Справа № 541/1466/19
Провадження № 1-кп/541/33/2020
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області
вул. Гоголя 133 м. Миргород Миргородський район Полтавська область Україна 37600
10 лютого 2020 року м.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судових засідань ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
представника потерпілої адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргороді кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №2017170260001212 від 25.12.2017 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця смт. Ромодан Миргородського району Полтавської області, з середньою освітою, неодруженого, працюючого на посаді електромонтера Полтавської дистанції електропостачання ЕЧ 4, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України,
24 грудня 2017 року близько 16 години водій транспортного засобу - мотоциклу «МТ», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи посвідчення водія, рухаючись зі швидкістю 25 км/год. по своїй смузі руху в смт. Ромодан по вулиці Незалежності, Миргородського району, Полтавської області, неподалік будинку №44, з власної необережності, порушуючи вимоги п.п. 2.9.а) та 12.3. Правил дорожнього руху України, якими передбачено:2.9 а) водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин; 12.3 у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об 'їзду перешкоди. ОСОБА_4 , не врахував дорожню обстановку та дорожні умови, щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати транспортним засобом, допустив наїзд передньою частиною коляски мотоцикла марки «МТ» на пішохода ОСОБА_5 , яка рухалася в попутному напрямку руху по правому краю проїзної частини дороги.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_5 згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №59 від 31.05.2019, отримала тілесні ушкодження у вигляді: забій, міжм'язова гематома лівої гомілки з явищами після травматичної компресійно-ішемічної нейропатії лівого малогомілкового нерва. Які утворилися від ударної дії тупих предметів, якими могли бути виступаючі частини мотоцикла «МТ» під час дорожньо-транспортної пригоди 24 грудня 2017 року та не є небезпечними для життя. Вказані тілесні ушкодження, які були заподіяні потерпілій ОСОБА_5 згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №59 від 31.05.2019 року відносяться до середнього ступеня тяжкості.
Відповідно до висновку судової авто технічної експертизи №327 від 25.06.2019 в заданій дорожній обстановці в діях водія мотоцикла «МТ» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 вбачаються невідповідності з вимогами п.12.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної події.
В умовах даної події водій мотоцикла «МТ» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 , мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода, шляхом застосування своєчасних мір гальмування з метою зниження швидкості свого руху до швидкості руху пішохода.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе в скоєнні інкримінованого йому злочину визнав повністю. Суду пояснив, що насправді 24 грудня 2017 року він разом з своїм товаришем ОСОБА_7 вживали пиво. Після чого він сів за кермо мотоцикла «МТ» д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_7 сів на заднє сидіння за водієм і розпочали рух в напрямку центру селища . Погодні умови були несприятливі, дорожнє покриття було вкрите снігом. В по попутному напрямку рухалася потерпіла .Обїзджаючи потерпілу ОСОБА_8 яка йшла по краю проїжджої частини він не справився з керуванням, внаслідок чого завдав удару колесом в ліву ногу потерпілої. Він мав можливість об'їхати потерпілу, оскільки будь-яких перешкод для цього на дорозі не було Швидкість руху мотоцикла була близько 20-25 км/год. Він керував мотоциклом не маючи права на керування цим видом транспортного засобу. За допущене правопорушення, керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння поніс відповідальність за ст.. 130 ч.1 КУпАП. В скоєному розкаюється, заявлений цивільний позов визнає в межах підтверджених належними доказами за виключенням часткового відшкодування шкоди в сумі 3000грн.
Потерпіла ОСОБА_5 суду пояснила, що 24.12.2017 року вона разом з своєю неповнолітньою дитиною близько 16 години ішла до супермаркету по обочині дороги вулиці Незалежності в селищі Ромодан. Звуку роботи двигуна мотоцикла вона не чула лише відчула удар в ліву ногу, від удару впала на дорогу та побачила що стоїть мотоцикл з коляскою. До неї підійшов обвинувачений який хитався. Була викликана швидка допомога для надання їй невідкладної допомоги, однак госпіталізована відразу не була, оскільки була необхідність вирішити питання щодо догляду за малолітньою дитиною. В зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями була змушена проходити обстеження в тому числі і в обласній лікарні, перебувати на стаціонарному лікування більше одного місяця, що порушило звичайні умови її життя. Вказана обставина ускладнювалася тим що дитина стала учнем 1 класу та потребувала значної уваги та підтримки. Після закінчення стаціонарного лікування перебуваючи на амбулаторному лікування вона була змушена регулярно з'являтися до поліклініки, на що витрачати значні сили,час та кошти. В наслідок отриманих тілесних ушкоджень стала інвалідом 3 групи. Психологічно відчувати себе інвалідом їй дуже важко, тому вона продовжує зазнавати в зв'язку з цим моральних страждань. Заявлений цивільний позов підтримала в повному обсязі та просила стягнути на відшкодування матеріальної шкоди 52380 грн 87 коп та відшкодування моральної шкоди 200000 гривень. Підтвердила факт добровільного відшкодування шкоди родичами обвинуваченого в розмірі 3000 гривень.
Свідчення обвинуваченого, потерпілої які узгоджуються між собою об'єктивно підтверджуються належними та допустимими доказами.
Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.12.2017 року відповідно до якого на проїжджій частині дороги вулиці Центральна від вулиць Миру та Островського в селищі Ромодан до центру селища виявлено наїзд на пішохода, здійснений мотоциклом МТ-11 днз.1539 ПОМ та схемою місця ДТП.
Висновком судово-медичної експертизи №59 від 31.05.2019 року встановлено, що у ОСОБА_5 виявлено забій, міжм'язова гематомалівої гомілки з явищами посттравматичної компресійно-ішемічної нейропатії лівого малогомілкового нерва, які утворилися від дії тупих предметів, якими могли бути виступаючі частини мотоцикла МТ під час дорожньо-транспортної пригоди 24.12.2017 року. На час проведення експертизи має місце після травматична компресійно-ішемічна нейропатія лівого малогомілкового нерва з руховими та чутливими розладами -помірно виражений парез лівої стопи, що є наслідком отриманої травми під час ДТП 24.12.2017 в наслідок чого процент постійної (стійкої) втрати працездатності складає 25%. Заподіяні тілесні ушкодження відносяться до середнього ступеня тяжкості,які не є небезпечними для життя на момент заподіяння, однак потягли тривалий розлад здоров'я та стійку втрату працездатності менш ніж на третину.
Відповідно до висновку транспортно - трасологічної експертизи №327 від 25.06.2019 року, у дорожній обстановці яка вказана в обвинуваченні в діях водія мотоцикла МТ днз 1539 ПОМ ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогами п.12.3ПДР України, які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної події. В умовах якої водій мотоцикла мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода, шляхом застосування своєчасних мір гальмування з метою зниження швидкості свого руху до швидкості руху пішохода.
Відповідно до посвідчення водія НОМЕР_2 ОСОБА_4 має право на керування транспортними засобами категорії В.
Постановою судді Миргородського міськрайонного суду від 25.01.2018 ОСОБА_4 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами на термін 1 рік.
Таким чином, з'ясувавши обставини та перевіривши їх доказами, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України .
Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування шкоди потерпілому.
Суд не може взяти до уваги як обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченого щире каяття, оскільки будь-яких дій які б свідчили про усвідомлення протиправності своєї поведінки, зокрема вибачення перед потерпілою, висловлення співчуття, сприяння у відновленню здоров'я останньої, незважаючи на тривалий час що минув з моменту скоєння правопорушення ОСОБА_4 не вчинив.
Обставини що обтяжує покарання обвинуваченого, скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння .
При призначенні покарання ОСОБА_4 у виді обмеження волі суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є злочином невеликої тяжкості, вчинений з необережності, характер та розмір завданої потерпілій шкоди, обставини що пом'якшують покарання, а також особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, має постійне місце проживання, характеризується посередньо, висновок органу пробації, яким встановлено середній рівень ризику вчинення правопорушення та можливість виправлення винного без ізоляції від суспільства .
Відповідно до вимог ст. 75 КК України враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші вищезазначені обставини справи, суд приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування призначеного основного покарання, звільнивши ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з випробовуванням з іспитовим строком та покласти на останнього обов'язки відповідно до вимог ст. 76 КК України. Що відповідатиме ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення із точки зору його справедливості, розумності та достатності. При цьому суд переконаний, що враховуючи принципи індивідуалізації та співмірності заходу примусу характеру вчинених дій, така міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень), а також достатньою для того, щоб засуджений в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.
Беручи до уваги добровільне часткове відшкодування ОСОБА_4 завданої шкоди, незастосування щодо нього заходів, пов'язаних з ізоляцією від суспільства, створить більш сприятливі умови для продовження відшкодування й захисту прав та законних інтересів потерпілої, що є одним з основоположних завдань кримінального провадження.
Згідно п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року зі змінами та доповненнями «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у кожному випадку призначення покарання за ч. 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
Позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати як додаткове покарання незалежно від того що особу вже було позбавлено такого права в адміністративному порядку. Однак призначення цього покарання особі,яка взагалі не мала права керувати транспортними засобами є неможливим.
Суд вважає за необхідне застосувати відносно обвинуваченого додаткову міру покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, оскільки обвинуваченим при керуванні транспортним засобом були грубо порушені вимоги п.12.3 ПДР України, незважаючи на те що ОСОБА_9 вчинив злочин невеликої тяжкості, та кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 286 КК України належить до таких, що вчиненні з необережності, однак в даній ситуації мав можливість попередити травмування потерпілої у випадку дотримання правил дорожнього руху, серед іншого заборони керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до вищенаведених роз'яснень Пленуму Верховного суду України суд не приймає до уваги заперечення обвинуваченого, що він уже поніс покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки понесене ним стягнення за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП і призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобами в зв'язку з визнанням останнього винуватим у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України не є притягненням до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 суд виходить з наступного.
Статтею 128 ч.5 КПК України передбачено розгляд цивільного позову у кримінальному провадженні за правилами встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини що виникли у зв'язку з цивільним позовом не врегульовані КПК, до них застосовуються норми ЦПК України що не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, обов'язок по доказуванню обставин на які посилається особа як на підставу своїх вимог та заперечень покладається на цю особу.
Потерпілою заявлений цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди в зв'язку з скоєнням щодо неї злочину (витрати на лікування, вартість обстеження, вартість пального в зв'язку з необхідністю використання індивідуального автотранспорту під час лікування) в розмірі 52380грн 87 коп. На підтвердження вказаних вимог надані касові квитанції та товарні чеки. Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів потерпіла ОСОБА_5 перебувала на лікуванні з 24.12.2017 до 03.01.2018 року, з 02.02.2018 до 12.03.2018 року та з 11.05.2018 до 30.05.2018 року (а.п.9-11).
Тому суд вважає, що належними доказами що підтверджують розмір матеріальної шкоди завданої злочином є докази що підтверджують матеріальні витрати понесені потерпілою зв'язку з придбанням медичних препаратів у вказаний період, проходженням обстеження в зв'язку з тілесними ушкодженнями в наслідок ДТП та витрати на придбання пального з метою транспортування потерпілої до медичного закладу та місця проходження обстеження індивідуальним автотранспортом, загальний розмір яких становить 17067 грн 30 коп.
Суд не приймає до уваги приєднані в двох екземплярах світлокопії касових чеків на придбання пального та медичних препаратів на суму 7164 грн.25 коп.(а.п.59,58,66,72,73,74,75) та на придбання пального та медичних препаратів, які були придбані не в період лікування, оскільки потерпілою не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що вона була змушена проходити лікування в наслідок отриманих тілесних ушкоджень в ДТП з вини обвинуваченого та проходила таке лікування в період коли були придбані ліки (а.п.62,66,67,69,74,76,75), а також вартість тонометра 955 грн. (а.п.66), та вартість безоплатно переданої палиці-397 грн (а.п.52).
Оскільки в ході судового розгляду встановлено, що обвинуваченим відшкодовано матеріальна шкода в розмірі 3000 гривень, що не заперечує потерпіла, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди необхідно задовольнити частково, з урахуванням добровільно відшкодованої суми в розмірі 14067грн 30 коп (17067,30-3000).
Суд не може взяти до уваги заперечення цивільного відповідача щодо недоведеності позовних вимог цивільним позивачем зважаючи на вищевикладені обґрунтування та враховуючи, що цивільним відповідачем заперечення викладені у відзиві на цивільний позов будь-якими доказами не підтверджені.
При вирішенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд бере до уваги обставини скоєння злочину, тобто вчинення винним злочину з необережності, ступінь вини цивільного відповідача, тривалість лікування потерпілої, перенесення нею фізичного болю, а також порушення звичайного ритму життя потерпілої, яка має на утриманні двох неповнолітніх дітей, тривалий час проведенням досудового розслідування, втрату в наслідок ДТП постійної (стійкої) працездатності що складає 25%, та з урахуванням принципу розумності та справедливості визначає в розмірі 100000 гривень, які підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_5 , відповідно до ст. 23,1167 ЦК України частково задовольнивши позовні вимоги.
Заявлений цивільний позов прокурора в інтересах держави на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої підлягає задоволенню в повному обсязі.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до положень ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати на залучення експертів, які документально підтверджені . підлягають до стягнення з обвинуваченого на користь держави відповідно до ч. 2 ст. 124, ч. 1 ст. 126 КПК України.
Керуючись ст. ст. 2, 7,368, 370, 374, 376 КПК України, суд , -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 1(один ) рік обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання, якщо він протягом іспитового строку терміном 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно ч. 1 п. п. 1, 2 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи, навчання.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 114067(сто чотирнадцять тисяч шістдесят сім) грн. 30коп на відшкодування шкоди завданої злочином, в тому числі 14067грн 30 коп на відшкодування матеріальної шкоди та 100000 гривень на відшкодування моральної шкоди .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь фінансового управління Миргородської районної державної адміністрації 28319 (двадцять вісім тисяч триста дев'ятнадцять) гривень 20 копійок витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 628(шістсот двадцять вісім) грн. 04 коп за проведення судової автотехнічної експертизи.
Речові докази:транспортний засіб, мотоцикл «МТ'днз15-39 ПОМ, вважати повернутим власнику.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, в разі подання апеляційної скарги, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційних скарг через Миргородський міськрайонний суд.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити прокурору та засудженому.
Суддя ОСОБА_1