вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"30" січня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2818/19
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Фермерського господарства "Озерце" (08311, Київська область, Бориспільський р-н, с. Перегуди, вул. Центральна, 74 а, код 23237644)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівказернопродукт" (07501, Київська обл., смт. Баришівка, вул. Комсомольська, 135-В, код 32445705)
про стягнення 340735,00 грн.
за участю представників:
позивача - Гаврилюк С.В.;
відповідача - Ужакін Ю.А.
Фермерське господарство "Озерце" (позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівказернопродукт" (відповідач) про стягнення 340735,00 грн., 274 786,58 грн. основного боргу та 69 948,72 грн. відсотків за користування грошовими коштами.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.11.2019 прийнято справу до свого провадження, підготовче засідання призначено на 12.12.2019.
В судових засіданнях 12.12.2019 та 26.12.2019 оголошено перерви до 26.12.2019 та 16.01.2020 відповідно.
Через канцелярію Господарського суду Київської області 14.01.2020 представником відповідача було подано відзив.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.01.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 30.01.2020.
У судовому засіданні 30.01.2020 представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши вступне слово представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони, суд дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів. Представники сторін виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
30.01.2020 року, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
12 листопада 2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баришівказернопродукт" та Фермерським господарством "Озерце" укладено Договір складського зберігання зерна № 24.
12.11.2018 відповідач виставив позивачу рахунок на оплату послуг з сушіння № 588 на суму 418 560,00 грн., який позивач 13.11.2018 повністю оплатив, що підтверджується копією банківської виписки.
За твердженням позивача, послуги за Договором складського зберігання зерна № 24 були виконані частково. Позивачем не було використано 274 786,32 грн. авансу, що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків.
21.02.2019 між сторонами була укладена Додаткова угода до Договору складського зберігання та надання послуг від 12.11.2018 № 24, відповідно до умов якої отримані авансом грошові кошти Виконавцем від Замовника в сумі 274 786,32 грн. та не використані для надання послуг за умовами Договору складського зберігання та надання послуг від 12.11.2018 № 24, вважати позичковими.
Пунктом 2 Додаткової угоди встановлено, що термін позики рік з моменту отримання коштів, з можливістю дострокового повернення.
Відповідно до п. 3 Додаткової угоди, відсотки за користування грошовими коштами - 24 річних, за весь час користування починаючи з дня отримання до дня фактичного повернення.
Як зазначив позивач, відповідач свої зобов'язання з повернення грошових коштів та відсотків за користування не виконав, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутись з позовом до суду.
Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що Додаткова угода до Договору складського зберігання та надання послуг від 12.11.2018 № 24 не відповідає приписам чинного законодавства України, зокрема Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та положенням ч. 1 ст. 1053 ЦК України, а отже не породжує правових наслідків.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором позики, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 ЦК України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається як в усній так, і в письмовій формі. В Цивільному кодексі України зазначено, що договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст. 1047 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 340735,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк повернення грошової позики є таким, що настав, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в розмірі 340735,00 грн. є обґрунтованими.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, що Додаткова угода до Договору складського зберігання та надання послуг від 12.11.2018 № 24 не відповідає приписам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», цей Закон регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг.
В ч. 1 ст. 1 цього ж закону визначено, що:
- учасники ринку фінансових послуг - особи, які відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги на території України; особи, які провадять діяльність з надання посередницьких послуг на ринках фінансових послуг; об'єднання фінансових установ, включені до реєстру саморегулівних організацій, що ведеться органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг; клієнти. Законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг можуть визначатися інші учасники ринків фінансових послуг;
- фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України;
У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач є фінансовою установою в розумінні ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а отже до спірних правовідносин слід застосовувати главу 71 Цивільного кодексу України.
Твердження про те, що Додаткова угода до Договору складського зберігання та надання послуг від 12.11.2018 № 24 не відповідає положенням ч. 1 ст. 1053 ЦК України, суд вважає безпідставними.
Усі інші твердження та заперечення відповідача не спростовують вищевикладених висновків суду.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача 274 786,58 грн. основного боргу та 69 948,72 грн. відсотків за користування грошовими коштами є доказаними, обґрунтованими, тому їх задовольняє повністю.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.,ст. 129, 233, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівказернопродукт" (07501, Київська обл., смт. Баришівка, вул. Комсомольська, 135-В, код 32445705) на користь Фермерського господарства "Озерце" (08311, Київська область, Бориспільський р-н, с. Перегуди, вул. Центральна, 74 а, код 23237644) 274 786 (двісті сімдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят шість) грн. 58 коп. основного боргу, 69 948 (шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сорок вісім) грн. 72 коп. відсотків за користування грошовими коштами та 5111 (п'ять тисяч сто одинадцять) грн. 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 10.02.2020р.
Суддя Т.Д. Лилак