Ухвала від 02.12.2009 по справі 2-а-11529/09/1670

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2009 р.Справа № 2-а-11529/09/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Касян В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Управління Пенсійного фонду України вГадяцькому районі Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2009р. по справі № 2-а-11529/09/1670

за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >

до Управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >

про нарахування пенсії у зв"язку з інвалідністю,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 червня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Визнано відмову управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому р-ні Полтавської обл. у нарахуванні додаткової пенсії ОСОБА_1 в розмірі передбаченому ст. 50 Закону україни " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 21 жовтня 2008 року протиправною.

Зобов"язано відповідача провести перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 50 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( далі по тексту - Закон України №796) у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням ч.1 ст. 28 Закону України Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", з 21 жовтня 2008 року та провести відповідні виплати з урахуванням проведених виплат.

ОСОБА_1 не погодившись з даною постановою суду, посилаючись на невідповідність її нормам чинного законодавства , просив суд скасувати постанову суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог та задовольнивши їх, зобов"язати Управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області ( далі по тексту - УПФУ в Гадяцькому р-ні) перерахувати та призначити йому з 21.10.2008 року пенсію відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України №796 у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, що склало 3984 грн з послідуючим перерахунком розміру вказаної пенсії в зв"язку зі змінами розміру мінімальної пенсії за віком.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що він неодноразово звертався до УПФ в Гадяцькому р-ні з заявою про переведення на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України №796, але отримував відмову у проведенні перерахунку, мотивуючи її недоцільністю. Суд не задовольнив позовних вимог тільки через те, що не було оскаржено рішення колегіального органу з призначення пенсії УПФ в Гадяцькому р-ні від 21.04.2009 року № 121. Вважає таку відмову незаконною.

УПФУ в Гадяцькому р-ні, також не погодившись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду подало апеляційну скаргу , в якій посилаючись на порушенні та неповному дослідженні судом при розгляді справи норм матеріального права, просило постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначило, що Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”N 107-VІ від 28.12.2007 були внесені зміни до статей 50 та 54 Закону України №796.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту З розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Проте, після ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення, Верховною Радою України не був встановлений новий порядок нарахування та виплати пенсій та не прийнято рішення про поновлення відповідних норм у попередній редакції. А тому, вважає, що законних підстав щодо застосування позивачу іншого порядку визначення розміру пенсії відповідно до Закону України №796, ніж передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", законодавством не встановлено.

УПФУ в Гадяцькому р-ні зазначило, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" встановлено доплату інвалідам, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою відповідно до Закону України №796 з тим, щоб їх пенсії (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсій за особливі заслуги перед Україною, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством) досягали таких розмірів: в учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: інвалідів І групи - 1200, інвалідів II групи - 1090, інвалідів III групи - 980 гривень; в учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: інвалідів І групи - 870, інвалідів II групи - 820, інвалідів III групи - 760 гривень, тобто пенсії вищевказаним категоріям осіб фактично встановлено в твердих розмірах.

Апеллянт, УПФУ в Гадяцькому р-ні, зазначило, що судом не було з"ясовано наявність законодавчих актів, які визначають правосуб"єктність відповідача, його права та обов"язки у сфері публічних відносин, а також чи є УПФУ в Гадяцькому р-ні належним відповідачем за заявленими вимогами, чи були перераховані бюджетні кошти на рахунки Пенсійного фонду для проведення вказаних виплат та з якого розрахунку на кожну особу надходили ці кошти, чи має право УПФУ в Гадяцькому р-ні проводити заявлені позивачем виплати за рахунок інших платежів. А тому вважає, що зобов'язання суду щодо проведення позивачу перерахунку пенсії та додаткової пенсії є безпідставним.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача існувало право лише на перерахунок пенсії передбаченої ч.1 ст. 50 Закону України №796, оскільки основну пенсію ОСОБА_1 отримує на підставі Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" і тому підстави для зобов"язання відповідача провести перерахунок пенсії відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України №796 відсутні.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що знайшло своє підтвердження і в апеляційній інстанції, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи та віднесений до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується доданими до справи копіям посвідченнями серії НОМЕР_1, вкладкою до нього №НОМЕР_2 від 17.06.1998 року, довідкою МСЕК серії НОМЕР_3.

Позивач отримує пенсію відповідно до Закону України "про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування"

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України №796.

Статтею 49 Закону України №796 передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України №796 особам, віднесеним до першої категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам другої групи 75% мінімальної пенсії за віком.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що при обчисленні додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, розмір мінімальної пенсії за віком розраховується виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. А саме відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону, розмір мінімальної пенсії за віком за наявності у чоловіків 25 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного законом. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України та щороку затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України № 796 у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій.

В період з 22 травня по 31 грудня 2008 року стаття 50 Закону України № 796 діяла в редакції від 06.06.1996 року, а саме, ч.1 ст. 50 -особам, віднесеним до першої категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам другої групи 75% мінімальної пенсії за віком.

Постанови Кабінету Міністрів України, встановлюючи значно менший, ніж Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, розмір для розрахунку величини додаткової пенсій, а також конкретний мінімальний розмір державної пенсії, вступає в протиріччя з положеннями Закону,

Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до Конституції України закони мають пріоритет над підзаконними нормативно -правовими актами. Підзаконні нормативно-правові акти органів державної влади, в тому числі і Постанови Кабінету Міністрів України, приймаються з метою забезпечення виконання законів України та не можуть суперечити їм. У разі протиріччя між законом та підзаконним нормативно-правовим актом застосуванню підлягають положення Закону.

Враховуючи вищевикладене, відповідач з моменту звернення позивача до нього із заявою, тобто з 21.10.2008 року і по 31 грудня 2008 року при обчисленні додаткової пенсії ( ч.1 ст. 50 Закону України №796) позивачу, повинен був керуватися виключно положеннями даного Закону в редакції від 06.06.1996 року та Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, щодо неправомірної відмови в задоволенні позовних вимог, щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України №796 є необґрунтованими і такими, що не спростовують висновків суду виходячи з наступного.

Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, щодо відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки відповідно до п.13 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного довічного грошового утримання відповідно до декількох (визначених в цьому пункті) законів, то призначається одна пенсія за її вибором. Позивачу з 01.01.2008 року призначено пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не відповідно до Закону України №796.

Доводи апеляційної скарги УПФУ в Гадяцькому р-ні, щодо правомірності нарахування додаткової пенсії позивачу на підставі постанов Кабінету Міністрів України, оскільки після визнання Конституційним Судом України неконституційними окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», Верховною Радою України не був встановлений новий порядок нарахування, виплати пенсій та не прийнято рішення про поновлення відповідних норм у попередній редакції. є безпідставними, оскільки такий порядок не передбачається діючим законодавством України. Законодавцем визначений розмір пенсії, який підлягає нарахуванню та виплаті відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України №796 в редакції статті, яка діяла до 01.011.2008 року.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги УПФУ в Гадяцькому р-ні, щодо не з'ясуванню судом першої інстанції наявності законодавчих актів, які визначають правосуб'єктність відповідача, його права та обов'язки у сфері публічних відносин, а також чи є УПФУ в Гадяцькому р-ні належним відповідачем за заявленими вимогами, оскільки судом першої інстанції дане питання розглядалося і суд дійшов вірного висновку, щодо достатності правосуб'єктності УПФУ в Гадяцькому р-ні по даним зобов'язанням.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, щодо виплати пенсії в розмірі визначеному ч.1 ст. 50 Закону України №796, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

Доводи апеляційної скарги щодо правомірності нарахування та виплати пенсії позивачу за ч.4 ст. 54 Закону України №796 колегія суддів не розглядає, оскільки судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог було правомірно відмовлено.

Таким чином вище зазначені доводи апеляційної скарги УПФУ в Гадяцькому р-ні висновків суду першої інстанції також не спростовують.

Згідно до п.1ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

З огляду на вищезазначене, постанова суду ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, Управління Пенсійного фонду України вГадяцькому районі Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 червня 2009 року по справі № 2-а-11529/09/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя< підпис >Сіренко О.І.

Судді< підпис >

< підпис >Любчич Л.В. Спаскін О.А.

< Список > < Текст >

Повний текст ухвали виготовлений 07.12.2009 р.

Попередній документ
8747482
Наступний документ
8747484
Інформація про рішення:
№ рішення: 8747483
№ справи: 2-а-11529/09/1670
Дата рішення: 02.12.2009
Дата публікації: 07.07.2010
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Харківський апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: