ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.02.2020Справа № 910/16342/19
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Моторс"
вул. Старотроїцька, буд.42, м. Бровари, Київська область,07400
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРАФЕТ АВТО"
вул. Магнітогорська, буд. 1, м. Київ, 02094
про стягнення 5 189,53 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Арма Моторс" (далі - позивач) подало до Господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРАФЕТ АВТО" (далі - відповідач) про стягнення 5 189,53 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРАФЕТ АВТО" не виконано своїх зобов'язань із оплати поставленого товару, внаслідок чого у останнього утворилася сума основного боргу у розмірі 3 461,74 грн.
11.12.2019 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/16342/19 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.12.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, для місцезнаходження відповідача: вул. Магнітогорська, буд. 1, м. Київ, 02094.
Однак, станом на дату розгляду справи в матеріалах справи міститься повернутий поштою конверт за номером поштового відправлення 0103052126278 із копією ухвали суду про порушення провадження у справі від 11.12.2019 з адреси відповідача із зазначенням причини повернення "за закінченням встановленого терміну зберігання".
Згідно з п.5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.
Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштових повідомленнях відмітки "за закінченням строку зберігання" свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення за адресою свого місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкладення судового засідання в справі в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 03.03.2018 Верховного Суду по справі №911/1163/17.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма Моторс» (надалі за текстом - Позивач, ТОВ «Арма Моторс») на підставі Договору поставки ОПТ №1292 від 16.06.2018р. надано послуги, на замовлення товариства з обмеженою відповідальністю «Марафет Авто» (надалі за текстом - Відповідач, ТОВ «Марафет Авто»), із продажу запасних частин Відповідачу.
В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує, що згідно з реалізаційною накладною АКМ0012201 від 05.09.2018 р. ТОВ «Арма Моторс» було продано Відповідачу два гальмівних диски мотріо з підшипником вартістю 3 461 грн. 74 коп.
Звертаючись до суду, Позивач стверджує, що вищевказану реалізаційну накладну підписано представником ТОВ «Марафет Авто» за допомогою електронного цифрового підпису.
За твердженням Позивача, вказані запасні частини поставлені Відповідачу, жодних зауважень щодо якості та об'єму товару ТОВ «Арма Моторе» від Відповідача не надходило.
Також позивач вказує, що ним взяті на себе зобов'язання було виконано в повному обсязі Відповідачем товар прийнято, проте останній на момент подання цієї заяви його
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 3, 5 статті. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських, згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 ЦК України і у відповідності до приписів статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно частиною 1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб. (частини 2, 3 статті 712 ЦК України).
Згідно частини1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Обов'язок покупця (відповідача) з оплати товару виникає безпосередньо з факту здійснення постачальником (позивачем) поставки товару та прийняття товару покупцем (відповідачем). При цьому, форма (вид) документу, яким сторони відобразили сам факт поставки товару (яким оформили факт здійснення поставки) - видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акт приймання-передачі продукції, тощо, не впливає на обов'язок покупця оплатити товар та не звільняє покупця від обов'язку з оплати товару у випадку оформлення поставки товару іншим документом, ніж той, що передбачений умовами договору.
Суд звертає увагу на те, що предметом доказування є саме встановлення обставин виникнення між сторонами господарських правовідносин з поставки товару, а саме, - факту поставки продавцем та отримання товару покупцем.
З урахуванням викладеного, наявна в матеріалах справи реалізаційна накладна в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним документом, проте, суд зазначає, що вказана накладна містить лише підпис та печатку Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма Моторс», однак не підписана та не скріплена печаткою ТОВ «Марафет Авто». Звертаючись до суду, позивач стверджує, що вищевказану реалізаційну накладну підписано представником ТОВ «Марафет Авто» за допомогою електронного цифрового підпису, однак жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаного факту позивачем до суду не надано. Таким чином, суд не може дійти однозначного висновку, що надана до суду реалізаційна накладна, фіксує факт отримання відповідачем товару.
Суд зазначає, що позивачем до суду надано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 по 15.10.2019, який скріплено електронними цифровими підписами як позивача, так і відповідача.
Надаючи правову оцінку вказаному акту судом враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.19. у справі № 910/1389/18, яка полягає в наступному.
Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Судом встановлено, що наданий відповідачем акт звірки взаємних розрахунків є підписаним без заперечень та скріплений електронними цифровими підписами обох сторін, однак за відсутності належними чином підписаних первинних бухгалтерських облікових документів, не визнається судом таким, що є належним та допустимим доказом у справі на підтвердження існування заборгованості ТОВ «Марафет Авто» у сумі 3 461 гри. 74 коп.
З огляду на зазначене вище, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Моторс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРАФЕТ АВТО" про стягнення 3 461 гри. 74 коп. основного боргу.
З огляду на те, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу задоволенню не підлягають, то в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 1370,33 грн. пені та 357,46 грн. інфляційних втрат, суд також відмовляє.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Моторс".
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд не знаходить підстав для задоволення даного позову.
Судовий збір в розмірі 1921,00 грн., у зв'язку з відмовою в позові, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.
Суд також відмовляє в задоволенні заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, оскільки, відповідно до положень пункту 2 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Моторс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРАФЕТ АВТО" про стягнення 5189,53 грн. відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.О. Лиськов