07.02.2020
Справа № 431/551/20
Провадження № 2-о/431/251/20
07 лютого 2020 року Старобільський районний суд Луганської області
у складі: головуючого судді Колядова В.Ю.,
за участю секретаря Петренко К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старобільську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Старобільському району та місту Брянка Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення факту смерті особи в певний час,
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луганськ померл його дід ОСОБА_2 . Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Просить суд встановити факт смерті ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луганськ.
Заявник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, в своїй заяві просив суд розглянути справу у його відсутності та у відсутності його представника ОСОБА_4 , заяву підтримав та просив суд її задовольнити.
Представник заінтересованої особи - відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Старобільському району та місту Брянка Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)в судове засідання не з'явилась, надала суду письмову заяву про згоду із задоволенням заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті та про розгляд справи у відсутності їх представника.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає повному задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
З наданого лікарського свідоцтва про смерть № 142/Ф від 23 грудня 2019 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луганськ, причина смерті - дисциркуляторна енцефалопатія ІІІ ст.
Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 р. №595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», встановлено, що міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям забезпечити до 1 грудня 2014 р. переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Переміщення здійснюється лише тих бюджетних установ, підприємств та організацій, що у разі зміни місцезнаходження зможуть забезпечити провадження своєї діяльності.
Розпорядженням КМУ №1085-р від 07.11.2014р. затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до якого включено у т.ч. м. Луганськ.
За загальним правилом документи, видані органами, їх посадовими та службовими особами на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, їх акти (рішення, документи) є недійсними і не створюють правових наслідків.
Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлює обов'язковість прецедентів Європейського суду для національних судів України та впроваджує в українське судочинство практику європейських стандартів прав людини. Згідно ст.17 вказаного Закону суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Оцінюючи ксерокопію вказаного лікарського свідоцтва про смерть, виданого лікарняною установою на тимчасово окупованій території України, суд враховує практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), зокрема висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту смерті для реалізації майнових прав заявника, суд вважає, що надані заявником докази є підтвердженням того, що дійсно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Шульгінка Старобільського району Луганської області, громадянин України, який проживав за адресою: АДРЕСА_1 ), помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луганськ, причина смерті - дисциркуляторна енцефалопатія ІІІ ст., та оскільки встановлення даного факту має для заявника юридичне значення, то суд вважає заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті - законною, обґрунтованою та такою, що підлягає повному задоволенню.
Відповідно до ч.4 ст.317, п.8 ч.1 ст.430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити рішення до негайного виконання.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 268, 293-294, 317, 319, п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд
вирішив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Старобільському району та місту Брянка Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення факту смерті особи в певний час - задовольнити повністю.
Встановити факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Шульгінка Старобільського району Луганської області, громадянин України, який проживав за адресою: АДРЕСА_1 ), помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луганськ, причина смерті - дисциркуляторна енцефалопатія ІІІ ст.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Луганської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя В.Ю. Колядов