ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.02.2020Справа № 910/16344/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструктор Буд" (43005, м. Луцьк, вул. Шопена, 24-А, оф. 34)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЛПРОМСТАЛЬ" (04116, м. Київ, вул. Маршала Рибалка, 11-Б, оф. 8)
про повернення коштів 57 551,56 грн.
Представники сторін: не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю "Конструктор Буд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЛПРОМСТАЛЬ" про стягнення 57 551,56 грн.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Конструктор Буд" (надалі - позивач) отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЛПРОМСТАЛЬ" (надалі - відповідач) пропозицію укласти договір на поставку труби 140*140*6 ст. 09 Г2С в кількості 4,17 тони на загальну суму 88 943,30 грн. в тому числі і ПДВ шляхом направлення на нашу електрону адресу прайса відповідача. За доводами позивача, останній повністю і безумовно прийняв пропозицію шляхом сплати відповідачу коштів, які були зазначені у пропозиції, а саме у розмірі 85 443,30 грн., проте відповідач поставив товар у не повному обсязі лише 1,471 із 4,17 тони оплаченої профільної труби 140*140*6 мм, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про повернення коштів з відповідача у розмірі 57 551,56 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.11.2019 залишено позовну заяву без руху в порядку ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу час для усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду, а саме доказів часткової поставки позивачу товару у кількості 1,471 тони та доказів направлення на адресу відповідача листа від 17.10.2019 (опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення).
09.12.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій надав письмові пояснення, що доказів часткової оплати товару в кількості 1,471 тони відповідачем не надано. Також, зазначено, що лист від 17.10.2019 направлявся на адрес відповідача шляхом відправлення на електронну адресу відповідача та надано скрнішоти відправлень.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/16344/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.
З наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103052490409 вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 20.12.2019, проте, у визначений судом строк відзив на позовну заяву останнім не подано.
Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Конструктор Буд" (надалі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЛПРОМСТАЛЬ" (надалі - відповідач, продавець) виникли договірні зобов'язання, в межах яких відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №30072 від 26.09.2019 на поставку труби 140*140*6 ст. 09Г2С в кількості 4,17 тон на загальну суму 88 943,30 грн.
На виконання усних домовленостей позивачем було здійснено оплату виставленого рахунку в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №447 від 26.09.2019 на суму 27 000,00 грн та №452 від 27.09.2019 на суму 61 943,30 грн.
За твердженням позивача, після здійсненої ним оплати за товар, на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструктор Буд" надійшов лист відповідача, у якому останній просив підписати та завірити печаткою надіслану скан копію видаткової накладної, а оригінал направити на юридичну адресу.
З доданої до матеріалів справи видаткової накладної №576 від 30.09.2019, яка підписана та скріплена печатками сторін, вбачається, що за довіреністю №17 від 26.09.2019 директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструктор Буд" Шабала О.О. отримав від відповідача товар у кількості 4,17 т. на загальну суму 88 943,30 грн.
При цьому, за доводами позивача, на склад Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструктор Буд" було поставлено відповідачем профільної труби лише у кількості 1,471 т., що стало підставою для звернення позивача з листом від 17.10.2019 про повернення відповідачем коштів за недопоставлений товар у розмірі 57 551,56 грн.
Оскільки, вищевказана вимога була залишена з боку відповідача без відповіді та задоволення, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення 57 551,56 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частиною 1 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За загальним правилом правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (ст. 208 ЦК України).
При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Також, за приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).
Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Оскільки, доданий до матеріалів справи рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЛПРОМСТАЛЬ" №30072 від 26.09.2019 містить найменування товару, його кількість, ціну та підпис уповноваженої особи відповідача, а позивач, в свою чергу, перерахував суму передоплати у розмірі 88 943,30 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №447 від 26.09.2019 та №452 від 27.09.2019, суд дійшов висновку, що між сторонами мало місце укладення правочину на поставку товару у спрощений спосіб.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Як вбачається із доданої до матеріалів справи видаткової накладної №576 від 30.09.2019, відповідач передав, а позивач за довіреністю №17 від 26.09.2019 отримав товар, а саме труби 140*140*6 ст. 09Г2С в кількості 4,17 тон на загальну суму 88 943,30 грн.
Вищевказана видаткова накладна була підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками підприємств без жодних зауважень щодо кількості переданого товару.
При цьому, за твердженням позивача, фактична передача відповідачем товару відбулась у кількості меншій, ніж оплачувалась позивачем, а саме у розмірі 1,471 тони, що стало підставою для звернення позивача до відповідача з листом від 17.10.2019 про повернення коштів за непоставлений товар у розмірі 57 551,56 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд звертає увагу на відсутність в матеріалах справи доказів поставки на склад позивача товару у кількості меншій, ніж вказано у видатковій накладній №576 від 30.09.2019. Жодних протоколів розбіжностей, акту про встановлену недостачу та письмових зауважень щодо фактичної поставки товару, матеріали справи не містять.
При цьому, наданий позивачем лист від 17.10.2019 про повернення попередньої оплати у розмірі 57 551,56 грн за непоставлений товар, направлення якого на адресу відповідача підтверджується лише скриншотом з електронної пошти позивача, не приймається судом як належний та достатній доказ в підтвердження факту отримання товару у кількості 1,471 тони, а скриншот як доказ направлення вищевказаної вимоги на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЛПРОМСТАЛЬ".
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладається обов'язок довести обґрунтованість заявлених ним позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, ураховуючи те, що позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст. 73-77 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд на підставі наявних у матеріалах справи доказів та з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, вважає заявлені позовні вимоги не доведеними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 10.02.2020
Суддя Л. Г. Пукшин