61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
17 грудня 2009 р.Справа № 2-а-166/09/2010
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.
за участю секретаря судового засідання Баглаєнко Я. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду в Дергачівському районі Харківської області на постанову Дергачівського районного суду Харківської області від 26.06.2009р. по справі № 2-а-166/09/2010
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління Пенсійного фонду в Дергачівському районі Харківської області < Текст >
про зобов'язання вчинення дій,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов"язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити йому державну пенсію, як інваліду І групи захворювання, пов'язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст.ст.50, ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за весь період неправильного нарахування.
Постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 26.06.2009 р. частково задоволено позов. Визнано неправомірними УПФУ в Дергачівському районі Харківської області та зобов'язано відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком відповідно та додаткової пенсії у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період часу з 01.01.2006 р. по час прийняття постанови та провести відповідні виплати, за виключенням періоду часу з 01.01.2008 р. по 21.05.2008 р., виходячи з встановленої законом мінімального розміру пенсії за віком, визначеного ст..28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ”. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з даною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дергачівського районного суду Харківської області від 26.06.2009 р. та прийняти нову, якою відмовити повністю в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ст.67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій та компенсацій підвищуються КМУ відповідно до змін індексу вартості життя та зростання мінімальної заробітної плати. А тому, вважає, що УПФУ в Дергачівському районі Харківської області при призначенні та виплаті пенсії керувалось діючим пенсійним законодавством та не порушувало права позивача. Також посилається на те, що ст.99 КАС України встановлено річний строк звернення до суду за захистом порушених прав, а позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом лише в 2009 року, тобто з пропуском цього строку.
Позивач заперечень на апеляційну скаргу не надав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом I групи захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1, виданим 30.11.2004 року та довідкою МСЕК №028348 (а.с. 8,9).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач необґрунтовано виплачував позивачу пенсію виходячи із розміру пенсії, встановленого Постановами Кабінету Міністрів України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (надалі по тексту Закон №796).
Статтею 54 Закону №796, передбачено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 1-й групі інвалідності -10 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст.50 Закону №796 особам, які є інвалідами 1 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин правильним та таким, що відповідають Закону №796, є висновки суду про те, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 10 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивача такого права є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при розмірі пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України №796, а не Постанови Кабінету Міністрів України № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року, Постанови Кабінету Міністрів України № 530 «Деякі питання соціального захисту населення окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року, Постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 року « Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Зі ст.ст.50, 54 Закону №796 випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за основу їх нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону №796.
Крім того, колегія суддів, вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.ст.50, 54 Закону №796, щодо визначення розміру та виплати пенсії.
Відповідно до ч.3 ст.67 Закону №796, яка набрала чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Отже, підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому правильним є висновок суду щодо протиправності відмови відповідачем у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р. в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів I групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 10 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р. особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами I групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст.58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” прожитковий мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлюється у розмірі: з 1 січня -470 грн., з 1 квітня -481 грн., з 1 липня -482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Оскільки позивачеві слід визначити пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи вищевикладене, колегія судів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови були повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, постанова прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволення позову за період з 01.01.2008 р. по 21.05.2008 р., оскільки в цей час відповідно до Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI ч.ч.3,4 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було замінено чотирма частинами нового змісту щодо нового розміру пенсій для інвалідів з числа осіб постраждалих 1 категорії і лише 22.05.2008 р. Рішенням Конституційного суду №10-рп/2008 дане положення визнано неконституційним. Отже, в період з 01.01.2008 р. по 21.08.2008 р. відповідач дійв в межах наданих повноважень.
Також, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не застосування до вимог позивача річного строку звернення до суду з огляду на таке.
Згідно ст..ст. 50, 54 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виплата щомісячної державної та додаткової пенсії є компенсацією за шкоду або відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров'ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЄС та сім'ям за втрату годувальника.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю не поширюється.
За змістом ч.3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи Кодексом адміністративного судочинства України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, ніж річний строк передбачений ч.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, виходячи з системного аналізу ст.ст. 50, 54Закону України „ Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, п.3 ч.1 ст. 268 Цивільного кодексу України та ч .ч. 2, 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, вважаємо, що на вимоги позивача відшкодувати шкоду, заподіяну його здоров'ю строки позовної давності не поширюються та річний строк звернення до адміністративного суду не застосовується.
Крім того, відповідно до ч. 2. ст. 87 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Враховуючи вищевикладене, колегія судів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови були повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, постанова прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду в Дергачівському районі Харківської області залишити без задоволення.
Постанову Дергачівського районного суду Харківської області від 26.06.2009р. по справі № 2-а-166/09/2010 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя(підпис)Філатов Ю.М.
Судді(підпис)
(підпис)Водолажська Н.С. Гуцал М.І.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М.
Повний текст ухвали виготовлений 22.12.2009 р.