Справа № 408/2172/18-ц
2/408/1108/20
24 січня 2020 року смт Біловодськ
Біловодський районний суд Луганської області у складі:
головуючого Соболєва Є.О.,
при секретареві Савенко Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому позивач просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 ,
Обґрунтовуючи свій позов ОСОБА_1 вказала, що вона є власником Ѕ частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному будинку зареєстровано місце проживання її родини, а також відповідачів. Вона дозволила зареєструвати відповідачів у її будинку для можливості отримання ними допомоги при народженні дитини, оскільки в них не було житла, а без реєстрації їм відмовляли у наданні допомоги. Кожного року їй необхідно оформлювати субсидію, а реєстрації відповідачів створює їй проблеми, у зв'язку з чим кожного разу вона повинна підтверджувати, що вони у неї не проживають, щоб їх доходи не впливали розмір субсидії.
Крім того у поданій позовній заяві позивач просила розглядати справу за її відсутності.
Відповідачі про час і місце розгляду справи були сповіщені належним чином, причин неявки не повідомили, відзив на позов у встановлений судом строк не надавали, заяв про розгляд справи за їхньої відсутності не надходило, тому суд вважав можливим розглянути справу за відсутності відповідачів за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною четвертою статті 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтями 317, 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власнику майна належить право володіння, користування та розпорядження майном, а також власник майна володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 11.06.2012, виданим Станично-Луганською районною адміністрацією, підтверджується, що позивачу разом з ОСОБА_4 на праві власності в рівних частках належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
З домової книги за вказаною адресою вбачається, що у належному позивачу будинку крім її родини з 21.06.2012 зареєстровані відповідачі, які родичами їй не є.
Акт обстеження житлових умов за місцем проживання позивача свідчить, що відповідачі у будинку, розташованому за адересою: АДРЕСА_1 , не проживають з моменту реєстрації, на цей час складання акту їхнє місце перебування невідоме.
У своїй позовній заяві позивач просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування її житловим приміщенням, посилаючись на те, що останні у її будинку не проживають, а своєю реєстрацією створюють їй перешкоди у користуванні власністю, зокрема, у неї виникають проблеми з оформленням субсидії на користування житлово-побутовими послугами.
Відповідачі своїх заперечень проти позову, як й доказів зворотного, не надали.
За таких обставин, виходячи з наведених вище норм закону суд вважає, що створені відповідачами позивачу перешкоди підлягають усуненню, які вона має право вимагати усунути в будь-який час та будь-яким шляхом на підставі статті 391 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Такий висновок цілком відповідає правовій позиції Верховного Суду України, який у постанові від 16.11.16 р. у справі № 6-709цс16 зазначив, що аналіз статті 391 Цивільного кодексу України визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Отже, встановивши, що позивач є одним із співвласників житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та їй відповідачами створюються перешкоди у користуванні цим будинком, які добровільно їх усувати відмовляються, суд вважає вимогу позивача щодо визнання відповідачів такими, що втратили право користування належним їй житловим приміщенням, обґрунтованою.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 , - задовольнити.
ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , визнати такими, що втратили право користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до безпосередньо до Луганського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його ухвалення, яке набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 273 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: