61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
03 листопада 2009 р. Справа № 2-а-39/09/2002
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Зеленського В.В.
Суддів: Дюкарєвої С.В. , Катунова В.В.
за участю секретаря судового засідання Скороходової-Серопян Е.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Барвінківського районного управління праці та соціального захисту населення Харківської області на постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 03.06.2009р. по справі № 2-а-39/09/2002
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Барвінківського районного управління праці та соціального захисту населення Харківської області < Текст >
третя особа ОСОБА_2 - начальник Барвінківського управління праці та соціального захисту населення Харківської області < за участю > < Текст >
про визнання дій неправомірними та зобов'язання до перерахунку суми щорічної допомоги на оздоровлення,
03.04.2009 року ОСОБА_1 звернувся до Барвінківського районного суду Харківської області з позовом до Барвінківського районного управління праці та соціального захисту населення Харківської області, третя особа ОСОБА_2 - начальник Барвінківського районного управління праці та соціального захисту населення Харківської області, в якому просила:
- визнати неправомірною виплату відповідачем щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, що встановлені законом № 107 від 28.12.2007 року та постановою КМУ № 562 всупереч положенням ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та відмову у її перерахунку;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплачувати позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у розмірах 4 мінімальних заробітних плат, починаючи з 2005 року з урахуванням раніше виплачених коштів, відповідно до вимог ст.ст.19,22,46 Конституції України та ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також Законів України «Про державний бюджет України на 2005 рік», Законів України «Про державний бюджет України на 2006 рік», Законів України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Законів України «Про державний бюджет України на 2008 рік», Законів України «Про державний бюджет України на 2009 рік».
21.04.2009 року Барвінківським районним управлінням праці та соціального захисту населення Харківської області до Барвінківського районного суду Харківської області подано заперечення проти позову, в якому відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні позову.
Постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 03.06.2009 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірними дії Барвінківського районного управління праці та соціального захисту населення Харківської області щодо нарахування та виплати позивачу не в повному обсязі щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано Барвінківське районне управління праці та соціального захисту населення Харківської області в термін один місяць з дня набрання чинності цим рішенням вчинити дії щодо перерахунку належної позивачу до виплати у 2005,2007,2008 роках щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та здійснення виплат цих коштів у розмірі 4798,00 грн. Стягнуто на користь позивача з відповідача 300,00 грн. суми витрат на правову допомогу.
Не погодившись з рішенням суду, Барвінківського районного управлінням праці та соціального захисту населення Харківської області подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить скасувати постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 03.06.2009 року по справі 2-а-39/09/2002 і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми чинного законодавства, а саме: Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 99,100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та є інвалідом ІІІ групи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 01.02.1993року, з вкладкою до нього від 11.11.2004 року № НОМЕР_2, посвідченням від 12.12.1998 року серії НОМЕР_3, а також довідкою МСЕК № НОМЕР_4 ( а.с. 7,8). Виплата одноразової грошової допомоги на оздоровлення позивачу була здійснена 11.04.2005 та 07.10.2005 року у сумі 90,00 грн., 16.03.2006 року в сумі 90,00 грн., 21.05.2007 року та 19.03.2008 року по 90,00грн за кожен рік. За 2009 рік не виплачена.
Барвінківське районне управління праці та соціального захисту населення Харківської області зазначені виплати у 2005 -2008 роках в повному обсязі не здійснило, в зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з приписів ст.48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії інвалідам ІІІ групи в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до зазначеної норми відповідач у 2005, 2007, 2008 роках повинен був діяти у відповідності з нормою ст. 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, здійснюючи позивачеві нарахування та виплату допомоги на оздоровлення, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно статті 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виплата щорічної допомоги на оздоровлення є компенсацією за шкоду або відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров'ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЄС та сім'ям за втрату годувальника.
Згідно ст.48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії ІІІ групи інвалідності виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Позивач у 2005 мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення на підставі Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та обґрунтоване сподівання на отримання такої допомоги в розмірі, визначеному ст. 48 зазначеного Закону.
Зі змісту законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на 2005 рік не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст.48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
За таких обставин та з урахуванням вимог ст.48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач по справі у 2005 році повинен був виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення із сум мінімальної заробітної плати на момент виплати.
Що з стосується права позивача на отримання допомоги на оздоровлення за 2006 рік, то колегія суддів зазначає, що дія абзаців 3 ч. 4 ст. 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була зупинена на 2006 в частині виплати допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із п. 37 ст. 77 Закону України “Про Державний бюджет на 2006 р." від 20 грудня 2005 р., який не визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України до теперішнього часу, а тому не можна стверджувати, що позивач мав право у 2006 р. на отримання допомоги на оздоровлення в більшому розмірі, ніж йому було нараховано та виплачено.
При цьому колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції навів обґрунтовані доводи щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог за 2006 рік, однак в резолютивній частині не зазначив про прийняте рішення з цього питання.
Щодо позовних вимог про здійснення перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2008 роки колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до п. 30 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” дію зазначеної норми на 2007 рік зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007 визнано неконституційними положення п. 30 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо зупинення дії приписів ст. 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
У відповідності до Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до статті 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та викладено її в наступній редакції: одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 визнано неконституційними зміни, внесені до ст. 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
При цьому колегія суддів зазначає, що зазначені виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином, право особи на їх отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.
Виходячи із завдання адміністративного судочинства на адміністративні суди покладено обов'язок при оскарженні рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є органи соціального захисту населення, перевіряти оскаржувані рішення, дії або бездіяльність на їх відповідність певним критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіряючи правомірність дії органів соціального захисту населення щодо здійснення виплат щорічної грошової допомоги на оздоровлення, застосовується законодавство, яке діяло на час їх вчинення, виходячи з наступного.
З 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та 01.01.2008 року по 22.05.2008 року конкретний розмір разової щорічної допомоги на оздоровлення особам, які постраждали, внаслідок ліквідації на Чорнобильської АЕС, був встановлений певними нормами Закону України “Про Держаний бюджет України на 2007 рік” та Закону України “Про Держаний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”, відповідно.
Таким чином, органи соціального захисту населення, здійснивши у зазначений період, виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік, діяли правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначено чинним законодавством України.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та 01.01.2008 року по 22.05.2008 року органи соціального захисту населення не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах, встановлених статтею 48 “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки протягом цього часу положення базових законів не діяли.
Застосування законодавства України у такий спосіб, ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року №4-зп, який у п.3 зазначив наступне: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на органи соціального захисту населення обов'язку здійснити виплату щорічної допомоги на оздоровлення, особам, які отримали таку допомогу протягом 01.01.2007р.-09.07.2007р. та 01.01.2008р.-22.05.2008р. у розмірах, встановлених законом про державний бюджет.
Протягом цього часу органи соціального захисту населення діяли у відповідності з приписами діючого законодавства, а, враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення особа реалізувала своє право на їх отримання, і, як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обов'язок щодо їх виплати.
З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, оскільки виплата разової грошової допомоги на оздоровлення у 2007 - 2008 роках здійснені відповідачем до прийняття Конституційним Судом України рішень від 09.07.2007 року № 9-рп/2007 та від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008.
Отже, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, невірно застосував до спірних відносин норми ст. 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Задовольняючи позовні вимоги, щодо стягнення з Барвінківського управління праці та соціального захисту населення Харківської області на користь позивача 300 грн. суми витрат на правову допомогу, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, виходячи з наступного.
Відповідно до “Правил адвокатської етики”, затвердженої Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури від 01.10.1999 року угода про надання правової допомоги - договір (контракт), згідно з яким одна сторона - адвокат, що практикує індивідуально, або адвокатське об'єднання - приймає на себе доручення іншої сторони - клієнта (або його представника) - про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона - клієнт (або його представник) - зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов'язані з виконанням угоди.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем не надано доказів, щодо сплати праці адвоката, наявність договору про надання правової допомоги та додатку до нього не є підставою для задоволення позовних вимог, щодо стягнення з Барвінківського управління праці та соціального захисту населення Харківської області на користь позивача 300 грн. суми витрат на правову допомогу.
За змістом ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи, що позивачем не надано документального підтвердження оплати послуг адвоката, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення цієї частини позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Барвінківське районне управління праці та соціального захисту населення Харківської області задовольнити частково.
Постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 03.06.2009р. по справі № 2-а-39/09/2002 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Зобов'язати Управління праці і соціального захисту населення Ленінської районної у м. Харкові ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримані суми щорічної разової допомоги на оздоровлення за 2005 рік, у відповідності до вимог ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до Барвінківського районного управління праці та соціального захисту населення Харківської області, третя особа ОСОБА_2 - начальник Барвінківського управління праці та соціального захисту населення Харківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до перерахунку суми щорічної допомоги на оздоровлення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Зеленський В.В.
Судді< підпис >
< підпис >Дюкарєва С.В. Катунов В.В.
< Список > < Текст >
Повний текст постанови виготовлений 09.11.2009 р.