вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" лютого 2020 р. Справа № 917/1880/19
За позовом Приватного підприємства "Фірма "Веліта", 39621, Полтавська область, місто Кременчук, Крюківський район, вулиця Приходька, будинок 100
до Фізичної особи-підприємця Захарова Олександра Костянтиновича, АДРЕСА_1
про стягнення 21 692,16 грн за договором надання транспортних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні № 14.11.18 від 14.11.2018
суддя Н.Г. Шевчук
без виклику сторін
суть спору:
Приватне підприємство "Фірма "Веліта" звернулось до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Захарова Олександра Костянтиновича про стягнення 21 692,16 грн заборгованості за договором про надання транспортних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні № 14.11.18 від 14.11.2018, з яких: 13 600,00 грн основна заборгованість, 6 185,47 грн пеня, 526,03 грн 3% річних та 1 380,66 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Разової заявки № 14/11/18 від 14.11.2018 в частині повної та своєчасної оплати за транспортні послуги при перевезенні вантажів, яка є невід'ємним додатком до договору про надання транспортних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні № 14.11.18 від 14.11.2018.
Згідно з пунктом 1 частини п'ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є малозначними справами.
Частиною першою статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини першої статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.12.2019 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач відзиву на позов не подав, про наявність заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не заявив. Про розгляд справи в господарському суді був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням № 0103271642109 про вручення відповідачу копії ухвали про відкриття провадження у справі, яка була відправлена на поштову адресу ФОП Захарова О.К. (зазначена в договорі), оскільки поштове відправлення адресоване на юридичну адресу згідно Витягу з ЄДР повернулося без вручення з відміткою про причину повернення: "за даною адресою не проживає".
Згідно з частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
14 листопада 2018 року між Фізичною особою підприємцем Захаровим Олександром Костянтиновичем (Експедитор) та Приватним підприємством "Фірма "Веліта" (Перевізник) було укладено договір № 14.11.18 про надання транспортних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні.
Відповідно до пункту 1.1. предметом цього Договору є взаємовідносини, що виникають між Експедитором та Перевізником при плануванні, здійсненні і оплаті транспортних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні.
Згідно з пунктом 2.2. Договору взаємовідносини Експедитора і Перевізника ґрунтується на положеннях цього Договору, Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ), Митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП).
Пунктом 2.3. Договору передбачено, що на кожне окреме завантаження оформлюється транспортне замовлення, яке містить опис умов і особливостей конкретного перевезення (зазначені в пункті 3.1. Договору) і є додатком до цього Договору.
У відповідності до пункту 5.1. Договору розрахунки за виконання транспортних послуг здійснюється шляхом банківського переводу Експедитором на рахунок Перевізника в гривнях, СКВ (USD, Euro) або в російських рублях згідно з умовами, які погоджені сторонами та вказані в заявці на перевезення, якщо інше не обумовлено сторонами в додаткових угодах. Оплата штрафних санкцій здійснюється в гривнах по курсу НБУ на дату оплати.
Відповідно до пункту 5.3. Договору строк оплати послуг Перевізника складає 14 днів для оплати в EUR, USD або російських рублях і 7 днів в гривнях з моменту отримання Експедитором документів, які зазначені в пункті 5.2. даного договору. При цьому оплата здійснюється в валюті, яка зазначена в транспортному замовленні.
Пунктом 5.2. Договору зазначено, що підставою для оплати фрахту Експедитором є оригінал рахунку-фактури Перевізника в одному екземплярі, оригінал CMR-накладної із митними відмітками та відмітки вантажоотримувача про отримання вантажу та оригінали інших додаткових документів, зазначених в транспортному замовленні. Для Перевізника є обов'язковим надання акту виконаних робіт. Зазначені документи повинні бути надані не пізніше 30 днів після виконання вантажоперевезення. Не надання Перевізником вищевказаних документів дає право Експедитору відмовити в оплаті фрахту до моменту надання необхідних документів.
Даний договір набирає законної сили з моменту підписання та діє до 31.12.2020. Якщо ні одна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону в письмовій формі про свій намір розірвати договір, його строк автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік (пункт 9.1 Договору).
Докази припинення правовідносин сторін по даному Договору відсутні, а тому він є діючим.
На виконання зобов'язань за Договором про надання транспортних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні № № 14.11.18 від 14.11.2018 між сторонами була підписана Разова заявка № 14/11/18 від 14.11.2018.
За умовами Разової заявки № 14/11/18 від 14.11.2018 Перевізник зобов'язувався здійснити перевезення згідно наступних умов: маршрут: Україна - Польща (прикордонний перехід Ягодин); адреса завантаження: Кіровоградська обл., Кіровоградський р-н, с. Грузьке, вул. Сабліна, 62; вантаж: мед в бочках; маса брутто: до 22,05 т; об'єм: 82-86 куб. м.; вид упаковки: 200 л бочки; адреса розвантаження: Kozaki 8, Lukowa, 23412, Poland; строк доставки: 19.11.2018; оплату фрахту готівкою або на карту по курсу НБУ на день розвантаження в розмірі 1 200,00 євро гарантуємо на протязі п'яти семи (дане формулювання зазначено в Разовій заявці № 14/11/18 від 14.11.2018) банківських днів по оригіналам документів. Витрати по ветеринару на кордоні та Т1 компенсуються по квитанціям по курсу НБУ на день проходження кордону разом із фрахтом.
Перевезення виконано згідно міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) А № 001583, яка складена 16.11.2018.
На підтвердження здійснення перевезення між ФОП Захаровим А.К. та ПП "Фірма "Веліта" без жодних претензій підписано Акт надання послуг № 407 від 24.11.2018 на суму 47 869,15 грн.
Приватним підприємством "Фірма "Веліта" виставлено рахунок на оплату № 407 від 24.11.2018 на суму 47 869,15 грн.
Відповідач за надані послуги розрахувався частково у сумі 34 269,15 грн, що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.
У порушення своїх договірних зобов'язань відповідачем не було здійснено повної оплати вартості наданих послуг з перевезення, у зв'язку з чим позивачем було направлено на адресу ФОП Захарова А.К. претензію б/н від 10.09.2019 з вимогою погасити заборгованість за надані послуги у розмірі 13 600,00 грн, однак ні вмотивованої відповіді, ні оплати заборгованості від останнього до позивача не надходило, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до частини першої статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також іншізобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експортута імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Статтею 931 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Згідно вимог статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до разової-заявки, строк оплати наданих послуг є таким, що настав.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 13 600,00 грн заборгованості за надані послуги.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором на надання транспортних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні № 14.11.18 від 14.11.2018 позивач на підставі пункту 5.7. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний банківський день прострочення платежу, розмір якої за розрахунком позивача за сукупний період прострочення з 11.12.2018 по 12.10.2019 складає 6 185,47 грн, а також просить стягнути 526,03 грн 3% річних та 1 380,66 грн інфляційних втрат за цей же період з урахуванням часткових проплат.
Відповідно до пункту 5.7. Договору сторонами погоджено, що при порушенні строків виконання фінансових зобов'язань винна сторона виплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний банківський день прострочки платежу.
Частинами першою і третьою статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Згідно частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При здійсненні розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат позивачем не враховано, що згідно з умовами договору та разової заявки, остаточна оплата транспортних послуг здійснюється упродовж п'яти семи днів (дане формулювання зазначено в Разовій заявці № 14/11/18 від 14.11.2018) з моменту отримання відповідачем оригіналів документів.
Однак позивачем не надано суду належних та допустимих доказів отримання відповідачем до визначеного позивачем періоду прострочки так і у вказаний період за який нараховані пеня, 3% річних та інфляційні втрати рахунку-фактури та CMR-накладної із митними відмітками та відмітки вантажоотримувача про отримання вантажу, які підтверджують надання позивачем транспортно-експедиторських послуг та з моменту отримання яких у відповідача виникає обов'язок упродовж п'яти семи днів здійснити розрахунок за надані послуги. Надана позивачем експрес-накладна Нової Пошти № 5900038270930 від 03.12.2018, в якій зазначено тип і опис відправлення: "документи", а також посиланні позивача в тексті позовної заяви, що орієнтовна дата отримання даних документів є 04.12.2018, не є належними та допустимими доказами в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України відправлення зазначених документів відповідачу та їх отримання ним, оскільки з даної накладної неможливо встановити, які саме документи надсилались відповідачу.
Крім того належних та допустимих доказів відправлення наявної в матеріалах справи претензії б/н від 10.09.2019 позивачем також не надано, наявність рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскальний чек за умови відсутності опису вкладення у цінний лист, не може вважатись належним доказом відправлення даної претензії.
Частинами першою, другою та третьою статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскільки позивач не довів та не підтвердив наявність прострочки в період за який він нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати вимоги в частині стягнення 6 185,47 грн пені, 526,03 грн 3% річних та 1 380,66 грн інфляційних втрат є недоведені та безпідставні, у зв'язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні.
З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем в розмірі 13 600,00 грн на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 13 600,00 грн основного боргу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті вимог суд відмовляє з огляду на їх недоведеність.
Враховуючи, що спір виник з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Захарова Олександра Костянтиновича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Фірма "Веліта" (39621, Полтавська область, місто Кременчук, Крюківський район, вулиця Приходька, будинок 100, ідентифікаційний код 21061974) 13 600 (тринадцять тисяч шістсот) грн 00 коп. основної заборгованості та 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн 00 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.Г. Шевчук
Рішення складено та підписано: 10.02.2020