вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" січня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2465/18
За скаргою Фізичної особи-підприємця Кравчука Ігоря Олександровича
на дії державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Мельникової Варвари Сергіївни
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»
до Фізичної особи-підприємця Кравчука Ігоря Олександровича
ОСОБА_1
про стягнення 842 189,00 грн.
Суддя Карпечкін Т.П.
Представники учасники справи:
від скаржника (відповідача1): Кравчук Ю.В. ордер АІ № 1018993 від 13.01.2020 року);
від стягувача (позивача): Кучерявий С.В. (довіреність № 621 від 27.12.2019 року);
від боржника (відповідача2): Бороденко О.А. (довіреність б/н від 18.11.2019 року);
від Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області: не з'явився.
Обставини справи:
Господарським судом Київської області розглядалась справа № 911/2465/18 за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до Фізичної особи-підприємця Кравчука Ігоря Олександровича та ОСОБА_1 про стягнення 842 189,00 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 01.04.2019 року позов Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Фізичної особи-підприємця Кравчука Ігоря Олександровича та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» 706 666, 64 грн. заборгованості по кредиту та 117 522, 36 грн заборгованості по прострочених процентах. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кравчука Ігоря Олександровича на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» 6 181,42 грн. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» 6 181,42 грн. судового збору.
02.05.2019 року на примусове виконання рішення суду від 01.04.2019 року видано накази № 911/2465/18.
02.01.2020 року Фізична особа-підприємець Кравчук Ігор Олександрович звернулась до Господарського суду Київської області зі скаргою б/н від 27.12.2019 року на дії державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Мельникової Варвари Сергіївни у виконавчому провадженні № 60597589, в якій скаржник просить суд визнати незаконними дії державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Мельникової Варвари Сергіївни щодо накладення постановою від 18.11.2019 року у виконавчому провадженні № 60597589 арешту на рахунки боржника - Кравчука Ігоря Олександровича та зняти арешт з таких рахунків.
Згідно зі ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ч. 1 ст. 340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Частиною 2 ст. 340 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.
У відповідності до частин 1, 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.01.2020 року скаргу призначено до розгляду на 13.01.2020 року.
В судове засідання 13.01.2020 року, представник Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 08.01.2020 року не виконали.
Як передбачено п. 3 ч. 2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, коли питання, визначені ч. 2 ст. 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
Враховуючи неявку представника Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, що перешкоджає розгляду скарги в даному судовому засіданні та ненадання витребуваних доказів, суд дійшов висновку про відкладення розгляду скарги.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.01.2020 року розгляд скарги Фізичної особи-підприємця Кравчука Ігоря Олександровича б/н від 27.12.2019 року на дії державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Мельникової Варвари Сергіївни у справі № 911/2465/18 було відкладено на 27.01.2020 року.
В судовому засіданні 27.01.2020 року скаржник підтримав вимоги скарги, виконавча служба та стягувач проти скарги заперечували.
Розглянувши в судовому засіданні 27.01.2020 року скаргу Фізичної особи-підприємця Кравчука Ігоря Олександровича б/н від 27.12.2019 року на дії державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, судом встановлено наступне.
Як вбачається з викладених у скарзі обставин, скаржник - Фізична особа-підприємець Кравчук Ігор Олександрович є співвідповідачем та співборжником за рішенням Господарського суду Київської області від 01.04.2019 року у справі № 911/2465/18.
Напідставі виданого 02.05.2019 року на виконання рішення Господарського суду Київської області від 01.04.2019 року у справі № 911/2465/18 наказу, Державним виконавцем Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Мельниковою Варварою Сергіївною відкрито виконавче провадження №60597589 за постановою від 14.11.2019 року, 18.11.2019 року в рамках виконавчого провадження №60597589 винесено постанову про арешт майна боржника.
Як зазначає скаржник, згідно вказаної постанови від 18.11.2019 року було накладено арешт на все майно, що належить боржнику Кравчуку І.О., дата народження: 07.05.1979 року та направлено копії постанови на виконання в органи та установи, які посвідчують договори відчуження майна чи проводять його перереєстрацію на іншого власника, та сторонам виконавчого провадження.
Скаржник зазначає, що відповідно до п. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. У ч. 1 ст. 28 Закону зазначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 -4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Як стверджує скаржник, у порушення зазначених норм законодавства державний виконавець винесла постанову про накладення арешту на майно 18.11.2019 року, тобто не під час відкриття виконавчого провадження, а через 4 дні.
Крім того, постанови отримані боржником в порушення ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», лише 19.12.2019 року, що позбавило скаржника можливості своєчасно їх оскаржити.
Скаржник зазначає, що у постанові від 18.11.2019 року вказано про накладення арешту на все майно боржника та нічого не зазначено про арешт коштів та рахунків боржника. Вказано про спрямування копії постанови на виконання в органи та установи, які посвідчують договори відчуження майна чи проводять його перереєстрацію на іншого власника та нічого не зазначено про банківські та фінансові установи.
Проте, боржникові стало відомо, що накладено арешт на його рахунки:
1. Рахунок № НОМЕР_1 у АТ КБ «ПриватБанк», МФО банку: 305299, ЄДРПОУ 14360570.
2. Рахунок НОМЕР_2 , АТ КБ «ПриватБанк», МФО 321842 (картка № НОМЕР_3 ). Рахунок для отримання заробітної плати.
3. Рахунок № НОМЕР_4 , АТ КБ «ПриватБанк», МФО банку: 305299, ЄДРПОУ 14360570.
4. Рахунок НОМЕР_5 , АТ КБ «ПриватБанк», МФО 321842, ІПН НОМЕР_6 . Рахунок ФОП Кравчук І.О., з якого здійснюються перерахунки податків до бюджету.
Скаржник зазначає, що державним виконавцем, всупереч вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», не було перевірено чи можливо накладати арешт на вказані рахунки божника.
Зокрема, на рахунок НОМЕР_2 (картка № НОМЕР_3) надходить виключно заробітна плата ОСОБА_2 , в підтвердження чого скаржником надано роздруківку з рухом коштів за період з 01.09.2019 року по 30.11.2019 року.
З посиланням на ст. 43 Конституції України ст.ст. 2, 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 року № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961 року, скаржник зазначає про неправомірність накладення арешту на відповідний рахунок.
Крім того, з посиланням на ст.70 Закону України «Про виконавче провадження», наголошує про обмеження відрахувань з заробітної плати розміром 20 відсотків.
Щодо рахунків № НОМЕР_4 , № НОМЕР_1 скаржник зазначив, що такі рахунки використовуються для отримання аліментів на двох неповнолітніх дітей. Скаржник стверджує, що накладення арешту на аліменти, що виплачуються на дітей, суперечить вимогам чинного сімейного законодавства та ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження».
Рахунок НОМЕР_5, картка НОМЕР_8 є карткою-ключем до рахунку ФОП Кравчук І.О. № НОМЕР_7 КБ «ПРИВАТБАНК» КИЇВ МФО 321842. Вказаний рахунок використовується для діяльності ФОП Кравчук І.О., зокрема сплати податків. Накладення арешту на вказану картку призводить до неможливості сплати податків до бюджету ФОП Кравчук І.О. та порушень податкової дисципліни.
Скаржник стверджує, що відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», арешт може бути знятий за рішенням суду. У зв'язку з чим, просить у скарзі:
- визнати незаконними дії державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Мельникової Варвари Сергіївни, при примусовому виконанні судового наказу № 911/2465/18 виданого 02.05.2019 року, щодо накладення арешту на рахунки боржника Кравчука Ігоря Олександровича , згідно постанови від 18.11.2019 року, винесеної під час здійснення виконавчого провадження №60597589 та зняти арешт з рахунків:
-№ НОМЕР_1 у АТ КБ «ПриватБанк», МФО банку: 305299, ЄДРПОУ 14360570.
- НОМЕР_2 , АТ КБ «ПриватБанк», МФО 321842 (картка № НОМЕР_3 ).
-№ НОМЕР_4 , АТ КБ «ПриватБанк», МФО банку: 305299, ЄДРПОУ 14360570.
- НОМЕР_5 , АТ КБ «ПриватБанк», МФО 321842, ІПН НОМЕР_6 .
Стягувачем - АБ «УКРГАЗБАНК» подано відзив, в якому стягувач вважає скаргу безпідставною та необгрунтованою. Наведені в скарзі рахунки відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого Постановою Правління НБУ України 17.06.2004 р. №280 не мають спеціального режиму використання та не є спеціальними. Вказані рахунку є звичайними поточними рахунками юридичної та фізичної особи.
Зазначення скаржником про використання грошових коштів на вказаних поточних рахунках для сплати податків або отримання аліментів не наділяє такі рахунки особливим статусом та не обумовлює неможливість арешту таких грошових коштів на поточних рахунках боржника.
Крім того, виходячи з положень ст. 59 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ №22 від 21.04.2004 року обов'язок перевірки статусу рахунку на грошові кошти на якому накладається арешт покладено саме на банк, який виконує документ про арешт коштів.
Виконавча служба в ході розгляду скарги надала заперечення, в яких зазначила, що відповідно до ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У заяві на відкриття виконавчого провадження AT «Укргазбанк» просило винести постанову про відкриття виконавчого провадження, під час відкриття виконавчого провадження винести постанову про арешт майна (коштів) боржника (ч. 2, 4 ст. 56).
Відповідно до ч.2, 3, 4 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Враховуючи вищевказане, 14.11.2019 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», постанова про арешт майна боржника керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» та постанову про арешт коштів боржника керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження».
Також виконавча служба зазначила про дотримання норм Закону України «Про виконавче провадження» при винесенні постанови про арешт коштів боржника, оскільки за змістом ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, тому враховуючи це банки які отримали постанову про арешт коштів боржника повинні були повідомити державного виконавця, що на дані рахунки неможливо накласти арешт оскільки вони зі спеціальним режимом використання.
Щодо поданих ОСОБА_1 (солідарним боржником2) пояснень та доказів, відповідні матеріали не підлягають дослідженню, оскільки не стосуються скарги, що розглядається.
Дослідивши матеріали скарги Фізичної особи-підприємця Кравчука Ігоря Олександровича б/н від 27.12.2019 року на дії державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області та пояснення учасників провадження, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів оскарження, 18.11.2019 року державним виконавцем у ВП № 60597589 крім постанови про арешт майна боржника, було винесено також постанову про накладення арешту на гршові кошти, що містяться на рахунках: Філія-Головне управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» МФО 322669; ПАТ ЕБ «ПриватБанк» МФО 305:199; ПАТ «Альфа Банк» МФО 300346; ПАТ «Укрсоцбанк» МФО 300023; ПАТ «УкрСиббанк» МФО 351005; ПАГ «Укргазбанк» МФО 320478; ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль» МФО 300325; ПАТ «Кредобанк» МФО 325365; АТ «Креді Агріколь Банк» МФО 300614; ПАТ «ОТП Банк» МФО 300528; Реєстраційний номер виконавчого провадження: 60074669 ПАТ «ПроКредитБанк» МФО 320984; ПАТ «Універсал Банк» МФО 322001, ПАТ «Перший Інвестиційний Банк», МФО: 300506, АТ «Сбербанк» МФО: 320627, АТ «Укрексімбанк» МФО: 222313 та всіх ініших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржник, крім коптів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідну постанову визначено надіслати на виконання до банківських, інших фінансових установ та сторонам виконавчого провадження.
Статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи - підприємця.
Зокрема, ч.1 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
Відповідно до ч. 3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Статтею 55 Закону України «Про виконавче провадження» визначено майно, на яке не може бути звернено стягнення, зокрема, не допускається звернення стягнення на об'єкт довірчої власності за зобов'язаннями довірчого власника, а також на майно, зазначене в Додатку до цього Закону.
Перелік майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, визначено відповідним Додатком до Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, передбачено, що стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на таке майно, що належить боржникові - фізичній особі на праві власності або є його часткою у спільній власності, необхідне для боржника, членів його сім'ї та осіб, які перебувають на його утриманні (крім майна та речей, що належать до предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, дорогоцінних металів та дорогоцінного, напівдорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах).
Як вбачається зі спірної постанови від 18.11.2019 року у ВП № 60597589 про накладення арешту на гршові кошти, державним виконавцем лише наведено банківській установи, в яких у боржника відкрито рахунки, без визначення конкретних номерів рахунків. Тобто, визначення рахунків та їх цільового призначення має відбуватись безпосередньо банківськими установами. При цьому, державним виконавцем у постанові наведено застереження про неможливість накладення арешту на кошти, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Виходячи з положень ст. 59 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ №22 від 21.04.2004 року обов'язок перевірки статусу рахунку, на грошові кошти на якому накладається арешт, покладено саме на банк, який виконує документ про арешт коштів.
З огляду на визначені нормою ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» обов'язки виконавця, відповідна норма не міститься обов'язку державного виконавця перевіряти цільове призначення рахунків.
В той же час, згідно з п.7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15 1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19 1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26 1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18 1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідні заборони, встановлені п.7 ч. 3 ст. 18, ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», реалізуються державним виконавцем виходячи з інформації про рахунки, наданої банківськими установами, податковими органами чи боржником.
Щодо зауважень скаржника про порушення строків накладення арешту, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
Крім того, судом встановлено, що скаржником в порушення ст.74 Господарського процесуального кодексу України не надано суду доказів в підтвердження факту накладення арешту на наведені в скарзі конкретно визначені рахунки (відповідних довідок банків) та не надано доказів, що відповідний арешт рахунків відбувався саме в межах виконавчого провадження ВП № 60597589, а не за іншими зобов'язаннями боржника.
Щодо тверджень скаржника про порушення його прав накладенням арешту на рахунок НОМЕР_2 , АТ КБ «ПриватБанк», МФО 321842 (картка № НОМЕР_3 ), який призначений для отримання заробітної плати, скаржником не надано повних, належних та допустимих доказів в обгрунтування відповідних тверджень. Зокрема, скаржником не надано доказів, що відповідний рахунок входить до зарплатного проекту і за яким договором, хто виплачував заробітну плату, доказів перебування скаржника у трудових відносинах з відповідною особою. Крім того, оскільки державним виконавцем не накладався арешт саме на наведений конкретно визначений рахунок і накладення арешту відбувалось безпосередньо банківською установою, боржник мав з'ясувати безпосередньо у банку підстави накладення арешту на кошти заробітної плати.
Крім того, державним виконавцем не вживались заходи, визначені ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» щодо відрахувань з заробітної плати.
Щодо решти наведених в скарзі рахунків:
- Рахунок № НОМЕР_1 у АТ КБ «ПриватБанк», МФО банку: 305299, ЄДРПОУ 14360570.
- Рахунок № НОМЕР_4 , АТ КБ «ПриватБанк», МФО банку: 305299, ЄДРПОУ 14360570.
- Рахунок НОМЕР_5 , АТ КБ «ПриватБанк», МФО 321842, ІПН НОМЕР_6 . Рахунок ФОП Кравчук І.О., з якого здійснюються перерахунки податків до бюджету, скаржником не надано доказів, що відповідні рахунки мають спеціальний режим і на них поширюються заборони. Крім того, оскільки державним виконавцем не накладався арешт саме на наведені конкретно визначені рахунки і накладення арешту відбувалось безпосередньо банківськими установами, боржник мав з'ясувати безпосередньо у банків підстави накладення арештів.
Таким чином, скаржником не обґрунтовано неправомірності накладення арешту в розумінні ст.ст. 18, 48 Закону України «Про виконавче провадженн», а саме не наведено відомостей та не надано доказів, що рахунки мають спеціальний режим чи призначені для виплати заробітної плати чи інших обов'язкових (визначених законодавством) виплат.
Посилання боржника, що з рахунку здійснюється сплата податків, не приймається судом, осільки не визначено перешкодою для накладення арешту на рахунок.
Таким чином, з викладених у скарзі обставин та з наданих скаржником доказів не вбачається підстав для заборони накладення арешту на спірні рахунки, не доведено, що відповідні рахунки мають спеціальний режим використання, є спеціальними чи іншими рахунками, звернення стягнення на які заборонено законом.
Крім того, матеріали скарги не містять доказів звернення боржника до виконавчої служби з наданням інформації про відсутність законних підстав для накладення арешту на спірні рахунки. Боржник, не з'ясував безпосередньо у банківських установ підстав накладення арешту на рахунки, не надав доказів щодо самого факту накладення арештів на рахунки саме на підставі постанови від 18.11.2019 року у ВП № 60597589, та не звертався до виконавчої служби для з'ясування непорозуміння та надання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Як визначено ч.2 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Частиною 3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Таким чином, викладені у скарзі обставини та надані скаржником докази унеможливлюють дослідження та з'ясування судом, що спірні рахунки мають спеціальний режим використання, та не підтверджують обізнаності виконавчої служби на момент винесення спірної Постанови про обставини, які свідчать про наявність визначених п.1 ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» підстав для зняття виконавцем арешту.
В становлені в ході розгляду скарги обставини свідчать про відсутність підстав стверджувати про незаконність дій виконавчої служби та зняття арешту з рахунків.
Крім того, з огляду на норму ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт може бути знятий за рішенням суду у випадках, які не підпадають під визначені ч.ч. 1-4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» випадки.
З огляду на викладене, вимоги скарги Фізичної особи-підприємця Кравчука Ігоря Олександровича б/н від 27.12.2019 року на дії державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області безпідставні і задоволенню не підлягають.
Згідно зі ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, за наслідками розгляду скарги Фізичної особи-підприємця Кравчука Ігоря Олександровича б/н від 27.12.2019 року на дії державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, судом встановлено відсутність підстав для її задоволення.
Згідно зі ст. 344 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
В ході розгляду скарги сторонами не надано відомостей про понесені судові витрати, тому питання про розподіл судових витрат не розглядалось.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 234, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
1. Відмовити Фізичній особі-підприємцю Кравчуку Ігорю Олександровичу в задоволенні скарги б/н від 27.12.2019 року на дії державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Мельникової Варвари Сергіївни у справі № 911/2465/18.
2. Копію ухвали надіслати стягувачу, боржникам, Ірпінському міському відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст. ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.П. Карпечкін