61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
03 грудня 2009 р.Справа № 2-а-2010/09/1620
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Катунова В.В.
Суддів: Дюкарєвої С.В. , Зеленського В.В.
за участю секретаря судового засідання Скороходової-Серопян Е.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Миргородському районі Полтавської області на постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 03.08.2009р. по справі № 2-а-2010/09/1620
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління Пенсійного фонду України в Миргородському районі Полтавської області < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про визнання неправомірними дій та перерахунок пенсії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Миргородському районы Полтавської області , в якому просив:
-визнати дії Управління пенсійного фонду України в м. Миргороді по не проведенню у відповідність вимогам ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розміру моєї пенсії у 2008, 2009 роках - незаконними.
-зобов'язати відповідача - Управління пенсійного фонду України в м. Миргороді провести перерахунок моєї пенсії і встановити її відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ст..28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та провести виплату недоплаченої пенсії в 2008, 2009 роках.
Постановою Миргородського районного суду Полтавської області від 03.08.2009 року зазначений позов задоволено частково.
Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в М.Миргороді Полтавської області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії відповідно до мінімального розміру пенсії за віком, встановлена Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» неправомірними.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в М.Миргороді Полтавської області провести рахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії з 22травня 2008 року по день прийняття ї постанови відповідно до вимог ст.50, ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, що діяла у вказаний період, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Законами України «Про Державний бюджет України» на 2008-2009 роки відповідно і провести виплату різниці між раніше виплаченими та рахованими розмірами пенсій.
Не погодившись з зазначеною постановою, Управлінням Пенсійного фонду України в м.Миргороді Полтавської області подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, відповідач просить постанову Миргородського районного суду Полтавської області від 03.08.2009 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” та постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок Державного бюджету" № 1 від 03.01.2002 року.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, що підтверджується посвідченням громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідкою медико-соціальної експертної комісії.
Вважаючи, що йому невірно нараховується пенсія та щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну її здоров'ю, позивач звернувся до відповідача щодо проведення відповідного перерахунку зазначених пенсій відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якими встановлено, що він має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, та розмір його пенсії не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, але листом № 59/Г від 03.07.2009 року отримав відмову.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з приписів ст.ст. 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008, яким визнано неконституційним положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” щодо внесення змін до ст.ст. 50, 54 зазначеного Закону.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови позивачеві у перерахунку пенсії, виходячи з розміру 75 процентів мінімальної пенсії за віком, за період з 05.10.2006 року.
Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини четвертої статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів II групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, і зокрема інвалідам II групи - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Частиною третьою статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Статтю 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" доповнено частиною третьою згідно із Законом України від 05.10.2006 р. N 231-V.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить захистити його порушене право саме з а 2008-2009 роки.
При цьому колегія суддів зазначає, що з 01.01.2008 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статті 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Також Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 зміни внесені Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до статей 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнано неконституційними.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, пенсійні органи, здійснивши у період з 01.01.2008 року по 21.05.2908 року виплату пенсії у розмірах, встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік, діяли правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначено чинним законодавством України.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року відповідач не мав повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах 75 відсотків мінімальної пенсії за віком та не нижче 8 мінімальних пенсії за віком, оскільки протягом цього часу положення базових законів не діяли.
Застосування законодавства України у такий спосіб, ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року №4-зп, який у п.3 зазначив наступне: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на пенсійні органи обов'язку щодо здійснення перерахунку пенсії у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку щодо обов'язку Управління Пенсійного фонду України в Борівському районі Харківської області з 22.05.2008 року по 03.08.2009 року (день винесення постанови судом першої інстанції ) нараховувати та сплачувати позивачу пенсію у відповідності до статей 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності положень Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ці норми втратили чинність та не підлягали застосуванню.
При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в огляду на наступне.
Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При вирішенні спору суд першої інстанції, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, обґрунтовано визнав, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.
Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Миргородському районі Полтавської області залишити без задоволення.
Постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 03.08.2009р. по справі № 2-а-2010/09/1620 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Катунов В.В.
Судді< підпис >
< підпис >Дюкарєва С.В. Зеленський В.В.
< Список > < Текст >
Повний текст ухвали виготовлений 08.12.2009 р.