,99грн.;
Відповідач, Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Харківської області, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2009 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема: п.5.3.1 п.5.3 ст.5, пп..17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України № 253 від 21.06.2001 року, що призвело до неправильного вирішення справи.
Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача та представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до особового рахунку платника податків, проводились нарахування та відображалася сплата узгоджених податкових зобов'язань позивача, а саме, їх облік проводився в автоматичному режимі відповідно програмного забезпечення АІС «Облік платежів».
Згідно розрахунку штрафних санкцій та картки особового рахунку платника податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, кількість днів затримки сплачених сум узгоджених податкових зобов'язань, відповідно розрахунку № 2323 від 24.02.2006 р., визначались податковим органом по строку сплати таких зобов'язань -14.07.2006 р., 16.10.2006 р., 15.01.2007 р.
На підставі висновків акту перевірки (а.с.7 - 10), Ізюмською ОДПІ Харківської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007891710/0 від 23.08.2007 р. та за затримку на 74 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобов'язань в розмірі 4644,95 грн. застосовано штраф у розмірі 20 % (928,99 грн., а.с.18); прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007881710/0 від 23.08.2007 р. та за затримку на 137 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобов'язань в розмірі 2820,75 грн. застосовано штраф у розмірі 50% (1410,38 грн., а.с.19).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем невірно визначався граничний строк сплати, встановлений ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Суд першої інстанції дійшов висновку, що неправильне обчислення контролюючим органом граничного строку сплати податкового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а відтак невідповідність підпункту5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", зафіксованого актом перевірки порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, виключає застосування до позивача штрафних санкцій згідно спірних податкових повідомлень-рішень.
Правила оподаткування податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів встановлені спеціальним Законом України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних механізмів", порушень якого відповідачем в ході перевірки встановлено не було, що виключає застосування до позивача штрафних санкцій з цього податку.
Крім того, суд зазначив, що згідно ч. 3 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування", обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку.
А, відповідно до ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України, податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що з поданням ТОВ «Ізюмський агрошляхбуд» до установи банку платіжних доручень на перерахування вищевказаних сум ПДВ його обов'язок щодо сплати податку в цих сумах припинився.
Також суд першої інстанції зазначив, що у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до преамбули Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників контролюючими органами та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
З набранням чинності зазначеним Законом уніфіковано, зокрема, порядок та строки подання податкових декларацій (розрахунків), строки сплати сум податкових зобов'язань, підстави та розмір відповідальності за порушення податкового законодавства, в тому числі за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, у фінансових санкціях які передбачені у розмірах, диференційованих в залежності від кількості днів затримки сплати сум податкових зобов'язань.
При цьому застосування пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та статті 5 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", яким встановлений інший строк сплати податку, повинно здійснюватися згідно правила співвідношення спеціального та загального законів.
Відповідно до ст.5 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних механізмів", податок з власників транспортних засобів сплачується рівними частинами до 15 числа місяця, що настав за звітним кварталом.
Відповідно до абзаців 1-5 пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:
а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), -протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового)місяця;
б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
в) календарному року , крім випадків, передбачених пп. "г" пп.4.1.4 цього пункту - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
г )календарному року для платників податку з доходів фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) - до 1 квітня року, наступного за звітним.
При цьому, для цілей пп.4.1.4 цього пункту під терміном „базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування.
Тобто, податок з власників транспортних засобів повинен сплачуватися ТОВ «Ізюмський агрошляхбуд» протягом десяти календарних днів наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.і.4 пунктом 4.1 статті4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", для подання податкової декларації.
Однак, частиною третьою статті 6 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших машин і механізмів" для платників цього податку встановлено обов'язок подання розрахунку суми податку у строк, визначений для річного звітного періоду станом на 1 січня поточного року і хоч визначеного законом для річного звітного періоду, але не за останнім днем звітного(календарного) року, а за першим днем звітного(податкового) року.
Таким чином, період граничного строку подання розрахунку суми податку відповідно до Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших машин і механізмів" не може вважатися базовим податковим періодом, визначеним Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", як і те, що сплата податку у строк, встановлений підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", не ставиться в залежність від факту подання податкового розрахунку податку з власників транспортних засобів за звітний податковий період, встановлений Законом для обчислення цього податку.
В Законі України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" відсутня норма, яка б встановлювала для платника податку обов'язок з подання розрахунку суми податку за звітний податковий період протягом поточного року, відповідно до пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", для подання податкової декларації.
Базовим податковим періодом звітного року, станом на 1 січня якого обчислюється податок з власників транспортних засобів, в розумінні Закону з цього податку, є квартал, а відтак строк сплати податкового зобов'язання з зазначеного платежу обчислюється, виходячи з базового податкового періоду-квартал.
Згідно пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", строк сплати суми податкового зобов'язання, зазначеної у поданій податковій декларації, встановлюється протягом 10 календарних днів, наступних за останнім календарним днем відповідного граничного строку, передбаченого «б» пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону, протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, а саме:
-1 квартал (01.01-31.03) - строк подання декларації - 09.05.; строк сплати -19.05.;
-2квартал (01.04-30.06) - строк подання декларації - 10.08.; строк сплати - 20.08.;
-3квартал (01.07-3 0.09) - строк подання декларації - 10.11.; строк сплати - 20.11.;
-4 квартал (01.10-31.12) - строк подання декларації - 09.02., строк сплати -1 9.02.
Як вбачається з наданого розрахунку штрафних санкцій та картки особового рахунку платника податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, кількість днів затримки сплачених сум узгоджених податкових зобов'язань відповідно розрахунку № 2323 від 24.02.2006 р. визначалися податковим органом по строку сплати таких зобов'язань -14.07.2006 р., 16.10.2006 р., 15.01.2007 р. (а.с.8-10,61-85)
На підставі висновків акту перевірки Ізюмської ОДПІ Харківської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007891710/0 від 23.08.2007 р. та застосовано штраф у розмірі 20 % (928,99 грн., а.с.18) за затримку на 74 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобов'язань в розмірі 4644,95 грн., а також прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007881710/0 від 23.08.2007 р. та застосовано штраф у розмірі 50% (1410,38 грн.,а.с.17).
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що аналіз вищезазначених положень Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" дає підстави вважати, що відповідачем невірно визначався граничний строк сплати, встановлений ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що неправильне обчислення контролюючим органом граничного строку сплати податкового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а відтак невідповідність підпункту5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зафіксованого актом перевірки порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань виключає застосування до позивача штрафних санкцій згідно спірних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до пункту 1.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, який затверджено наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327 із змінами та доповненнями, акт є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом господарювання.
Як вбачається з висновків, викладених в акті перевірки, розмір штрафів підлягає нарахуванню відповідно пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань встановлених пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього Закону.
Відповідно пункту 1.5 статті1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Однак, правила оподаткування податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів встановлені спеціальним законом, яким є Законом України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних механізмів", порушень якого відповідачем в ході перевірки встановлено не було, що виключає застосування до позивача штрафних санкцій з цього податку.
Колегія суддів зазначає, що відповідач, заперечуючи проти позову, не довів правомірність прийнятих ним рішень, що не відповідає вимогам ст.ст. 70, 71 КАС України.
Окрім цього, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку про те, що у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.
Згідно п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 цього Закону, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування", пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податків.
Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань платника податків, згідно пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", визнаються будь-які власні кошти та інші активи.
Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування", обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку.
Згідно ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України, податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний, казначейський рахунок державного бюджету.
Суд першої інстанції правомірно вважав, що з поданням позивачем до установи банку платіжних доручень на перерахування вищевказаних сум ПДВ його обов'язок щодо сплати податку в цих сумах припинився.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції аргументовано не погодився з посиланням відповідача на п.7.7. ст..7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки зазначена вище норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно, у відповідності до вищенаведених вимог Законів України, спрямував власні кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", або іншими законами з питань оподаткування.
Натомість, до визначеної законом компетенції податкового органу відноситься здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу платника податків шляхом вчинення безпосередньо податковим органом, як органом стягнення, дій, передбачених пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, п. 10.1 ст. 10, пп. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведене вище свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржувані позивачем повідомлення-рішення, діяв поза межами, визначеними ч.2 ст. 19 Конституції України.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2009 р. по справі № 2-а-2978/08/2070 за позовом ТОВ "Ізюмський агрошляхбуд" до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Бенедик А.П.
Судді< підпис >
< підпис >Калиновський В.А.
< Список > < Текст >
Повний текст ухвали виготовлений 02.11.2009 р.