61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
08 грудня 2009 р. Справа № 2-а-2115/09/1806
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Кононенко З.О.
Суддів: Донець Л.О. , Калиновського В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 28.04.2009р. по справі № 2-а-2115/09/1806
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми, в якому просив суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом пропущених прав та зобов'язати відповідача нарахувати на його користь недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 3835 гривень 50 копійок.
Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 28.04.2009 року частково задоволені позовні вимоги. Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми протиправною. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 742 грн. 65 коп. та за 2008 рік з 01.05.2008 року в розмірі 1170 грн. 60 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неврегульованість на законодавчому рівні порядку виплати допомоги особам, які мають статус “дитина війни”, прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, а саме: Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Постанови Кабінету Міністрів України про "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши, в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”від 18.11.2004 № 2195-IV, має право на отримання державної соціальної грошової допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов в частині зобов'язання, а відповідача в здійсненні перерахунку пенсії позивачу з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та проведенні відповідних виплат за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, суд першої інстанції виходив з того, що Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за №6-рп2007 визнано неконституційним положення п. 12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік” щодо зупинення на 2007 рік дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року № 2195-IV.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до зазначених рішень Конституційного Суду України відповідач з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 року повинен був діяти у відповідності з нормою ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та здійснити позивачеві перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 %.
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, відповідач, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року повинен був нараховувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 № 2195-IV, яка набула чинності із зазначеної дати, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” ці норми втратили чинність та не підлягали застосуванню.
Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.
Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм матеріального права через неврахування законодавчої неврегульованості питання щодо механізму виплати пенсії, відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, колегія суддів, вважає необґрунтованим.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не можуть бути підставою для не здійснення таких виплат або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та правильність нарахування доплати до пенсії згідно розмірів встановлених у постанові Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 530 “Про Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, колегія суддів зазначає наступне.
Судом обґрунтовано було встановлено, що позивач, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”від 18.11.2004 № 2195-IV має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Крім того, колегія суддів, вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність механізму та коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність механізму та коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено саме на управління пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Також колегія суддів зауважує, що на них не покладена функція розрахунків доплати до пенсій у визначеній грошовій сумі, для цього діють спеціально уповноважені територіальні Управління Пенсійного фонду в Україні.
Стосовно доводів відповідача щодо незастосування судом першої інстанції положень ст. ст. 99, 100 КАС України, то колегія судів зазначає наступне:
Відповідно ч. 1, ч. 2 ст. 99 КАС України Адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно ч. 1, ч. 2 ст. 100 КАС України Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Як вибачається із матеріалів справи, відповідач наполягає на застосуванні до спору строку звернення до апеляційного суду.
Колегія суддів вважає, що похилий вік та необізнаність позивача є поважними причинами для поновлення строку звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Згідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду та прийняти нову.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови на підставі невідповідності висновків суду обставинам справи, а апеляційна скарга відповідача - частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ст.ст. 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 28.04.2009р. -задовольнити частково.
Постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 28.04.2009р. скасувати в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 742 грн. 65 коп. та за 2008 рік з 01.05.2008 року в розмірі 1170 грн. 60 коп. та прийняти в цій частині нову постанову, якою зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік з 22.05.2008 по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 28.04.2009р. залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Кононенко З.О.
Судді< підпис >
< підпис >Донець Л.О. Калиновський В.А.
< Список > < Текст >