61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
26 листопада 2009 р. Справа № 2-а-11105/09/1670
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Катунова В.В.
Суддів: Дюкарєвої С.В. , Зеленського В.В.
за участю секретаря судового засідання Скороходової-Серопян Е.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Київського району м. Полтави на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2009р. по справі № 2-а-11105/09/1670
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління праці та соціального захисту населення Київського району м. Полтави < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про визнання неправомірними дій стягнення недорахованих сум виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та стягнення моральної шкоди,
19.11.2008 року ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної в м.Полтаві ради, в якому просила суд:
-визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Київської районної в м.Полтаві ради щодо нарахування та виплати державної допомоги по догляду за дитиною - ОСОБА_2 в розмірі 130 грн. на місяць.
-стягнути з відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Київської районної в м.Полтаві ради на її користь недоплачену суму допомоги в розмірі 5 209,00 грн.
-стягнути з відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Київської районної в м.Полтаві ради на її користь компенсацію за заподіяну мені моральну шкоду в сумі 1 500,00 грн.
-зобов'язати відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Київської районної в м.Полтаві ради в подальшому під час нарахування допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку керуватися нормами ч.З ст.46 Конституції України, згідно якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду 21.04.2009 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Полтаві ради щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку допомоги при народженні дитини відповідно до ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ч.І ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в розмірі прожиткового мінімуму, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року - незаконними.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Полтаві ради провести ОСОБА_1 перерахунок допомоги при народженні дитини відповідно до ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ч.І ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в розмірі прожиткового мінімуму, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з урахуванням проведених виплат та виплатити недоплачені допомогу при народженні дитини та допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з постановою, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 95 Конституції України, ст.ст. 21, 22, 23 Бюджетного кодексу України, ст. 56 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання дії Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Полтаві ради щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку допомоги при народженні дитини відповідно до ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ч.І ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в розмірі прожиткового мінімуму, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року - незаконними та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Полтаві ради провести ОСОБА_1 перерахунок допомоги при народженні дитини відповідно до ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ч.І ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в розмірі прожиткового мінімуму, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з урахуванням проведених виплат та виплатити недоплачені допомогу при народженні дитини та допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01 жовтня 2007 року по ЗІ грудня 2007року., суд першої інстанції виходив з Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення статей 29, 36, п.12 ст.71 та інших та абз. 3 ч.2 ст. 56 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік” щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як різницю між 50 відсотками прожиткового мінімуму для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім"ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Полтаві ради з 01.10.2007 року повинно було діяти у відповідності з нормою ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”. Призначувати та здійснювати позивачці нарахування допомоги у розмірі встановленого законом, на рівні прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У відповідності до статті 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Згідно до п.12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, на 2007 рік зупинено дію ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”.
Відповідно до абзацу 3 ч.2 ст. 56 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” на 2007 рік допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлена у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено дію статті 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Полтаві ради з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року повинно було діяти у відповідності до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та нараховувати і виплачувати позивачеві допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Однак, колегія суддів зазначає, що статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду.
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом 19.11.2008 року, а тому частково пропустила строк на звернення до суду.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
При цьому колегія суддів зазначає, що необізнаність позивача з вимогами чинного законодавства України не може свідчити про те, що вона не могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, адже питання нарахування та виплати в 2007 році допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку врегульовані обнародуваними в установленому порядку рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, законодавчими та підзаконними нормативно-правовими актами.
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач в своїх в запереченнях на адміністративний позов наполягав на відмові в задоволенні позову з підстав пропущення строку для звернення до адміністративного суду, встановленою ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України(а.с.28).
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про прийняття судом першої інстанції рішення про задоволення позову з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині задоволення позовних вимог за період з 01.10.2007 року по 19.11.2007 року, а тому наявність підстав для скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2009 року по справі № 2-а-111105/2009 в зазначеній частині.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог за 2008 рік, суд першої інстанції виходив з обмеження у 2008 році виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку положеннями Закону України “Про Державний бюджету України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів” та відсутності рішення Конституційного Суду України щодо визнання неконституційними таких положень.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача щомісячної державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей до 6 років.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Пунктом 23 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів" частину першу статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" викладено в такій редакції: "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень".
Зазначені положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів" неконституційними рішенням Конституційного Суду України визнані не були.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, здійснюючи позивачеві у 2008 році виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, визначеному п. 23 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів", відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги про здійснення перерахунку такої допомоги за 2008 рік є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення в частині відмови в задоволенні позову за 2008 рік суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Проте колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Полтаві ради щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку допомоги при народженні дитини відповідно до ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» протиправними та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Полтаві ради провести ОСОБА_1 перерахунок допомоги при народженні дитини відповідно до ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» виходячи з наступного.
Відповідно до ст.. 12 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» в редакції, що діяла на момент народження дитини, допомога при народженні дитини надається у сумі кратній 22, 6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини.
Між тим, пунктом 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» зупинено на 2007 рік дію ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми».
Статтею 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» встановлений інший розмір допомоги при народженні дитини ніж зазначений у Законі України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми», а саме у сумі 8500 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за № 6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми».
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України з дати ухвалення рішення Конституційним Судом України про визнання неконституційними п. 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» діючою стала на ряду зі ст.. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» і ст.. 12 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми».
Однак в зазначених нормах законів по різному визначається розмір допомоги при народженні дитини.
Отже, на час виникнення у позивача права на отримання допомоги існували дві норми закону, які встановлювали різний розмір допомоги при народженні дитини.
При цьому колегія суддів зазначає, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної ради України.
Конституція не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України в п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Таким чином, виходячи з системного аналізу Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми», Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 по справі за № 4-зп, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок одноразової допомоги при народженні, оскільки позивачу була призначена допомога при народженні дитини відповідно до положень статті 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яка діяла на час виникнення у позивача права на отримання такої допомоги і не була визнана неконституційною.
Також колегія суддів зазначає, відповідно до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зі змісту наведеної правової норми видно, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.
В цьому зв'язку суд вважає неможливим розглядати вимоги щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчиняти дії у майбутньому у зв'язку з вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.
Отже, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, невірно застосував до спірних відносин норми матеріального та процесуального права що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Київського району м. Полтави задовольнити частково.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2009р. по справі № 2-а-11105/09/1670 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Київського району м. Полтави про визнання неправомірними дій стягнення недорахованих сум виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Київського району м. Полтави щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в розмірі прожиткового мінімуму, визначеного Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» за період з 19.11.2007 року по 31.12.2007 року - протиправними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Київського району м. Полтави провести ОСОБА_1 перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в розмірі прожиткового мінімуму, визначеного Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» за період з 19.11.2007 року по 31.12.2007 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Катунов В.В.
Судді< підпис >
< підпис >Дюкарєва С.В. Зеленський В.В.
< Список > < Текст >
Повний текст постанови виготовлений 30.11.2009 р.