Справа № 396/1363/19
Провадження № 2/396/507/19
Іменем України
30.01.2020 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді: Русіна Алла Анатоліївна
за участю секретаря судового засідання: Стеценко А.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача: адвоката Сергієнка Я.Г.,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідачів: адвоката Дмитрух Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу № 396/1363/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державний реєстратор Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області Манташян Р.А. про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним (удаваним) ,-
ОСОБА_1 звернулась до суду до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державний реєстратор Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області Манташян Р.А. про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним (удаваним), посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки, площею 5,7563 гектар, що розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. В серпні 2016 року до домоволодіння позивача приїхав ОСОБА_3 , який являється батьком відповідача ОСОБА_2 та запропонував їй продати земельну ділянку, за що запропонував 140000 (сто сорок тисяч) гривень. У серпні 2016 року, після того як позивач погодилась продати земельну ділянку в приватного нотаріуса Новоукраїнського нотаріального округу Української Наталії Михайлівни, нею було отримано кошти у сумі 140000 гривень та підписано заповіт на ім'я ОСОБА_2 , та довіреність на його батька ОСОБА_3 . Крім того поставлено підписи на чистих аркушах формату А-4, на яких повинен був бути укладений удаваний договір оренди земельної ділянки, тобто таким чином ними було здійснено приховання іншого правочину, а саме договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним реєстратором Рівнянської сільської ради, Новоукраїнського району Кіровоградської області: 19.12.2016 року запис №: 18133907, внесено до реєстру та зареєстровано договір оренди земельної ділянки, кадастровим номер 35240:85600:02:003:0652, що розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вважає, що відповідач мав на меті приховати інший правочин, а саме договір купівлі-продажу земельної ділянки, тобто зі змісту удаваного правочину права та обов'язки сторін виникли, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Головним доказом на спрямованості волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин є оформлення заповіту на користь відповідача ОСОБА_2 , та передання державного акту на право приватної власності належної їй земельної ділянки. Тому позивач просить суд визнати недійсним (удаваним) договір оренди земельної ділянки, укладений між позивачем та ОСОБА_2 , який зареєстрований державним реєстратором Рівнянської сільської ради, Новоукраїнського району Кіровоградської області: 19.12.2016 року запис №: 18133907.
Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 10.09.2019 року провадження у зазначеній справі було відкрито в загальному позовному провадженні, та справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 02.10.2019 року.
30.09.2019 року представником відповідачів адвокатом Дмитрух Д.М. через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державний реєстратор Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області Манташян Р.А. про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним (удаваним), зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заявлені до них позовні вимоги позивача не визнають в повному обсязі, вважають їх необгрунтованими та такими що не підлягають задоволенню, а також зазначає, що 04 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, площею 5,7563 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий №3524085600:02:003:0652, яка знаходиться на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, реєстрація якого проведена державним реєстратором Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області Манташяном Романом Араратовичем 23 грудня 2016 року, номер запису про інше речове право: 18133907. Відповідно до п. 1. Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
На виконання вищезазначеного пункту Договору позивачка передала, а ОСОБА_2 прийняв в оренду земельну ділянку, що підтверджується актом приймання- передачі земельної ділянки кадастровий номер 3524085600:02:003:0652. Крім того, сторони належним чином виконали умови Договору стосовно виплати орендної плати, оскільки позивачка визнала факт отримання коштів в розмірі 140 000,00 грн.
Таким чином, Орендар та Орендодавець належним чином виконали та на сьогоднішній день виконують умови Договору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що Договір є удаваним правочином, вчиненим для приховання іншого правочину, а саме договору купівлі-продажу земельної ділянки, площею 5,7563 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 3524085600:02:003:0652, яка знаходиться на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 5,7563 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 3524085600:02:003:0652, яка знаходиться на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, що спростовує твердження позивача стосовно укладання договору купівлі-продажу, оскільки право власності на земельну ділянку не змінило титульного власника.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи між Орендарем та Орендодавцем настали реальні правові наслідки за Договором оренди, адже Позивач передала в оренду вищезазначену земельну ділянку та отримала орендну плату, а ОСОБА_2 отримав в оренду земельну ділянку та сплатив за неї орендну плату.
02.10.2019 року в зв"язку з неявкою сторін по справі підготовче судове засідання відкладене на 22.10.2019 року.
22.10.2019 року в зв"язку з перебуванням судді на лікарняному підготовче судове засідання відкладене на 20.11.2019 року, 20.11.2019 року ухвалою суду призначено справу до судового розгляду на 20.12.2019 року, 20.12.2019 року за клопотанням представника відповідача оголошено перерву на 30.01.2020 року.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, пояснивши, що з відповідачем по справі ОСОБА_3 вона домовилась про укладення договору оренди земельної ділянки та про отримання коштів наперед по вказаному договору в сумі 140000 грн. В подальшому кошти в сумі 140 000 грн. нею були отримані в повному обсязі, але що підписувала у нотаріуса ОСОБА_1 не знає. Договір оренди земельної ділянки був укладений між нею та ОСОБА_2 . Бажає, щоб відповідачі повернули їй земельну ділянку.
Представник позивача адвокат Сергієнко Я.Г. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, пояснивши, що в 2016 році позивачка уклала договір оренди земельної ділянки з відповідачем на 49 років. Під вказаним договором оренди земельної ділянки позивач та відповідач ОСОБА_2 мали на меті приховати договір купівлі - продажу земельної ділянки про, що свідчить розписка написана позивачем, в якій йдеться про виплату коштів у сумі 140 000 грн. Сума, яка була отримана позивачкою в розмірі 140 000 грн. від відповідачів фактично відповідає нормативно грошовій оцінці вказаної земельної ділянки.
Представник відповідачів адвокат Дмитрух Д.М. в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав в повному обсязі та додатково пояснив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 5,7563 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий № 3524085600:02:003:0652, яка знаходиться на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, що спростовує твердження позивача стосовно укладання договору купівлі-продажу, оскільки право власності на земельну ділянку не змінило титульного власника. Крім того, як вбачається з матеріалів справи між Орендарем та Орендодавцем настали реальні правові наслідки за Договором оренди, адже Позивач передала в оренду вищезазначену земельну ділянку та отримала орендну плату, а ОСОБА_2 отримав в оренду земельну ділянку та сплатив за неї орендну плату.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав в повному обсязі та додатково пояснив, що з позивачем ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки та сплачено їй наперед орендну плату в сумі 140000 грн.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин. Про розгляд справи повідомлявся належним чином.
Третя особа Державний реєстратор Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області Манташян Р.А. в судове засідання не з'явився, надавши суду заяву, в якій Рівнянська сільська рада просить розгляд справи проводити без представника сільської ради.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача та представника відповідачів, дослідивши матеріали справи та подані докази, з"ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити за наступних підстав.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Судом встановлено, що згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: Актуальна інформація про об"єкт нерухомого майна, об"єкт нерухомого майна: земельна ділянка, кадастровий номер: 3524085600:02:003:0652, площа: 5,7563 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Рівнянська сільська рада, Новоукраїнського району, Кіровоградської області, власник: ОСОБА_1 . Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права, номер запису про інше речове право: 18133907, вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки, відомості про суб"єкта іншого речового права: Орендодавець - ОСОБА_1 , Орендар - ОСОБА_2 . В оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,76 га ріллі, кадастровий номер 3524085600:02:003:0652. Строк дії: 15.11.2065 року (а.с. 12-13).
04.11.2016 року між позивачем по справі та ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки, належної позивачу на праві приватної власності, площею 5,76 га., яка знаходяться на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. Згідно п. 8 договору, договір оренди укладається на строк починаючи із терміну його державної реєстрації і закінчується 15 листопада 2065 року. Відповідно до договору оренди земельної ділянки орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. В разі бажання орендодавця отримати орендну плату в натуральній або відсотковій формі, вона здійснюється за згодою сторін за цінами які діють на час розрахунку або на час надання послуг. Розмір орендної плати становить 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земель, яка складає 4322,49 гривень. Пунктом 10 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем до 31 грудня щорічно (а.с.7-8).
Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки кадастровий номер 3524085600:02:003:0652 на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного між Орендодавцем ОСОБА_1 та Орендарем ОСОБА_2 Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку в розмірі 5,76 га., ріллі (а.с. 9).
Відповідно до доручення від 03.08.2016 року ОСОБА_1 цією довіреністю уповноважила ОСОБА_3 представляти її інтереси з усіма необхідними новноваженями в усіх державних, громадських, господарських та інших органах і організаціях незалежно від підпорядкування, форм власності, галузевої належності ( тому числі в органах державної влади, земельних органах, Держземагентствах, органах Укрдержреєстру з питань користування земельної ділянки, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробннцгва, площею 5,7563 га, розташованої на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, належної їй па підставі Державного акта на право приватної власності на землю скерія IV КР № 024491 виданого 30.03.2002 року Новоукраїнською районною державною адміністрацією Новоукраїнського району Кіровоградської області. Вказана довіреність посвідчена приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу Українською Н.М. (а.с. 14).
Відповідно до заповіту від 03.08.2016 року ОСОБА_1 належну їй земельну ділянку передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,7563 га, розташовану на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, належної їй па підставі Державного акта на право приватної власності на землю скерія IV КР № 024491 виданого 30.03.2002 року Новоукраїнською районною державною адміністрацією Новоукраїнського району Кіровоградської області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 600, заповіла ОСОБА_2 . Вказаний заповіт посвідчений приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу Українською Н.М. (а.с. 15).
Згідно заяви адресованої приватному нотаріусу Новоукраїнського районного нотаріального округу Українській Н.М., ОСОБА_1 скасовує довіреність видану нею на гр. ОСОБА_3 03.08.2016 року (а.с. 16).
Відповідно до заповіту від 14.03.2018 року ОСОБА_1 діючи добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, розуміючи значення своїх дій, попередньо ознайомлена Нотаріусом з приписами цивільного законодавства на випадок смерті зробила таке розпорядження: усі мої права та обов'язки, які мені належать на момент складення цього заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть належати мені у майбутньому, та усе моє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що мені буде належати на день смерті і на що я за законом матиму право, я заповідаю: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці села Рівне Новоукраїнського району Кіровоградської області. Вказаний заповіт посвідчений державним нотаріусом Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Шевченко Н.Г. (а.с. 17).
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами 5, 6, 7 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд вирішуючи справу виходить в даному випадку з того, що позивач в позовній заяві посилається на те, що підставою визнання договору оренди земельної ділянки удаваним є те, що воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, а саме на укладання договору купівлі - продажу земельної ділянки.
Своїми підписами сторони договору оренди земельної ділянки погодили та скріпили встановлене у п.1 договору, а саме: Орендодавець надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться у власності ( приватній власності) Орендодавця на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії IV - КР № 024491 від 30.03.2002 року, ділянка розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.
Крім того договір оренди землі, містить всі істотні умови договору оренди землі, передбачені ст. 15 Закону вiд 06.10.98 р. № 161-XIV «Про оренду землі», зокрема, в ньому зазначені: обєкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, тощо. До договору оренди земельної ділянки додано копію акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), копію акта приймання-передачі земельної ділянки, які є невід'ємною частиною зазначеного договору.
Позивач з власної волі уклав договір оренди земельної ділянки, що підтверджується зробленим власноруч підписом позивача, а також вказаний договір зареєстрований 19.12.2016 року державним реєстратором Манташян Романом Араратовичем, Рівнянська сільська рада, Новоукраїнського району Кіровоградська область. Номер запису про інше речове право: 18133907. Доказів які б підтвердили інші обставини укладання договору або інші його умови до суду позивачем не надано.
Сторони не оспорюють, що зазначений договір зареєстровано у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Строк оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років.
В пункті 8 договору оренди земельної ділянки від 04.11.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зазначено, що договір оренди укладається на строк починаючи із терміну його державної реєстрації і закінчується 15 листопада 2065 року.
Хоча договір оренди землі, укладений на досить великий строк, в даному випадку на 49 років, проте це жодним чином не вказує на те, що він є договором купівлі-продажу землі, оскільки не передбачає переходу права власності на земельну ділянку, а лише надає право землекористування.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних справ та обовязків.
Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі і волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обовязки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В частині ч.2 ст. 792 Цивільного кодексу України зазначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».
Згідно зіст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Обов'язки орендаря визначені у ст. 25 Закону України «Про оренду землі», до яких належить: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо обєкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, реєстраційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.
Відповідно дост. 27 Закону України «Про оренду землі», орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
Відповідно до ст.203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.
Згідно до Узагальнення Верховного суду України щодо «Практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними», удаваним є правочин, що вчинюється з метою приховання іншого правочину, який сторони насправді вчинили. Тому при укладенні удаваного правочину до відносин його учасників застосовуються правила щодо правочину, який сторони мали на увазі (який сторони приховали). Суб'єкт, який вимагає визнання правочину недійсним як укладеного з метою приховати інший правочин, повинен довести, що правочин укладений з такою метою.
Воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином (наприклад, договір купівлі-продажу квартири, що насправді є договором застави в забезпечення повернення позики або укладений з метою уникнути звернення стягнення на заставлене майно в судовому порядку). При цьому позивач повинен вказати, який інший правочин приховується з допомогою укладеного правочину.
Спільною ознакою фіктивного та удаваного правочинів є те, що розбіжність між волею та її зовнішнім виявом стає наслідком навмисних дій його учасників, які мають за мету одержання певної користі усіма або принаймні одним із них. Різниця полягає в тому, що за удаваного правочину настають інші права та обов'язки, ніж ті, що передбачені правочином. За удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.
Закон не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосовувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.
У постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1026цс16 зроблено висновок, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставістатті 235 ЦК Українимає визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним. Позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1) факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.
Оскільки згідно із частиною першою статті 202, частиною третьою статті 203 ЦК України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору оренди земельної ділянки, а також з'ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.
Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства України, приймаючи до уваги роз'яснення Пленуму ВСУ, положення узагальненої практики суду з розгляду цивільних прав, а також усі наявні обставини справи та надані учасниками справи докази, суд прийшов до наступних висновків.
Суд вважає, що стороною позивача не доведено належним чином мету приховання удаваного правочину, а тому воля сторін із самого початку була спрямована на укладання між сторонами договору оренди земельної ділянки. У судовому засіданні встановлено, що у обох зі сторін був сформований мотив, а отже внутрішня воля, яка була спрямована на реалізацію певної мети укладання договору. Тобто, у сторін була потреба в укладенні певного правочину, за домовленістю сторін був обраний спосіб задоволення своїх потреб, а саме укладання між стонами договору оренди земельної ділянки. При цьому, при виникненні потреби в укладанні договору та в момент її реалізації, особи усвідомлювали відповідальність за вчинені дії, та настання певних правових наслідків.
Крім того, сама позивачка в своїх поясненнях в судовому засіданні вказала, що її метою було отримання орендної плати за договором оренди земельної ділянки.
Згідно зі статтею 531 Цивільного кодексу України боржник має право виконати свій обовязок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.
Законодавством про оренду землі не заборонено сплачувати орендну плату за земельну ділянку наперед за майбутні періоди. Із суті орендних зобовязань така заборона також не випливає, так само як і зі звичаїв ділового обороту.
Отже, якщо і договором оренди землі не встановлена така заборона, то перевищення виплаченої суми над закріпленим в договорі розміром орендної плати є платою за оренду земельної ділянки за певний майбутній період.
Таким чином, виходячи з аналізу договору оренди земельної ділянки та цивільного законодавства, суд вважає безпідставним твердження позивача у позові про те, що її було введено в оману відповідачем.
За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного правочину удаваним, застосування правових наслідків удаваного правочину та припинення договору, оскільки позивачем достовірними та достатніми доказами не доведено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виникли інші правовідносини, ніж передбачені договором оренди земельної ділянки та те, що воля сторін була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені укладеним між ними договором оренди земельної ділянки.
Таким чином, доводи позивача, що між сторонами договору склались правовідносини характерні для договору купівлі - продажу під час діє мораторію, коли право власності на об'єкт продажу переходить від продавця до покупця не відповідають дійсності, оскільки власником земельної ділянки на даний час є позивач, а кошти в сумі 140000 грн. отримані нею є орендною платою.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
В силу ст. 141 ЦПК України також не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державний реєстратор Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області Манташян Р.А. про визнання недійсним (удаваним) договіру оренди земельної ділянки, кадастровий номер 35240:85600:02:003:0652, що розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований державним реєстратором Рівнянської сільської ради, Новоукраїнського району Кіровоградської області: 19.12.2016 року запис №: 18133907, (підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію індексний номер 33020232 від 19.12.2016 року) - відмовити за необгрунтованістю позовних вимог.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Кропивницького апеляційного суду або через Новоукраїнський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Повний текст рішення складено 07.02.2020 року.
Головуючий: А. А. Русіна