61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
25 листопада 2009 р. Справа № 2-а-21131/08/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді:
Суддів: Зеленського В.В. , Катунова В.В.
за участю секретаря судового засідання Житєньової Н. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 05.03.2009р. по справі № 2-а-21131/08/2070
за позовом Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області
до ОСОБА_1
про стягнення суми,
Нововодолазька міжрайонна державна податкова інспекція звернулась досуду з позовом до ОСОБА_1, в якому з урахуванням уточнень просила стягнути з відповідача податок з доходів фізичних осіб у сумі 15855грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2009 року в задоволенні зазначеного позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2009 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 1.1, п. 1.2 ст. 1, пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що у відповідності до свідоцтва про спадщину від 08.12.2005 року ОСОБА_1 одержала у спадщину майно та майнові права за заповітом гр. ОСОБА_2
31.03.2006 року відповідач подала до Валківського відділення Нововодолазької МДПІ декларацію, в якій зазначила про отримання у 2005 році спадщини за заповітом на загальну суму 128383,11грн.
Посилаючись на те, що з зазначених коштів відповідачем не сплачено податок, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з приписів ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено річний строк звернення до адміністративного суду, та положень Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, яким не визначено конкретних строків позовної давності для звернення за стягненням суми заборгованості.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом, а тому наявність підстав для відмови в його задоволенні.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, громадянка ОСОБА_1 у 2005 році отримала у спадщину:
- житловий будинок , що знаходиться у с. Мельникове, Валківського району, Харківської області, вартістю 18404грн.;
- права на земельні частки (паї) загальним розміром 10,50 в умовних кадастрових гектарах загальною вартістю 96726,60грн.,
- майновий пай у сумі 1047грн., що становить 0,03425% пайового фонду майна КСП “Мельникове”,
- автомобіль марки “ИЖ 412 ИЄ”, 1983 року випуску, вартістю 1670грн.;
- грошовий вклад у колишньому Ощадбанку СРСР у сумі 21,11грн.;
- індексаційні рахунки № НОМЕР_1 на суму 2460,55грн. та № НОМЕР_2 на суму 1191,85грн.
Зазначений дохід позивачкою належним чином задекларовано, про що повідомлено Нововодолазьку МДПІ.
У відповідності до п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Згідно п. 4.2.14. ст. 14 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді вартості успадкованого майна, у межах, що підлягає оподаткуванню цим податком згідно з нормами статті 13 цього Закону.
Стаття 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначає порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав.
У відповідності до пп. 13.2.2. п. 13.2 зазначеної статті при отриманні спадщини спадкоємцями, що не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, об'єкти спадщини оподатковуються за ставкою податку, визначеною пунктом 7.2 статті 7 цього Закону, до будь-якого об'єкта спадщини.
Пунктом 7.2 статті 7 цього Закону передбачено, що ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку щодо обов'язку відповідача сплатити податок з доходу, отриманого внаслідок прийняття спадщини, а саме: житлового будинку , що знаходиться у с. Мельникове, Валківського району, Харківської області, вартістю 18404грн., права на земельні частки (паї) загальним розміром 10,50 в умовних кадастрових гектарах загальною вартістю 96726,60грн., майнового паю у сумі 1047грн., що становить 0,03425% пайового фонду майна КСП “Мельникове” та автомобіля марки “ИЖ 412 ИЄ”, 1983 року випуску, вартістю 1670грн.
З вартості зазначеного майна відповідач повинен сплатити (18404+96726,60+1047+1670)*5%=5892,38грн. податку з доходів фізичних осіб.
При цьому колегія суддів вважає хибними доводи позивача щодо обов'язку відповідача сплатити податок з доходів фізичних осіб у розмірі 13% від суми отриманого доходу, оскільки ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" сплата зазначеного розміру податку передбачена тільки у разі успадкування майна нерезидента.
Щодо оподаткування податком з доходів фізичних осіб грошового вкладу у колишньому Ощадбанку СРСР у сумі 21,11грн.; та індексаційних рахунків № НОМЕР_1 на суму 2460,55грн. та № НОМЕР_2 на суму 1191,85грн. колегія суддів зазначає, що згідно з підпунктом 4.3.23 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку сума виплат громадянам України (їх спадкоємцям) грошових заощаджень і грошових внесків, вкладених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР чи в установи державного страхування СРСР або у папери цільової державної позики, емітованої на території колишнього СРСР, погашення яких не відбулося.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що отримані у якості спадщини відповідачем заощадження є грошовими вкладами в установи Ощадного банку СРСР, а тому вони не є об'єктом оподаткування.
У відповідності до п. 13.4. ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.
Посилання суду першої інстанції на пропуск позивачем строку звернення до суду колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у відповідності до пп. 15.2.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області задовольнити частково.
Постанову Харківський окружний адміністративний суд від 05.03.2009р. по справі № 2-а-21131/08/2070 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення суми задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 податок з доходів фізичних осіб в сумі 5892,38грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя(підпис)Дюкарєва С.В.
Судді(підпис)
(підпис)Зеленський В.В. Катунов В.В.
Повний текст постанови виготовлений 30.11.2009 р.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.