ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про задоволення скарги на дії державного виконавця
м. Київ
04.02.2020Справа № 7/405
За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерська брама"
про стягнення 5 143 599,85 грн.
Щодо розгляду скарги № 18/12/19 від 18.12.2019 року «На дії державного виконавця» Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерська брама"
Суддя Котков О.В.
Представники учасників процесу:
від позивача (стягувача) не з'явилися;
від відповідача (боржника) Багрій Н.В. (представник за довіреністю);
від органу державної виконавчої служби не з'явилися.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2017 року (суддя ОСОБА_1 ) затверджено мирову угоду від 28 лютого 2017 року у справі № 7/405, укладену між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерська брама", припинено провадження у справі №7/405, у зв'язку з укладанням мирової угоди між сторонами та затвердження мирової угоди судом.
18 грудня 2019 року до Господарського суду міста Києва надійшла скарга № 18/12/19 від 18.12.2019 року «На дії державного виконавця» Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерська брама", в якій скаржник просить суд:
- визнати дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Валевського О.О. неправомірними в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерська брама», які необхідні та призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерська брама»;
- зобов'язати державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Валевського О.О. усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом зняття арешту з коштів боржника, що знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 відкритому в ПАТ «Банк «Український Капітал» (МФО 320371), в частині накладення арешту на грошові кошти, які необхідні та призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерська брама».
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.12.2019 року вказану скаргу передано на розгляд судді ОСОБА_1
Розпорядженням керівника апарату № 05-23/3084 від 18.12.2019 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 7/405, у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_1 .
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2019 року вказану скаргу передано на розгляд судді Коткова О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2019 року прийнято до свого провадження справу № 7/405 для розгляду скарги № 18/12/19 від 18.12.2019 року «На дії державного виконавця» Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерська брама", розгляд скарги призначено на 14.01.2020 року.
В судовому засіданні 14.01.2020 року судом оголошувалася перерва.
В судовому засіданні 04.02.2020 року представник скаржника підтримав доводи скарги та просив суд її задовольнити.
Представник позивача (стягувача) та органу державної виконавчої служби в судове засідання 04.02.2020 року не з'явилися.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що скарга № 18/12/19 від 18.12.2019 року «На дії державного виконавця» Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерська брама" підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.
Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Подана скарга мотивована тим, що в межах виконавчого провадження № 60498651 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Валевським О.О. винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої державним виконавцем було накладено, зокрема, арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку, відкритому боржником у ПАТ «Банк «Український капітал», код банку 320371, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, 116 447,64 грн. Скаржник стверджує, що відкритий у ПАТ «Банк «Український капітал» рахунок він використовує для здійснення виплати для оплати праці працівників КП УЖГ Печерського району м. Києва "Печерська брама", сплати єдиного соціального внеску, військового збору, податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2017 року затверджено мирову угоду від 28 лютого 2017 року у справі № 7/405, укладену між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерська брама", припинено провадження у справі №7/405, у зв'язку з укладанням мирової угоди між сторонами та затвердження мирової угоди судом.
За ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" передбачено обов'язковість виконання судових рішень, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
За приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 року по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до змісту рішення від 20 липня 2004 року Європейського суду з прав людини "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Окрім того, у п.п. 18, 23 рішення Європейського суду від 12.05.2011 у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове рішення та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв'язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених в п. 1 ст. 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Сукупний аналіз рішень Європейського суду у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 124 Конституції України.
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, ухвала Господарського суду міста Києва від 11.04.2017 року у справі № 7/405, яка набрала законної сили, є обов'язковою до виконання та має бути виконана.
В силу ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону.
За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
06.11.2019 року постановою державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Валевського О.О. відкрито виконавче провадження № 60498651 з примусового виконання ухвали від 11.04.2017 року у даній справі.
25.11.2019 року державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Валевським О.О. винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої державним виконавцем було накладено, зокрема, арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку, відкритому боржником у ПАТ «Банк «Український капітал», код банку 320371, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, 116 447,64 грн.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що 26.04.2017 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Український капітал» (банк) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерська брама" (клієнт) укладено договір банківського рахунку № РКО_12509_135, відповідно до п. 1.1. якого, банк зобов'язується відкрити клієнту поточний рахунок в національній та/або в іноземних валютах, в тому числі при необхідності поточні рахунки із спеціальними режимами використання, надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування та проводити інші операції по рахунку, відповідно до умов договору та з урахуванням вимог чинного законодавства України.
На підставі укладеного вище договору, банк відкрив КП УЖГ Печерського району м. Києва "Печерська брама" рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідно до обставин, викладених в скарзі та доказів, доданих до неї, КП УЖГ Печерського району м. Києва "Печерська брама" використовується рахунок № 260041250900 для здійснення виплати для оплати праці працівників КП УЖГ Печерського району м. Києва "Печерська брама", сплати єдиного соціального внеску, військового збору, податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
У відповідності до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно вимог ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оплату праці" оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Частиною 1 статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Положеннями частини 5 статті 97 Кодексу законів про працю України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Згідно з частиною 1 статті 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Частиною 6 статті 24 Закону України "Про оплату праці" визначено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Приписами частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати № 95 від 01.07.1949 року, ратифікованої Україною 04.08.1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї. Заробітна плата в розумінні поняття "власності" є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статтях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю, статтях 15, 22, 24 Закону України "Про працю".
З аналізу вищевказаних положень чинного законодавства вбачається, що держава гарантувала та захистила законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.
Отже, виплата підприємством працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві боржника, на оплату праці.
Відповідно до Податкового кодексу України роботодавець як податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі. Крім того, роботодавець зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені у залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівникам здійснюється у першочерговому порядку.
Згідно ч. 3 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Частиною третьою статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Таким чином державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження не має права накладати арешт на рахунки із спеціальним режимом використання, якими також можуть бути рахунки для зарахування страхових виплат, заробітної плати та інших виплат на карткові рахунки співробітників клієнта, з метою забезпечення дотримання наведеного положення державному виконавцю відповідно до ст. 18 Закону надано безперешкодний доступ до інформації про боржника, в тому числі конфіденційної, що є необхідною для вчинення виконавчих дій відповідно до меж повноважень та в порядку, встановлених Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням інших нормативно-правових актів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду № 916/1572/19, в якій зазначено:
"... Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби. ...".
Отже, накладаючи арешт на кошти, які знаходяться на рахунку боржника № № НОМЕР_1 в ПАТ «Банк «Український капітал», державний виконавець Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Валевський О.О. здійснив дії, якими позбавив скаржника можливості виконувати покладені Законом на останнього обов'язки в частині оплати праці працівників, сплати єдиного соціального внеску, військового збору, податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Таким чином, дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Валевського О.О. щодо винесення постанови від 25.11.2019 року про арешт коштів боржника, суперечать положенням Закону України «Про виконавче провадження», а тому скарга № 18/12/19 від 18.12.2019 року «На дії державного виконавця» Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерська брама" у справі № 7/405 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Суд звертає увагу, що органом державної виконавчої служби не спростовано обставин, викладених у скарзі, не надано суду жодних належних, достатніх та допустимих доказів про інші обставини ніж ті, що встановлені в ході розгляду даної скарги.
Керуючись ст. 233, 235, 255, 339, 342, 345 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Скаргу № 18/12/19 від 18.12.2019 року «На дії державного виконавця» Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерська брама" у справі № 7/405 - задовольнити.
2. Визнати дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Валевського О.О. неправомірними в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерська брама», які необхідні та призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерська брама».
3. Зобов'язати державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Валевського О.О. усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом зняття арешту з коштів боржника, що знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 відкритому в ПАТ «Банк «Український Капітал» (МФО 320371), в частині накладення арешту на грошові кошти, які необхідні та призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерська брама».
Ухвала набирає законної сили 04 лютого 2020 року.
Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст.ст. 254, 255 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 10 лютого 2020 року.
Суддя О.В. Котков