про залишення позовної заяви без руху
10.02.2020 р. справа № 914/280/20
Суддя Господарського суду Львівської області Коссак С.М.,
Розглянувши матеріали позовної заяви та додані до неї документи
за позовом: Першого заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі
позивач: Мостиська міська рада, м. Мостиська,
до відповідача: Приватного підприємства «Фортуна», м. Мостиська
про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки
На розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Мостиської міської ради до Приватного підприємства «Фортуна» про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про необхідність залишення її без руху, з огляду на наступне.
Позивачем у позовній заяві зазначено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області.
Враховуючи п.1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» саме лише зазначення в позовній заяві певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.
Відповідно до ст.50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійні вимоги це такі особи, які вступають або залучаються в процес на стороні позивача або відповідача у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обв'язки щодо однієї з сторін. Їх залучення у процес може здійснюватися за заявою учасника справи.
Однак позивачем у поданій заяві не зазначено як рішення суду може вплинути на права та обов'язки третьої особи щодо однієї із сторін.
Враховуючи вимоги ст. 50 ГПК України, суд звертає увагу на необхідність обґрунтування підстав залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, яке не надано, і як рішення у справі може вплинути на її права та обов'язки.
При зверненні з позовом до суду в обґрунтування необхідності самостійного захисту інтересів держави прокурор вказав на те, що, позивачем за даним позовом не вжито заходів щодо захисту інтересів держави з метою своєчасного звільнення у примусовому порядку незаконно зайнятої відповідачем земельної ділянки, у числі шляхом звернення до суду.
Необхідно зазначити, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
В обґрунтування прокуратурою зазначено, що в інтереси держави є порушеними та такими що підлягають захисту в судовому порядку, наявні підстави для здійснення органами прокуратури захисту в суді інтересів держави в особі Мостиської міської ради Львівської області.
Прокурор зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п. 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Водночас суд зазначає, що на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває справа №912/2385/18, в межах якої вирішується виключна правова проблема щодо неоднакового застосування ст.23 Закону України "Про прокуратуру" в частині підстав та випадків представництва прокуратури в суді.
Разом з цим, існує неоднакове застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у подібних правовідносинах щодо здійснення прокурором представництва, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справах №922/901/17, № 910/3486/18 , № 927/246/18, № 925/226/18, № 924/1256/17 тощо.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2019 р. справу № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) прийнято до розгляду та призначено справу до розгляду на 24.03.2020.
Зокрема, в ухвалі Великої палати Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі №912/2385/18 (провадження №12-194гс19) зазначено таке.
У контексті зазначених питань колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду посилається на правовий висновок, викладений у постанові колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17 про те, що з метою підтвердження судом підстав для представництва прокурором інтересів, прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом. Колегія суддів зазначає, що цей висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц стосовно відсутності необхідності підтвердження прокурором відсутності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але зауважує, що у справі, що переглядається, на відміну від справи № 587/430/16-ц, розглядається питання наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором у суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.
Також колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наводить різну судову практику з наведеного питання, зокрема:
- у постанові від 16 квітня 2019 року у справі № 910/3486/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зробив висновок, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів (пункт 5.6). У подальшому цей висновок викладений у постановах судів апеляційної інстанції різних юрисдикцій (постанови колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 441/702/19, від 16 вересня 2019 року у справі № 441/821/19, постанова колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Харківського апеляційного суду від 18 червня 2019 року у справі № 626/482/19-ц);
- у постанові від 21 березня 2019 року у справі № 910/3486/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зробив висновок, що проведення процедури державних закупівель та укладення договору з порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Водночас обставини щодо з'ясування судом причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, у цій справі судом касаційної інстанції не перевірялися.
Також колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наводить питання щодо правових наслідків у випадку, якщо судом після відкриття провадження у справі за результатами розгляду справи буде встановлено відсутність підстав для представництва інтересів держави в суді (прокурор не обґрунтовував сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, не зазначив визначені законом підстави для звернення до суду, не дотримався процедури, передбаченої абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»), які, на думку колегії суддів, потребують правового висновку Великої Палати Верховного Суду:
- чи свідчить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави про відсутність процесуальної дієздатності;
- які правові наслідки, якщо суд після відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, установить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з таким позовом.
Відтак прокурору слід, відповідно до вимог статті 53 ГПК України зазначити в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора.
Згідно із ч.2 ст. 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно із п.5 ч.3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
В позовній заяві прокуратура посилається на добровільну сплату відповідачем штрафу за адміністративне правопорушення, що підтверджується платіжним дорученням № 334 від 25.09.2019.
Однак, до матеріалів справи не долучення платіжного доручення № 334 від 25.09.2019.
Крім цього, працівниками суду складено Акт № 18 від 05.02.2020, про те, що під час розкриття конверта, надісланого від Городоцької місцевої прокуратури Львівської області виявлено недоліки, а саме у позовній заяві у додатку № 11 зазначено копію платіжного доручення № 334 від 25.09.2019 на 1 арк., а долучено платіжне доручення № 235 від 26.04.2019.
Належних та допустимих доказів, що підтверджують вказані обставини, на який позивач обґрунтовує свої позовні вимоги позивачем не надано, що є порушенням п.5 ч. 3 ст.162 ГПК України.
Відповідно до ч.1 ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 50, 162, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву Першого заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Мостиської міської ради до Приватного підприємства «Фортуна» про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки - залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк у 10 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для усунення таких недоліків:
- надати письмові обґрунтування, відповідно до вимог ст. 50 ГПК України, на яких підставах належить залучити третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області та як рішення у даній справі може вплинути на її права та обов'язки.
- надати належні докази сплати відповідачем штрафу за адміністративне правопорушення (платіжне доручення) № 334 від 25.09.2019.
- надати обґрунтування правої позиції звернення прокурора в інтересах органу місцевого самоврядування.
3. Зобов'язати позивача, у випадку виправлення зазначених у цій ухвалі недоліків, подання додаткових доказів, невідкладно надіслати відповідні документи учасникам у справі. Докази такого надіслання надати суду.
4. У випадку невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Суддя Коссак С.М.