ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.02.2020Справа № 910/13227/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" до товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Комплексні рішення", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву, про зобов'язання повернути державне нерухоме майно,
за участі представників:
позивача: Крижанівської О.М. за ордером від 9 грудня 2019 року серії КВ № 769891;
Шевеля І.П. за довіреністю від 13 січня 2020 року;
відповідача: не з'явився;
третьої особи: не з'явився;
У вересні 2019 року державне підприємство "Національний центр Олександра Довженка" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що 30 червня 2016 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна по місту Києву (далі - Відділення) та товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Комплексні рішення" (далі - Товариство) було укладено договір № 7452 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами якого відповідачу в строкове платне користування було передано нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 912,20 м2, розміщені на 3 поверсі корпусу № 6 будинку № 1 по вулиці Васильківській у місті Києві, та перебувають на балансі Підприємства. Враховуючи закінчення строку дії цього договору 30 травня 2019 року, а також заперечення орендодавця проти продовження строку дії цієї угоди, Відділенням та позивачем на адресу Товариства було направлено відповідні заяви про припинення чинності наведеного правочину. Оскільки Товариство після закінчення строку дії договору в добровільному порядку не звільнило орендовані приміщення, позивач, посилаючись на статті 16, 391, 509, 525, 526, 759, 763, 764, 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193, 291 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтю 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна України" (далі - Закон), просив суд зобов'язати відповідача повернути балансоутримувачу вищевказане нерухоме майно за актом приймання-передачі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 вересня 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.
2 жовтня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 27 вересня 2019 року подано документи для усунення недоліків позовної заяви.
У зв'язку з наведеними обставинами ухвалою Господарського суду міста Києва від 3 жовтня 2019 року позовну заяву Підприємства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13227/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 31 жовтня 2019 року. Крім того, цією ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, було залучено Відділення.
17 жовтня 2019 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли письмові пояснення Відділення по суті спору, в яких наведена третя особа підтвердила факт звернення Відділення до Товариства із заявою про припинення чинності договору оренди від 30 червня 2016 року № 7452 у зв'язку зі спливом строку дії цього правочину, а також просила врахувати вказані пояснення при вирішенні даного спору.
Ухвалою суду від 31 жовтня 2019 року підготовче судове засідання відкладено на 21 листопада 2019 року.
Слід також зазначити, що 21 листопада 2019 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання позивача від 20 листопада 2019 року, в якому останній просив суд стягнути з Товариства суму понесених Підприємством витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Ухвалою суду від 21 листопада 2019 року строк підготовчого провадження у даній справі було продовжено на 30 днів, а розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено на 12 грудня 2019 року.
Ухвалою суду від 12 грудня 2019 року підготовче провадження у справі № 910/13227/19 було закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 16 січня 2020 року.
У судовому засіданні 16 січня 2020 року оголошувалася перерва до 6 лютого 2020 року.
У судовому засіданні 6 лютого 2020 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач та третя особа про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином та в установленому законом порядку, проте явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання не забезпечили.
Положеннями частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами без участі представника Товариства.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
30 червня 2016 року між Товариством та Відділенням було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 7452, за умовами якого останнє передало відповідачу в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 912,20 кв.м, розміщені на 3 поверсі корпусу № 6 будинку № 1 по вулиці Васильківській у місті Києві, яке перебуває на балансі Підприємства.
Зазначена угода підписана уповноваженими представниками її сторін та скріплена печатками вказаних юридичних осіб.
Пунктом 1.1 наведеного правочину встановлено, що вартість орендованого Товариством майна визначена згідно з висновком про вартість станом на 31 грудня 2016 року і становить 9 183 000,00 грн.
За змістом пункту 1.2 цього договору майно передається в оренду з метою проведення виставок образотворчої та книжкової продукції, виробленої в Україні, площею 339,7 м2, розміщення буфету, який не здійснює продаж товарів підакцизної групи, площею 521,4 м2, а також розміщення бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи, площею 51,1 м2.
Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку, складеному за Методикою оцінки (пункт 2.3 договору).
Відповідно до пункту 3.1 даного правочину орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - грудень 2015 року - 52 622,88 грн.
За умовами пункту 3.3 зазначеного договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць із врахуванням пункту 9 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік".
Пунктом 3.5 цієї угоди передбачено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору (пункт 5.1 зазначеного правочину).
Згідно з пунктом 10.1 договору останній укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 30 червня 2016 року по 30 травня 2019 року включно.
Відповідно до пунктів 10.2, 10.3 цього правочину його умови зберігають силу протягом усього строку цього договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань. Зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.
За умовами пункту 10.4 наведеної угоди, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.
Пунктом 10.6 договору передбачено, що чинність даного правочину припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
З матеріалів справи вбачається, що 30 червня 2016 року між Відділенням та Товариством було підписано та скріплено їх печатками відповідний акт приймання-передачі вищенаведеного нерухомого майна в оренду відповідачу.
Водночас судом встановлено, що 25 березня 2019 року Міністерство культури України звернулося до Товариства, Відділення та Підприємства з листом № 1998/15/13-19, в якому, з урахуванням листа Підприємства від 19 лютого 2019 року № 40, повідомило про недоцільність продовження дії укладеного договору оренди нерухомого майна, яке належить до державної власності, від 30 червня 2016 року № 7452, та просило вжити заходів для забезпечення повернення орендованого Товариством майна балансоутримувачу.
Враховуючи наведені обставини, а також беручи до уваги закінчення строку дії договору оренди 30 червня 2016 року № 7452, листом від 6 червня 2019 року № 30-06/4688 Відділення звернулося до Товариства із заявою про припинення даного правочину, в якій на підставі статті 764 ЦК України та статті 17 Закону відмовило відповідачу в продовженні строку дії зазначеної угоди та повідомило, що цей договір є припиненим.
Зважаючи на те, що після припинення дії даного правочину відповідачем не було повернуто орендоване майно, і Товариство продовжує користуватись ним за відсутності будь-яких правових підстав, Підприємством було пред'явлено позовну заяву з вимогами про зобов'язання відповідача повернути балансоутримувачу вищевказане нерухоме майно за актом приймання-передачі.
Укладений між Відділенням та Товариством договір від 30 червня 2016 року № 7452 за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Глави 58 ЦК України, Глави 30 ГК України, а також Законом.
Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Разом із тим, за змістом статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Таким чином, відповідно до положень ЦК України, ГК України та Закону сторонами договору найму (оренди) з відповідними правами та обов'язками є наймодавець (орендодавець) і наймач (орендар).
Відповідно до статті 5 Закону орендодавцем цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам, є Фонд державного майна України.
Як було зазначено вище, договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30 червня 2016 року № 7452 було укладено між Товариством та Відділенням, тоді як Підприємство не було стороною цього правочину та не підписувало цю угоду.
У той же час за змістом частини 1 статті 317 ЦК України саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право визначати юридичну долю свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб'єктів.
Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року в справі № 910/12224/17.
За частиною 1 статті 27 Закону, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Статтею 3 ЦК України визначено свободу договору, однак положення договору, який укладено між орендодавцем і орендарем, не можуть суперечити закону, зокрема тому, що лише у наймодавця (орендодавця) є право звертатися до суду з позовом про повернення об'єкта оренди.
Наявність у договорі від 30 червня 2016 року № 7452 пункту 10.9, за змістом якого у разі припинення або розірвання цього майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу, не впливає на те, що саме орендодавець має право звертатися до суду з позовом про повернення орендованого майна.
Оскільки чинне законодавство не надає балансоутримувачу права виступати орендодавцем щодо орендованого нерухомого майна та мати права орендодавця, відповідно, балансоутримувач не вправі заявляти вимогу про зобов'язання орендаря повернути орендоване майно, як і повідомляти відповідачеві про відсутність наміру продовжити договір.
Отже, балансоутримувач не має права замість власника (орендодавця) вимагати виселення орендаря.
Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 6 вересня 2019 року в справі № 910/7364/18.
Також відповідну правову позицію стосовно прав орендодавця і балансоутримувача викладено у постановах Верховного Суду України від 7 червня 2017 року в справі № 910/9480/16, від 7 червня 2017 року в справі № 910/9482/16 та від 1 жовтня 2019 року в справі № 910/4446/19.
Посилання представників позивача у судовому засіданні на те, що згідно відповідного рішення Кабінету Міністрів України 100 % відсотків орендної плати за вищенаведеним договором підлягає перерахуванню на користь Підприємства, як балансоутримувача, не беруться судом до уваги, оскільки позивачем не було надано суду підписаних у встановленому законом порядку відповідних додаткових угод до договору від 30 червня 2016 року № 7452. Крім того, зміна порядку розрахунків за вказаним правочином не може свідчити про автоматичне набуття Підприємством прав орендодавця спірного майна та виникнення у нього права вимагати повернення зазначеної нерухомості в судовому порядку.
Враховуючи вищенаведені обставини, а також зважаючи на те, що Підприємство згідно імперативних приписів чинного законодавства не наділене правом замість власника (орендодавця) вимагати виселення Товариства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати залишаються за Підприємством та компенсації останньому за рахунок відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 10 лютого 2020 року.
Суддя Є.В. Павленко