61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
03 грудня 2009 р. Справа № 2-а-35/09/2024
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Катунова В.В.
Суддів: Дюкарєвої С.В. , Зеленського В.В.
за участю секретаря судового засідання Скороходової-Серопян Е.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районноїу місті Харкові ради на постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 26.06.2009р. по справі № 2-а-35/09/2024
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районноїу місті Харкові ради < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок і виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
30 грудня 2008 р. позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом, просить визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м.Харкові ради (далі- відповідач-1) щодо нарахування та виплати їй не в повному обсязі допомоги по догляду за дитиною, сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним трирічного віку. За період 2007 р. - 2008 р., стягнути з відповідача заборгованість по виплаті допомоги в сумі 4409 гр., зобов'язати його здійснити перерахунок та виплату їй допомоги по догляду за дитиною до трирічного віку відповідно до ч.І ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» до рівня прожиткового мінімуму, встановленого для дитини віком до 6 років, за період з травня 2007 року по жовтень 2008 року в розмірі 6541 грн. 11 коп., провести перерахунок одноразової допомоги при народженні дитини надається у сумі кратній 22, 6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини.
Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 26.06.2009 року позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Харкові ради щодо відмови виплачувати ОСОБА_1 щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі визначеному ст. 15 Закону України „Про державну допомогу сім"ям з дітьми" в період з 9 липня 2007 р. по 7 жовтня 2007 р..
Зобов"язати Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Харкові ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розмірів, встановлених ч. 1 ст. 15 Закону України „Про державну допомогу сім"ям з дітьми з 9 липня 2007 р. по 7 жовтня 2007 р..
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 гр. 40 коп., тобто суму сплаченого нею судового збору.
Відповідач не погодившись з постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального, а саме: ст. 95 Конституції України, ст. 4 Бюджетного кодексу України, ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Харкові ради щодо відмови виплачувати ОСОБА_1 щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі визначеному ст. 15 Закону України „Про державну допомогу сім"ям з дітьми" в період з 9 липня 2007 р. по 7 жовтня 2007 р. та зобов"язання Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Харкові ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розмірів, встановлених ч. 1 ст. 15 Закону України „Про державну допомогу сім"ям з дітьми з 9 липня 2007 р. по 7 жовтня 2007 р., суд першої інстанції виходив з Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення статей 29, 36, п.12 ст.71 та інших та абз. 3 ч.2 ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як різницю між 50 відсотками прожиткового мінімуму для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім"ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України Управління праці і та соціального захисту населення Ленінської районної у м.Харкові з 9 липня 2007 року повинно було діяти у відповідності з нормою ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Призначувати та здійснювати позивачці нарахування допомоги у розмірі встановленого законом, на рівні прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як вбачається позивач є застрахованою особою в системі загальообов»язкового державного соціального страхування.
Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 1 8.01.2001 р. № 2240.
Відповідно до визначення термінів, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» суб»єктом загальнообов'язкового державного соціального страхування є застрахована особа, на користь якої здійснюється відповідне страхування.
Страховий випадок - подія, з настанням якої виникає право у застрахованої особи або членів їїсім»ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг.
За положеннями ч. 1 ст. 35 вказаного Закону допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї такого страхового випадку, як догляд за дитиною віком до трьох років.
Статтею 43 цього Закону визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 5 Прикінцевих положень вищевказаного Закону визначено, що до стабілізації економічного становища в Україні розмір виплат, передбачених статтями 41, 43, 46 цього Закону, визначається Верховною Радою України щороку виходячи з рівня забезпечення прожиткового мінімуму одночасно з встановленням розміру страхових внесків з поступовим наближенням виплат до прожиткового мінімуму.
Законом України № 489 від 19.12.2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 43 зупинено на 2007 рік, та статтею 56 цього Закону встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007 визнано неконституційними положення статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині визначення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, а також визнано неконституційними положення п. 7 ст. 71 вказаного Закону в частині зупинення на 2007 рік дії частини першої статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Отже, починаючи з 9 липня 2007 р. набула чинності ст. 43 та пункт 5 Перехідних Положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Позивач народила дитину 17.08.2006 року, що стверджується свідоцтвами про народження (а.с. 9).
Таким чином, у позивача настав страховий випадок у вигляді необхідності догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та виникло право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у формі матеріального забезпечення передбаченого ст. 43 та п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
За положеннями ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» матеріальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків (крім видів матеріального забезпечення, передбачених пунктами 1, 2 статті 34 цього Закону, яке надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України).
Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).
Отже, позивач будучі застрахованою особою мала права на отримання матеріального забезпечення у вигляді допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, але ж обов»язок щодо сплати такої допомоги покладений законом на роботодавця за основним місцем роботи, а не на орган соціального захисту населення.
Між тим, постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2007 р. за № 32 встановлено, що в 2007 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям (далі - субвенція) з 1 січня 2007 р. призначається органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб;
Однак, вказана постанова Кабінету Міністрів України суперечить порядку призначення та надання вказаних виплат застрахованої особі, встановленому у ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України уразі невідповідності нормативно-правового акта закону України або іншому правовому акту, суд застосовує акт, що має вищу юридичну силу.
Аналізуючи вказані норми закону та виходячи з пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, колегія суддів приходить до висновку, що починаючи з 9 липня 2007 р. по З 1 грудня 2007 р. у відповідача був відсутній обов»язок по призначенню нарахуванню та сплаті позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», оскільки вказаним Законом України починаючи з 9 липня 2007 р. не надавалося повноважень Кабінету Міністрів України змінювати порядок призначення та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановленого ст. 50 зазначеного Закону.
Позивач є застрахованою особою, в зв»язку з чим у неї відсутнє право на отримання допомоги відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Отже, суд першої інстанції не врахував вказаних положень матеріального права, неповно з»ясував обставини, що мають значення для справи та прийшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача по не донарахуванню і невиплаті позивачу вказаної допомоги та щодо зобов»язанння відповідача здійснити такий перерахунок за період часу з 15.10.2007 р. по 31.12.2007 р., в зв»язку з чим рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні даної частини позовних вимог.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачкою не пропущений строк звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, оскільки порушення прав позивача тривало з 09.07.2007 року по 07 жовтня 2007 року.
Між тим, доводи щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, тому колегія суддів вважає, що позивачка пропустила його без поважних причин.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так. статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду.
Позивачка звернулася до суду з позовом 30.12.2008 року.
Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Колегія суддів вважає, що позивачка пропустила його без поважних причин.
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову з підстав пропущення строку для звернення до адміністративного суду, встановленою ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України ( а.с 29).
Таким чином, колегія суддів, вважає, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду з позовом про зобов'язання, відповідача провести донарахування та до виплату недотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07. 2007 року по 07.10.2007 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році, суд першої інстанції виходив з того, що при нарахуванні та виплаті такої допомоги у 2008 році необхідно керуватися Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Пунктом 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»», внесено зміни до ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та виключено слова "не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування".
Вказаний закон набув чинності з 1 січня 2008 р.
Отже, з зазначеного часу право на державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» набули як застраховані так і незастраховані особи в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»», внесено зміни до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». В даному положенні зазначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.
Рішенням Конституційного суду України №10-рп/08 від 22.05.2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу З Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), положення п. 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»» визнано неконституційним не було.
Таким чином, відповідач, здійснивши у зазначений період, виплату допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірах, встановлених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції закону від 28.12.2007 р., правомірно діяли, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України
Отже, колегія суддів, погоджується, що при нарахуванні та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році, необхідно керуватися Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», а тому не знаходить підстав для скасування рішення суду про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Між тим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції не розглянуто позовні вимоги про зобов'язання Управління праці і та соціального захисту населення Ленінської районної у м.Харкові здійснити перерахунок провести перерахунок одноразової допомоги при народженні дитини надається у сумі кратній 22, 6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини.
Колегія суддів дійшла висновку щодо безпідставності визнання дій відповідача та стягнення додаткових коштів виплати позивачці при народженні дитини, з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 12 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» в редакції, що діяла на момент народження дитини, допомога при народженні дитини надається у сумі кратній 22, 6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини.
Між тим, пунктом 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» зупинено на 2007 рік дію ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми».
Статтею 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» встановлений інший розмір допомоги при народженні дитини ніж зазначений у Законі України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми», а саме у сумі 8500 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за № 6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми».
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України з дати ухвалення рішення Конституційним Судом України про визнання неконституційними п. 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» діючою стала на ряду зі ст.. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» і ст.. 12 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми».
Однак в зазначених нормах законів по різному визначається розмір допомоги при народженні дитини.
Отже, на час виникнення у позивача права на отримання допомоги існували дві норми закону, які встановлювали різний розмір допомоги при народженні дитини.
При цьому колегія суддів зазначає, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної ради України.
Конституція не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України в п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Таким чином, виходячи з системного аналізу Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми», Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 по справі за № 4-зп, колегія суддів дійшла висновку про небгрунтованість вимог позивача про стягнення допомоги при народженні дитини, оскільки позивачу була призначена допомога при народженні дитини відповідно до положень статті 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яка діяла на час виникнення у позивача права на отримання такої допомоги і не була визнана неконституційною.
Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Харкові ради задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 26.06.2009р. по справі № 2-а-35/09/2024 скасувати.
Прийняти нову постанову.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м.Харкові ради, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок і виплату розміру державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Катунов В.В.
Судді< підпис >
< підпис >Дюкарєва С.В. Зеленський В.В.
< Список > < Текст >
Повний текст постанови виготовлений 08.12.2009 р.