61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
10 листопада 2009 р.Справа № 2-а-285/09/2014
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді - Макаренко Я.М.,
суддів - Шевцової Н.В., М»ягкого Є.В.
за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області на постанову Зміївського районного суду Харківської області від 03.04.2009 р. по справі № 2-а-285/09/2014
за позовом ОСОБА_1
доУправління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області
провизнання дій неправомірними та зобов»язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по справі -позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області (далі по справі -відповідач) в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області по не виконанню з 22.05.2008 року вимог статей 50 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвело до незаконного нарахування і сплати позивачу починаючи з 22.05.2008 року основної і додаткової пенсій в значно меншому розмірі, ніж передбачено Законом;
-зобов»язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу в повному обсязі недосплачені основну і додаткову пенсії як інваліду III групи ЧАЕС, починаючи з 22.05.2008
Постановою Зміївського районного суду Харківської області від 03.04.2009 року задоволено адміністративний позов.
Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області.
Зобов»язано Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії по 3 групі інвалідності ОСОБА_1, щодо якого встановлено зв»язок з Чорнобильською катастрофою, в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров»ю в розмірі 50 % мінімальних пенсій за віком із розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні випоати за 2008 рік з 22.05.2008 року.
Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Зміївського районного суду від 03.04.2009 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме:Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».
Відповідач зазначив, що судом першої інстанції не враховано те, що не має правових підстав використовувати, для проведення обчислення пенсії позивача, норми ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», оскільки мінімальний розмір пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з вище зазначеним Законом. Позивач отримує пенсію відповідно до спеціального Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім того відповідач зазначив, що позивачу додаткова пенсія виплачується на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28.05.2008 року № 530. Постановою Кабінету міністрів України від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян»для осіб, що отримують пенсію відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено мінімальний розмір пенсій для інвалідів 3 групи-ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС.
Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є інвалідом 3 групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 (а.с.4) та посвідченням № НОМЕР_2 (а.с.5), що також не заперечувалося відповідачем (а.с.19).
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач необґрунтовано виплачував пенсію виходячи із розміру, встановленого Постановою Кабінету міністрів № 654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», додаткову пенсію, виходячи з розміру, встановленого Постановою Кабінету міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»та Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік».
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року №796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(надалі по тексту Закон №796).
Статтею 54 Закону №796, яка діяла до прийняття Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»№ 107-VI від 28.12.2007, тобто до 01.01.2008 року, передбачено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3-й групі інвалідності -6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст.50 Закону №796 особам, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин правильним та таким, що відповідають Закону №796, є висновки суду про те, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивача такого права є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при розмірі пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України №796, а не Постанова Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 р. та постанова Кабінету Міністрів України 16.07.2008 р за № 654, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Також, колегія суддів, вважає, що суд правильно не взяв до уваги посилання відповідача на ч.5 ст.54 Закону №796, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено мінімальний розмір пенсії за віком.
Зі ст.ст.50, 54 Закону №796 випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за основу їх нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону №796.
Відповідно до ч.3 ст.67 Закону №796, яка набрала чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому правильним є висновок суду щодо протиправності відмови відповідачем у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по І групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по І групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по І групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Також, Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008, № 10-рп/2008 зміни внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до статей 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнано неконституційними.
Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому відповідач з 22 травня 2008 року під час обчислення пенсії та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинен був керуватися статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р. та статтею 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 05.10.2006 р.
За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області- залишити без задоволення.
Постанову Зміївського районного суду Харківської області від 03.04.2009 р. по справі № 2-а-285/09/2014-залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Макаренко Я.М.
Судді< підпис >
< підпис >Шевцова Н.В. М'ягкий Є.В.
< Список > < Текст >
Повний текст ухвали виготовлений 16.11.2009 р.