"04" лютого 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3644/19
Господарський суд Одеської області у складі:
Суддя Гут С.Ф.
При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Турченко О.В., довіреність № 03, дата видачі : 03.01.20;
від відповідача: не з'явився.
розглянувши справу №916/3644/19 за позовом Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району до відповідача Приватного підприємства «Артек-Союз» про стягнення 33 056,56 грн.,-
09.12.2019 року позивач - Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №3752/19) до відповідача - Приватного підприємства “Артек-Союз” про стягнення 33 056,56 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.12.2019 року, за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/3644/19 за правилами спрощеного позовного провадження, із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на 14.01.2020 року.
13.01.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання за вх.ГСОО№537/20 про залучення додаткових документів до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.01.2020р. було відкладено судове засідання на "04" лютого 2020 р. о 11:00 год.
20.01.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання за вх.ГСОО№1209/20 про ознайомлення із матеріалами справи.
03.02.2020р. до канцелярії господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив за вх.ГСОО№2781/20 на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач просить суд відмовити у задоволені позову.
В ході розгляду даної справи господарським судом Одеської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
У судовому засіданні 04.02.2020р. на стадії дослідження доказів позивач звернувся до суду із вимогою щодо неприйняття до уваги відзиву на позовну заяву, оскільки відзив був поданий з порушенням строку на його подання.
Господарський суд звертає увагу відповідача, що відповідно до ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
З урахування вище викладеного, відповідач пропустив строк для подачі відзиву на позовну заяву, із заявою про поновлення пропущенного строку для подачі доказів у справі не надав, тому суд дійшов до висновку про неприйняття до уваги вказаного відзиву.
04.02.2020р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:
На виконання умов договору укладеного між Міністерством Оборони України та Приватним підприємством «Артек-Союз» № 286/2/17/12 від 31.07.2017.р. про закупівлю послуг про закупівлю харчування (послуги щодо забезпечення харчуванням харчовими продуктами особового складу військових частин та військових навчальних закладів ЗС України, інших осіб, які згідно з законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах на годування штатних тварин) між Білгород-Дністровською КЕЧ району (далі - Позивач, Сторона 1, Баллансоутримувач) та Приватним підприємством «Артек-Союз» (далі - Відповідач, Сторона 2, Субабонент) був укладений договір № 1 на відшкодування витрат з теплопостачання КЕКВ 2271, спожитих в процесі надання послуг з харчування від 15Л 0.2014 р. (далі - Договір № 1 від 15,10,2014), термін дії якого подовжувався додатковими угодами від 25.12.2014р., 26,11.2015р.,16.01.2016р, 06.04,2017р., 20.01,2018р. на строк до 31,12.2018р. включно.
Предметом договору № 1 від 15.10.2014р. було встановлення порядку одержання Відповідачем теплової енергії для опалення окремих приміщень, які він займає для здійснення господарської діяльності (надання послуг з харчування) на підставі Договору № 286/2/13/10 від 24.04.2013р. та на підставі додаткових угод до нього.
Відповідно п. 1.2 договору № 1 від 15.10.2014р. в редакції додаткової угоди № 1 від 20,01.2018р, Відповідач зобов'язується відшкодовувати витрати за встановленими тарифами, які визначаються шляхом розрахунків (калькуляції) у строки передбачені цим Договором, Оплата приміщень та площі, що використовується ПП «Артек-Союз» та опалюються Білгород-Дністровською КЕЧ району визначаються з урахуванням вартості місць загального користування (обідні зали, холи вестибюлі, роздягальні, умивальні) та здійснюється з розрахунку штатної чисельності особового складу військової частини відповідно до норм розквартирування військ, затверджених наказом Міністра оборони України № 05.01.2011р. № 5
Пунктом 1.3. Договору від 15.10.2014р. в редакції додаткової угоди № 1 від 20.01.2018р. ПП «Артек-Союз» зобов'язується відшкодовувати витрати по опаленню за встановленими тарифами, які визначаються шляхом розрахунків (калькуляції) у строки, передбачені цим Договором. Тарифи за послуги з теплопостачання визначаються щомісячно в залежності від температури зовнішнього повітря та можуть бути змінені Білгород-Дністровською КЕЧ району (Стороною 1) в залежності від обґрунтованих витрат собівартості виробництва теплової енергії.
У відповідності до пункту 3.2.8 вказаного Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 20.01.2018р. Білгород-Дністровська КЕЧ району надає ПП «Артек-Союз» рахунок до 06 числа наступного за звітним, що є підставою для проведення Відповідачем оплати за теплопостачання та підписання акту звірки, один примірник акту звірки повинен бути повернутий Білгород-Дністровській КЕЧ району.
У відповідності до п. 3.2.7 вказаного Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 20.01.2018р., Відповідач зобов'язаний після отримання рахунку відшкодовувати витрати за опалення шляхом перерахування коштів впродовж 10 банківських діб на розрахунковий рахунок Білгород-Дністровської КЕЧ району по отриманим рахункам.
У зв'язку викладеним Білгород-Дністровською КЕЧ району вих,№ 22 від 04.01.2019р. згідно вимог Договору для проведення оплати надавався рахунок та розрахунки за період грудень 2018 по військовим частинам А-1516, А-1319, А-2372 на загальну суму 33056,56 грн., що підтверджується поштовим відправленням від 09.01.2019р. № 6770107798473 на адресу Відповідача.
Як було вказано позивачем, незважаючи на отримання відповідного рахунку та розрахунку за період грудень 2018 року, Відповідачем не сплачено заборгованість за спожиті послуги з теплопостачання, які отримані без будь-яких заперечень на адресу Білгород-Дністровської КЕЧ району в порядку п. 3.2.3 Договору.
Приймаючи до уваги наявні порушення умов Договору щодо оплати за послуги з боку відповідача змусило Білгород-Дністровську квартирно-експлуатаційну частину району звернутись до Господарського суду Одеської області із позовом до Приватного підприємства «Артек-Союз» про стягнення 33 056,56грн.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. ст. 202, 205 Цивільного кодексу України).
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Судом встановлено, що правовідносини сторін склались на підставі Договору №1 від 15.10.2014р. на відшкодування витрат з теплопостачання КЕКВ 2271, спожитих в процесі надання послуг з харчування.
У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або ) виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району направленні на стягнення з відповідача заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання 33 056,56грн., за неналежне виконання умов Договору №1 від 15.10.2014р.
Предметом договору № 1 від 15.10.2014р. було встановлення порядку одержання Відповідачем теплової енергії для опалення окремих приміщень, які він займає для здійснення господарської діяльності (надання послуг з харчування) на підставі Договору № 286/2/13/10 від 24.04.2013р. та на підставі додаткових угод до нього.
Відповідно п. 1.2 договору № 1 від 15.10.2014р. в редакції додаткової угоди № 1 від 20,01.2018р, Відповідач зобов'язується відшкодовувати витрати за встановленими тарифами, які визначаються шляхом розрахунків (калькуляції) у строки передбачені цим Договором, Оплата приміщень та площі, що використовується ПП «Артек-Союз» та опалюються Білгород-Дністровською КЕЧ району визначаються з урахуванням вартості місць загального користування (обідні зали, холи вестибюлі, роздягальні, умивальні) та здійснюється з розрахунку штатної чисельності особового складу військової частини відповідно до норм розквартирування військ, затверджених наказом Міністра оборони України № 05.01.2011р. № 5
Пунктом 1.3. Договору від 15.10.2014р. в редакції додаткової угоди № 1 від 20.01.2018р. ПП «Артек-Союз» зобов'язується відшкодовувати витрати по опаленню за встановленими тарифами, які визначаються шляхом розрахунків (калькуляції) у строки, передбачені цим Договором. Тарифи за послуги з теплопостачання визначаються щомісячно в залежності від температури зовнішнього повітря та можуть бути змінені Білгород-Дністровською КЕЧ району (Стороною 1) в залежності від обґрунтованих витрат собівартості виробництва теплової енергії.
У відповідності до пункту 3.2.8 вказаного Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 20.01.2018р. Білгород-Дністровська КЕЧ району надає ПП «Артек-Союз» рахунок до 06 числа наступного за звітним, що є підставою для проведення Відповідачем оплати за теплопостачання та підписання акту звірки, один примірник акту звірки повинен бути повернутий Білгород-Дністровській КЕЧ району.
У відповідності до п. 3.2.7 вказаного Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 20.01.2018р., Відповідач зобов'язаний після отримання рахунку відшкодовувати витрати за опалення шляхом перерахування коштів впродовж 10 банківських діб на розрахунковий рахунок Білгород-Дністровської КЕЧ району по отриманим рахункам.
Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем якості доказу вручення листа вих.№22 від 04.01.2019р. відповідачу, було надано повідомлення №6507402702329 з якого вбачається, що лист був направлений за належною адресою: 65017, м. Одеса, вул. Бреуса, 26/2.
Також судом був виготовлений Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осбі-підприємців та громадських формувань 04.02.2020р. , з якого вбачається, що 08.08.2019р. було змінено адресу місцезнаходження на адресу: 65047, м. Одеса, вул. Косовська, будинок 47, офіс 102.
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району зі стягненням з Приватного підприємства «Артек-Союз» заборгованості за спожиті комунальні послуги з теплопостачання у розмірі 33 056,56 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позов Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району до відповідача Приватного підприємства «Артек-Союз» про стягнення 33 056,56 грн. - задовольнити.
2.Стягнути з Приватного підприємства “Артек-Союз” (65017, м. Одеса, вул. Бреуса, 26/2, код ЄДРПОУ 30741489) на користь Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району (67701, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Лікарняна, 1а; код ЄДРПОУ 08124865) заборгованість за спожиті комунальні послуги з теплопостачання у розмірі 33 056 /тридцять три тисячі п'ятдесят шість/ грн. 56 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 /одна тисяча дев'ятсот двадцять одна/ грн. 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України
Повне рішення складено 10 лютого 2020 р.
Суддя С.Ф. Гут