Справа № 135/1005/19
Провадження № 2/135/107/20
іменем України
22.01.2020 м. Ладижин Вінницька область
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Волошиної Т.В.,
за участі секретаря судових засідань Басараб О.Д.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Відділ ведення реєстру Ладижинської територіальної громади про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації,
ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним вище позовом, у якому просить усунути перешкоди у користуванні належної їй квартири, шляхом позбавлення права користування жилим приміщенням, а саме: квартирою розташованою по АДРЕСА_1 та зняття з реєстраційного обліку з цієї квартири ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовної заяви зазначила, що в даній квартирі зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що відповідач ОСОБА_2 12 років у даній квартирі не проживає. Останні 2 роки він проживає та працює в Португалії. Намірів приїжджати в Україну немає.
Реєстрація місця проживання відповідача ОСОБА_2 у вказаному будинку за адресою: АДРЕСА_1 чинить перешкоди позивачу, як власнику будинку в користуванні та розпоряджанні майном. Зокрема, позивач ОСОБА_1 не може оформити субсидію та не має можливості сплачувати комунальні послуги в повному обсязі.
У судове засідання сторони не з'явилися.
До суду надійшла заява від позивача ОСОБА_1 про розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 відзив на позовну заяву не подав, у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справив суді за адресою місця проживання зареєстрованого у встановленому законом порядку, а саме: АДРЕСА_2 .
Отже, оскільки відповідач не повідомив суду іншої адреси, то на підставі п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України суд вважає, що судова повістка йому вручена, а тому відповідач є такими, що повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Також, виклик відповідача здійснювався через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою https://court.gov.ua/sud0211//.
Отже, оскільки зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи відповідача невідоме, то на підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України суд вважає, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідача вважається повідомленими про дату, час і місце розгляду справи.
Представник третьої особи Відділу ведення реєстру Ладижинської територіальної громади подала до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність. При розгляді даної справи покладаються на розсуд суду.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки відповідач, бувши належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, не з'явився у судове засідання та про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, слід провести заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
На підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось.
Вивчивши матеріали справи, письмові докази, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, приходить до наступного висновку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).
Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва НОМЕР_3 про право власності на житло від 18 березня 1999 року, виданого виконавчим комітетом Ладижинської ради народних депутатів Вінницької області квартира АДРЕСА_3 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та членам її сімї ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , а саме квартира, яка складається з трьох кімнат, загальною площею 65,8 кв. м, в тому числі жилою площею 38,26 кв. м.
Згідно з копією технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_3 дана квартира належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 .
Суд дослідив копію рішення виконавчого комітету Ладижинської ради народних депутатів №62 від 18.02.1999 про приватизацію квартири АДРЕСА_3 .
Копію ордеру №1563 від 20.03.1992 виданого громадянці ОСОБА_1 , де склад її сімї складає ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 .
Разом з тим судом досліджено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, а також розрахунок щомісячних платежів за обслуговування та ремонт будинку, комунальні та інші послуги власника квартири АДРЕСА_3 , в якому власником квартири вказано ОСОБА_1 .
Згідно з наданими позивачем ОСОБА_1 квитанціями вона є платником за комунальні послуги по обслуговуванню квартири АДРЕСА_3 .
З копії паспорта громадянина України серія та номер НОМЕР_1 вбачається, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
З копії паспорта громадянина України серія та номер НОМЕР_2 вбачається, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач ОСОБА_1 стверджувала, що її син 12 років не проживає в вказаній квартирі. Останні 2 роки проживає та працює в Португалії.
Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).
Згідно з нормою ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Відповідно до норми ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч.2 ст.353 цього Кодексу.
Статтею 346 ЦК України врегульовані підстави припинення права власності, а саме: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викуп пам'яток культурної спадщини; примусове відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиція; конфіскація; припинення юридичної особи чи смерті власника.
Оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (ст.41 Конституції України, ст.ст.316-319 ЦК України), то власник на підставі ст.391 ЦК України не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном.
Зважаючи на те, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 є об'єктом спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 в силу вимог ст.ст.319, 321 ЦК України відповідач не втратив право власності на вказану квартиру.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, таким чином положення ч.2 ст.405 ЦК України не розповсюджуються на спірні правовідносини (такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, сформульованій у постанові від 28 лютого 2018 року у справі №647/1683/15-ц).
Разом з тим, як вбачається з предметом позовних вимог, позивачем ОСОБА_1 окремо пред'явлено вимоги до відповідача про зняття ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з реєстраційного обліку.
Суд роз'яснює, що вирішення питання про зняття з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.
Керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.15, 16, 319-321, 383, 391, 405 ЦК України, ст.ст.5, 12, 13, 81, 141,259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Відділ ведення реєстру Ладижинської територіальної громади про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд Вінницької області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення складено та підписано суддею 22 січня 2020 року.
Суддя