06 лютого 2020 року Справа № 915/2483/19
м.Миколаїв
За позовом: Фізичної особи-підприємця Авдєєвої-Акєнтьєвої Марини Володимирівни
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИА ПЛЮС»
Суддя Ткаченко О.В.
Представники:
від позивача: Шубіна Я.В., за ордером, Бєлік С.В., за ордером.
від відповідача: представник не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: визнання права власності, -
26.12.2019р. фізична особа-підприємець Авдєєва-Акєнтьєва М.В. звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИА ПЛЮС» про визнання права власності на Ѕ частину торгівельно-розважального комплексу, розташованого за адресою: Миколаївська обл., Березанський район, с.Коблеве, проспект Курортний, 7/4, яка мотивована неналежним виконанням відповідачем умов договору про інвестування №1 від 05.05.2014р. щодо непроведення відповідачем відповідних дій з оформлення за позивачем права власності на належну йому частину.
Разом з позовом позивачем подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам проведення будь-яких дій стосовно торгівельно-розважального комплексу розташованого за адресою: Миколаївська обл., Березанський район, с.Коблеве, проспект Курортний, 7/4.
Обґрунтування необхідності вжиття такого заходу забезпечення позову а також доказів на підтвердження існуючої можливості ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду позивачем суду не надано.
Ухвалою суду від 02.01.2020р. справу було прийнято до розгляду суддею Ткаченко О.В. за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.02.2020р., запропоновано позивачу надати до суду обставини необхідності вжиття заходів забезпечення позову та надати відповідні докази на підтвердження існуючої можливості ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду.
Станом на дату підготовчого засідання позивач не надав суду відомостей та доказів, що обґрунтовують необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
В судовому засіданні представники позивача подану заяву підтримали, просять суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам проводити будь-яких дій стосовно торгівельно-розважального комплексу, розташованого за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с.Коблеве, пр. Курортний, 7/4, в т.ч. але не виключно, монтаж та демонтаж конструкцій, знесення будь-яких об'єктів за даною адресою.
В судовому засіданні 06.02.2020р. суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати судом було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктами 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії та забороною будь-яким особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до п. 3 вказаної постанови умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем або іншими особами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Позивачем на підтвердження наявності підстав для вжиття вказаних заходів забезпечення позову не подано суду доказів, які б підтверджували, що майно, яке є предметом спору та на частину якого позивач намагається визнати право власності, може зникнути, зменшитись або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду, а також вчинення відповідачем або іншими особами певних дій щодо відчуження або знесення спірного майна. Позивачем не доведено жодними доказами те, що невжиття, визначеного ним заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
В ході розгляду заяви, позивачем не надано суду додатково доказів на підтвердження існування можливості проведення відповідачем або іншими особами робіт по демонтажу спірного майна та його знецінення.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає наявності правових підстав для задоволення заяви позивача та вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 234 ГПК України, господарський суд -
У задоволенні заяви позивача (вх. №19635/19) про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Повний текст ухвали складений та підписаний судом 10.02.2020р.
Суддя О.В. Ткаченко